"Не один рік думалося мені про проліски. Читала в каталозі Кульжинського, що ними фарбували писанки в зелене. Нарешті спробувала — так і є. Інформацію, вміщену в етнографічній праці, перевірено. У нас (центральна правобережна Україна, лісостеп переходить у степ) ростуть проліски дволисті (Scilla bifolia)*. Разом з татом назбирали невеликий пучок квітів. Варила все вкупі — і квіти, і листя. Якщо зривати квіти у великих кількостях, то цим їхньому поширенню ми, звісно, не сприятимемо. Для додаткових потреб краще садити ці гарні лісові первоцвіти у себе в садах..." (Ірина Михалевич)
"Коли у жовтні теплі дні стоять так довго, деякі цвітуть все літо і до перших морозів, деякі квіти зацвітають удруге. Мені закортіло перевірити, чи квіти, що з'являються восени, такі ж сильні барвники, як і ті, які цвітуть влітку. Знову квітне конюшина (лучна і повзуча), чистотіл, нагідки, цикорій. Кінець жовтня - піднялася мальва вдруге, продовжують цвісти чорнобривці і гайлардія..." (Ірина Михалевич)
Наводимо вдома чистоту: прибираємо з поличок, столу та закутків засушені квіти й трави. Я уже так хочу до лісу, зачекалася пролісків. Маю велике бажання спробувати цього року їх у роботі. Щоб не чекати, склавши руки, варю барвники з сухої сировини. Цього разу у хід пішли чорнобривці прямостоячі.
"Іноді ми купуємо те чи інше приладдя тільки тому, що воно трапилося під руку. Іноді пробуємо різні інструменти й обираємо той, яким зручніше писати або вибираємо саме той інструмент, що відповідає технічному завданню. Частіше ми думаємо, що обрали правильно і довго собі не зізнаємося, що інструмент виявився незручним у роботі. Добре, коли щастить натрапити на "свій" писачок одразу, з першого разу. Так було у мене. Свій перший інструмент я замовила в магазині Оксани Білоус, ним я створила перші твори, а потім писала й писала, ще і ще. День за днем я брала його до рук, призвичаювалася, він прослужив мені цілих п'ять років..." (Ірина Михалевич)
У своєму блозі на "Малій Сторінці" відома в усьому світі майстриня-писанкарка Ірина Михалевич докладно розповідає про мистецтво писанкарства - крок за кроком - та розкриває секрети своїх писанкарських знахідок. Пізнаваймо нове разом з нами!
Дивовижна гармонія, поезія та філософія східного мистецтва знайшла своє відображення в японській техніці рукоділля - "кінусайга (печворк)". Для того, щоб оволодіти цим мистецтвом, нам потрібні не складні матеріали: пінопласт, олівець або маркер, ножик та клаптики тканини, яких вдома вдосталь. І ще - потрібен нестримний політ фантазії... Трохи уваги і терпіння - і ви будете мати оригінальні витвори мистецтва "кінусайга" у себе в домі або на подарунок близьким людям. То буде найкращий подарунок! Дивимось онлайн майстер-клас від італійської майстрині печворку.
Легенди про Великдень: "Поки люди пишуть писанки - диявол безсилий", "Писанки з каміння", "Дяка доброму чоловікові", "Звідки взялися писанки".
"У сінях стояла велика миска із яєчками. "Нас усіх з'їдять люди," - басом сказало найбільше яєчко. "І це добре. - обізвалися інші.- люди матимуть із нас користь." "Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше!" - не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови. "А тебе, найменше, - знову обізвалося басом найбільше яєчко, - тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!.." Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?.." (Леонід Полтава)
"Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла?
Намальоване гніздечко,
Ще й пташиночка мала!
Навкруги - барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки..."(Леонід Полтава)
17 лютого 2018 року в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Д. І. Чижевського (місто Кропивницький) відбувся майстер-клас відомої майстрині-писанкарки Ірини Михалевич. Бажаючих навчитися писати писанку було чимало. Писали традиційну писанку, фарбували її бузиною. Кілька учасниць написали свою першу роботу, і напрочуд вдало. Майстер-клас організували працівники бібліотеки Світлана Ушакова та Юлія Мак.
Пишемо писанки за зразками з колекції Володимира Ястребова. Пригадуємо астрономічні закони. Є писанки, в які вкладають багато праці, насичений орнамент забира чимало сил, зате потім готова робота дивує і притягує погляд лабіринтом ліній. А є писанки, які писати приємно, вони не відбирають сили, а навпаки – наснажують. До таких належить писанка «Зірочки». До колекції Володимира Ястребова вона потрапила з села Катеринівки, Ананьївського повіту (ймовірно, тепер це село входить до Одеської області). Орнамент зіткано з шести однакових восьмипроменевих рож, розташованих на рівній відстані одна від одної. Як же досягти такої точності?..
Пишемо писанки центральної України. Звертаємося до унікальної колекції Володимира Ястребова. До колекції входять писанки переважно з чорним тлом, проте є серед них одна з тлом червоним, та ще й з вкрапленнями зеленої барви, що теж, як і червоне тло, для писанок Наддніпрянщини є рідкістю. Називається ця особлива писанка "Ластівчині хвостики". Походить з Кіровоградського району Кіровоградської області – з села Івано-Благодатне.
У червні-липні фарбуємо писанки червоними квітами мальви. Мальва біле яйце фарбує в насичену зелену барву. І їй не потрібен ґрунт, допомога жовтих барвників, як це буває, коли треба пофарбувати писанку в зелене ягодами. Барвником з квітів мальви можна досягти світлішого та темнішого відтінку на одній писанці. Мальву можна поєднати з цвітом бузини, кукурудзяними рильцями. Це красиве поєднання. Тобто спочатку фарбуємо цвітом бузини, наприклад, пишемо по жовтому тлу, а потім фарбуємо барвником із квітів мальви.
Відома українська майстриня-писанкарка Ірина Михалевич щиро дбає про розвиток писанкарства у рідному краї. Тож вона залюбки ділиться своїми практичними надбаннями та секретами з тими, хто прагне писати писанки, хто робить це усім серцем.
Періодично я знайомлюся з науковими працями дослідників первісної орнаментики. Фахівці розповідають про поняття епіфанії «великої богині». Бачиш, наприклад, знак «дерево», а на ньому – гілки вгору, і розумієш (завдяки дослідженням), що то не дерево, а «богиня», так її зображали. Бачиш сітку на писанці, а то не сітка, то теж «велика богиня». І так з усіма символами – космогонічними, геометричними, зооморфними і навіть антропоморфними. Класифікувати орнаменти на писанках потрібно й необхідно, але при цьому слід враховувати, що всі вони космогонічні.
"У березні мало рослин, які б цієї пори уже могли цвісти. Маємо первоцвіти. У міських парках, на особливо вогких ділянках по всій країні жовтіє вже пшінка весняна. До речі, на півдні (Херсон, Чернівці) заквітли на цей час кущі форзиції, з її жовтого цвіту теж можна варити барвник. Це так, до слова. У цьому дописі мова піде про пшінку. Цей красивий сонячний первоцвіт (Ficaria verna) - багаторічник, у період цвітіння він отруйний для тварин, хоча може використовуватися як лікарська рослина. Мою писанку жовтець-пшінка пофарбувала в ніжний бруднувато-жовтий відтінок. Радити фарбувати нею не можу, адже колір не з інтенсивних, та й запах дуже неприємний від рослини йде - і тоді, коли її вариш, і коли відвар вже готовий. Проте в мене є бажання попрацювати з цією рослиною ще..." (Ірина Михалевич)
"Цього літа я вперше спробувала пофарбувати цвітом підмаренника справжнього (Galium verum) і, на своє щастя, отримала чудовий результат. Як довго фарбує писанку (куряче яйце) ця рослина? Кладемо яйце до відвару і йдемо за компотом, наливаємо собі чашку, вкраюємо хліба, смакуємо і повертаємося. Коли виймемо писанку з барвника, вона буде жовтою-жовтою, такою жовтою, як сам цвіт підмаренника, а, може, й густішої барви. До такого яскравого тла шовковичний барвник кріпиться за лічені секунди і писанка стає світло-зеленою, колір приємний та соковитий, теплий виходить..." (Ірина Михалевич)
Коли тільки починаєш працювати з природними барвниками, то здається, що ти маєш справу з 6-кольоровим набором фарб. Дізнаючись більше і більше, вирішуєш, що маєш справу з усіма відтінками жовтого, адже більшість рослин фарбують у жовте. Потім, коли пробуєш силу-силенну рослин у роботі, думаєш – і навіщо мені працювати з такою великою кількістю відтінків? Справді, навіщо?
Поки триває друге бабине літо, збираємо і зриваємо горіхові кожушки та й готуємо з них барвник для писанок. Відвар з них фарбує жовту писанку (після ромашки) в коричневі відтінки.
Розповім більш детально про зведення воску з розписаного перепелиного яйця. Якщо віск не покриє котрусь ділянку, то лишиться пляма. Її буде добре видно, і робота виглядатиме неохайно. Тому краще заздалегідь накрапати додатково воску, щоб він повністю покрив всю шкаралупу. Так ми забезпечимо писанці рівний тон.
