На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

63. "Колектив як знаряддя виховання. Як створюється колектив, на чому він тримається" (з книги Василя Сухомлинського "Сто порад учителеві")


Василь Сухомлинський

СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ

 

63. КОЛЕКТИВ ЯК ЗНАРЯДДЯ ВИХОВАННЯ. ЯК СТВОРЮЄТЬСЯ КОЛЕКТИВ, НА ЧОМУ ВІН ТРИМАЄТЬСЯ



Колектив — дитячий, підлітковий, юнацький — дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмків. Колектив створюється поступово, крок за кроком. Тридцять два роки я спостерігаю життя першокласників, не одне покоління маленьких дітей учив від І до IV класу, і в мене, гадаю, є право сказати, що протягом якогось періоду після того, як діти переступили шкільний поріг, у класі ще нема і бути не може того, що ми вкладаємо в поняття колектив. Колектив створюється поступово. І мені здаються наївними твердження про те, що головне, на чому тримається колектив, — це вимогливість і система організаційних залежностей. Вимогливість, відповідальність, підкорення і керівництво, — це дуже важливі основи, на яких тримається колектив, але без інших, таких же важливих основ колективу нема й бути не може. Марними виявляються на практиці сподівання деяких вихователів на те, що колектив буде готовим, якщо вибрати з учнів керівників, розподілити обов’язки, поставити вимоги. Взагалі в такій надзвичайно складній духовній спільності, як шкільний колектив, недопустима абсолютизація якогось одного елемента. Нетерпимі універсалізація і категоричність: ось так — тільки добре, а так — тільки погано. Колектив — це не щось таке, яке з’являється невідомо звідки. Колектив — це творіння педагога. У колективі, як у краплі води, відбиваються виховні ідеали педагога, його світогляд.

По-моєму, колектив будується, образно кажучи, на кількох наріжних каменях: ідейна спільність; інтелектуальна спільність; емоційна спільність; організаційна спільність.

Формування колективу, закладання цих наріжних каменів залежить від вихователя. В одних випадках елементи колективу появляються уже в перший рік шкільного життя дітей, в інших — пізніше. Стійкість, міцність одного наріжного каменя залежить від міцності, стійкості інших. Зокрема, організаційна спільність — вимогливість, підпорядкування, керівництво, управління, система залежностей — усе це залежить від ідейної, інтелектуальної й емоційної спільності в їх єдності. Тому не треба поспішати із створенням тієї чи іншої структури організаційної залежності — керівництва і підкорення. Не сподівайтесь, що коли у вас у класі обрано керівний учнівський орган, розподілено обов’язки, — усе піде само собою.

Створення колективу починається, по-моєму, з ідейної єдності, і вже з нею зв’язується той наріжний камінь, який називається єдністю організаційною. Я завжди починав формувати колектив з того, щоб у дітей були єдині, спільні поняття, погляди, переконання про добро і зло, іншими словами — про те; «що таке добре і що таке погано». Надзвичайно важливе для закладання початкових підвалин колективу те, щоб діти прагнули робити добро, боролися за добро, утверджували добро своєю колективною діяльністю і водночас були нетерпимі, непримиренні до зла, ненавиділи зло, боролися проти нього з рішучістю і вольовою силою, які тільки доступні дітям. Вихователем дітей ви станете в тій мірі, в якій вам удасться утвердити в їх думках і серцях переконання про красу добра і нетерпимість зла. Я прагну до того, щоб кожна дитина зрозуміла і відчула, що бути справжнім борцем за добро можна тільки в колективі; колективна боротьба дає величезну радість, допомагає людині відчути свою силу, відчути красу; у спільній боротьбі людина пізнає іншу людину, у неї народжується важлива духовна потреба — потреба в іншій людині, в її підтримці, у тому, щоб допомогти їй. Перш ніж володарювати над іншими (керувати), людині треба навчитись керувати собою, примушувати себе робити те, що велить власна совість, а щоб бути чутливим до голосу совісті, треба бути дуже чутливим до добра і зла; ця ж чутливість набувається лише тоді, коли людина — маленька, але вона вже людина, про це ніколи не можна забувати, — уже має якийсь моральний досвід боротьби за добро, пережила, пізнала радість цієї боротьби, а вона пізнається на перших порах тільки в спільній діяльності за щось красиве, добре — без цього нічого не можна зробити.

Чим старший вихованець, тим значніша його боротьба за добро, проти зла. Наш педагогічний колектив вважає дуже важливим, щоб у роки дитинства й отроцтва кожна людина пройшла школу цієї колективної боротьби. Це передусім праця, творення, утвердження добра власними руками. Нема нічого гіршого у вихованні колективу, ніж «словесний ентузіазм», словесна нетерпимість до зла і... фактична бездіяльність. Адже зло в нашому шкільному житті — це насамперед лінощі, недбалість, байдужість, егоїзм, міщанство. Ми добиваємося того, щоб у роки дитинства, отроцтва і ранньої юності колектив об’єднувався думками і переживаннями про створення матеріальних і духовних цінностей для людей. Виростити дубовий гай на землі, де навіть бур’яни не росли, перетворити мертвий, неродючий ґрунт у ґрунт високої родючості — така праця посильна тільки колективу, і в цьому його величезна виховна роль. Саме така праця об’єднує людей єдиними переконаннями і єдиними почуттями. Саме в ній і закладаються такі наріжні камені колективу, як ідейна й емоційна спільність. Складаючи по крихітці свої сили, вихованці відчувають, переживають, що колектив — це могутня сила і що лише в колективі можна по-справжньому пізнати людську красу.

Умійте, мій друже, об’єднати своїх вихованців працею, в якій би яскраво виражалась ідея — служіння людям, віддача сил в ім’я блага людей. Можливості для такої праці — на кожному кроці навколо нас. Ось перед вашими вихованцями пустир — вони настільки звикли до нього, що не бачать, не помічають цього пустиря біля дороги, перетвореного в місце для смітника. Зробіть так, щоб вони побачили цей пустир, щоб їм захотілося створити тут маленький тінистий гай — місце відпочинку для змореного від літньої спеки подорожнього. Пам’ятайте, що колективна праця на благо людей — це і є азбука справжнього ідейного виховання; у цій праці сходяться, змикаються ідейний і емоційний наріжні камені колективу. Але ні в якому разі не допускайте, щоб, почавши що-небудь робити, ваші вихованці зупинились на півдорозі, залишили почате. Це розбещує людину. Не допускайте також, щоб ваші вихованці тільки говорили: ось це погано і це погано, он в інших людей краще, а в нас погано,— і палець об палець не вдарили для того, щоб зробити добре. Пустими словами не виховаєш. Колектив народжується і зміцнюється в практичній діяльності, у боротьбі, в праці.

Одним з наріжних каменів колективу є інтелектуальна спільність. Це не означає, щоб усіх захоплювали одні й ті самі конкретні інтереси в галузі пізнання. Навпаки, «таємниця» успіху полягає в тому, щоб у членів колективу були різні інтереси й захоплення, щоб читались різні книжки. Інтелектуальна єдність— це спільне прагнення до знань, дух поваги до наукової думки, книжки, до розумних, освічених людей. Я так уявляю собі справжню інтелектуальну спільність колективу, скажімо, VII чи VIII класу, в якому 35 учнів: вісім осіб захоплюються математикою, закохані в учителя математики; для семи осіб провідним вогником стала фізика, для восьми — література, для дев’яти — біологія, ґрунтознавство, рослинництво і т. д. Ось це і є справжня інтелектуальна спільність. Кожний має своє захоплення, у кожного — своя «живинка», кожний збагачує колектив чимось своїм. При такій різноманітності захоплень інтелектуальне життя колективу дуже багате. Зібравшись перед уроками чи йдучи додому після уроків, підлітки сперечаються, мріють про майбутнє науки й техніки, і ось що цікаво: вони говорять не тільки про програмний матеріал, не тільки про підручник, їх уми хвилює й те, що не вивчається на уроках. Колектив живе прагненнями до постійного збагачення знань — ось що дуже важливо. І це прагнення цілком залежить від того, наскільки вдалося вчителям історії, географії, математики, фізики, біології, літератури стати вихователями, наскільки вдалося їм завоювати уми й серця вихованців невичерпними багатствами своєї науки. Таке виховання колективу — це передусім розумна, тактовна боротьба педагогів за душі вихованців. Це, по суті, створення в школі кількох вогнищ, центрів інтелектуального життя, на чолі кожного з яких стоїть розумний, захоплений своєю наукою педагог. Кожний із цих центрів має і свою організаційну форму — в нас, наприклад, у школі, це науково-предметні гуртки, але можуть бути й інші організаційні форми.

За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Сто порад учителеві. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 562 - 566.

 

Більше порад від Василя Сухомлинського:

Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві" 

Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.


Останні коментарі до сторінки
«63. "Колектив як знаряддя виховання. Як створюється колектив, на чому він тримається" (з книги Василя Сухомлинського "Сто порад учителеві")»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар