Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
59. ЯК ПРАЦЕЮ ОБЛАГОРОДЖУВАТИ СЕРЦЕ, ВИХОВУВАТИ ЛЮДЯНІСТЬ
Пам’ятаю маленьку дівчинку Зою. Дуже люблячи донечку, мати потурала всім її примхам. І ось мати стала хворіти. Це була тривала, виснажлива хвороба з тимчасовими поліпшеннями здоров’я й несподіваними погіршеннями. Третій клас, в якому навчалася Зоя, збирався їхати в цікаву подорож по Дніпру — днів на п’ять. У школу прийшла мати Зої — порадитися, що треба приготувати дочці в дорогу. Мати почувала себе дуже погано, але вона намагалася не помічати атак недуги. Мені з трудом удалося переконати матір, що їхати Зої не можна: хіба можна залишити матір у такому стані? Я покликав дівчинку з уроку і сказав, що вона не поїде. Зоя розплакалася.
— Нерже ти не бачиш, в якому стані мама? — запитав я.— Адже вона тяжко хвора. Скільки сил коштує їй здаватися здоровою — невже тебе це не турбує?
Дівчинка дивилася на мене здивовано.
—- А звідки мені це знати? — байдуже сказала Зоя,— Мати не говорить, хвора вона чи здорова.
Дівчинка була явно незадоволена тим, що їй не можна поїхати з товаришами. Розум підказував їй, що не можна залишати матір, але серце нічого не говорило — ось у чому біда.
Не один рік довелося мені пробуджувати серце цієї маленької дівчинки. Першою моєю виховною турботою було те, щоб Зоя перейняла гордість від праці для матері, для своїх товаришів-однокласників. Побачивши в її очах сяяння цієї людської гордості, я міг сказати: ось тепер у цій істоті народжується людина.
Зараз Зоя вже доросла людина, мати двох дітей. Старший син її — дошкільник, ми вже виховуємо його разом з матір’ю.
Школа виховує Людину. У суспільстві, яке ми створюємо, людина людині має бути другом, товаришем, братом. Ці високі якості виховуються тільки тоді, коли людина віддає частку своєї душі в ім’я щастя інших людей. Віддача духовного багатства — тільки це і є здобування духовного багатства. Людські взаємини розкриваються найяскравіше в праці — коли один щось створює для іншого. Праця — поняття невичерпне, тому що воно — людське. Праця не тільки там, де людина сіє хліб чи саджає дерево. Найтоншою, найскладнішою працею є те, що людина приходить до людини, бачить в її очах, читає між «рядками» її слів кликання на допомогу. Ця праця є найвищим ступенем діяльності людського духу. Але щоб досягти цього ступеню, необхідно пройти ступені початкові — працювати для матеріального добробуту сім’ї, створювати матеріальні цінності, необхідні для того, щоб людина їла, одягалася, жила в упорядкованому житлі.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 554 - 555.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.