Публікації за тегом: Символіка

У мистецькому відділі обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського (місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, 24) відбулася виставка "Писанка: барви ягід і трав". Виставка тривала протягом травня та усього літа 2017 року​.

 

На 23 квітня припадає День святого Юрія, за язичницьких часів день Ярила. Цього дня весна сходить на землю і вступає у свої права, цим днем завершується давній язичницький цикл новорічних весняних свят. Юрій відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благословляє майбутні врожаї. Люди виходили на поле хресним ходом, молились за врожай, кропили поле свяченою водою, закопували на нивах освячені крашанки та паски, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Діти забавлялись, качаючись на озимих посівах, це давало силу і здоров'я, дівчата водили хороводи, співаючи веснянки, хлопці кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі», обливались водою, вірячи, що це сприятиме врожайності полів. На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це віджене від тварин усі хвороби. Взагалі, роса на Юрія вважалась священною, її збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротах, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали обійстя і корів маком, малювали дьогтем хрести на воротах, дверях тощо. Господині готували святковий обід із молочних страв та вперше доїли овець, виконували обряди на заворожування краси. (О. В. Ковалевський. "Українські традиції")

Про День святого Юрія розповідають у своїх книжках Олесь Воропай та Василь Скуратівський, а також читаємо про свято в українських енциклопедіях, укладачами яких є Ірина Сметана та Олексій Ковалевський.

 

Пишемо писанки центральної України. Звертаємося до унікальної колекції Володимира Ястребова. До колекції входять писанки переважно з чорним тлом, проте є серед них одна з тлом червоним, та ще й з вкрапленнями зеленої барви, що теж, як і червоне тло, для писанок Наддніпрянщини є рідкістю. Називається ця особлива писанка "Ластівчині хвостики". Походить з Кіровоградського району Кіровоградської області – з села Івано-Благодатне. 

Коли в нас виникає бажання написати писанку, ми відшукуємо традиційні зразки і відтворюємо за ними вподобаний орнамент. Щедрим натхненням можуть зарядити писанки, які походять з села Суржа, що на Поділлі. Унікальна річ! З цього села збереглася сорок одна писанка. Одна з них має біле тло. Відтворюймо традиційні писанки! Заряджаймося натхненням!

11 квітня 2017 року в обласному художньому музеї міста Кропивницький напередодні Великодня у залі сакрального мистецтва було презентовано виставку писанок Ірини Михалевич «Живі барви писанки». На виставці представлені писанки, які пані Ірині вдалося створити протягом 2014 - 2017 років. Писанки було пофарбовано такими натуральними барвниками, як цвіт бузини, листя горіха, ягід шовковиці, чорниць, бузини, квітів сафлору, мальви, безсмертника, ромашки, комахи кошеніль, сандалу, цезальпінії. В рамках відкриття виставки було проведено презентаційний майстер-клас з писанкарства (фарбування природним барвником — ягодами бузини). Виготовлені писанки стали гарним подарунком дітлахам до наступаючого свята — Світлого Христового Воскресіння.

 

Крок за кроком пишемо писанку. Космацька основа (коли пишуть кілька поясків з подвійною лінією) гарно вдається без олівця. В середньому пояску написала 16-променеві зорі, суміжні наповнила сильними символами - "баранячими ріжками" та завитками (символи пробудження природи після зими, перемоги). Фарбувала засушеною ромашкою, цезальпінією (вона подарувала жовто-гарячу і червону барви) та замороженими ягодами бузини (чорне тло). В усі барвники додавала алюмокалієві квасці. Фарбувалася писанка недовго - в середньому по 20 хвилин в кожному барвнику. Дивіться, як виконується крок за кроком у цій статті.

"В традиційній писанці кольори ми не обираємо — вони вже дібрані, і досконало. Питання виникає про барвники. Чим відтворювати традиційні кольори на писанці? Якими відварами? Розглянемо це питання на прикладі колекції писанок Ольги Косач, до якої увійшли 22 писанки й одна дряпанка. Ця колекція — ціле розмаїття з поліських, волинських та переважно подільських писанок. Кольори сонячні, радісні: є там і червоний, і зелений; жовтий, рожевий, коричневий, чорний та вишневий. Сім різних барв. То що, аби відтворити колекцію, потрібно приготувати сім відварів з різних рослин? Можна й так. Та якщо є бажання зменшити об'єм роботи, краще продумати комбінації і зменшити кількість відварів. Досягти семи різних кольорів цілком можливо і трьома барвниками..." (Ірина Михалевич)

У своєму блозі на "Малій Сторінці" відома в усьому світі майстриня-писанкарка Ірина Михалевич докладно розповідає про мистецтво писанкарства - крок за кроком - та розкриває секрети своїх писанкарських знахідок.  Пізнаваймо нове разом з нами!

 

 

 

 

 У XIX столітті в центрі української науки опиняється етнографія. Як наслідок, постає низка чудових етнографічних збірок, праць і монографій про різні сторони народного життя і народної творчості. Тоді виходять у світ “Народные южнорусские песни” Амвросія Метлинського, 1854; “Вжинок рідного поля” Миколи Гатцука, 1857; “Старосветский бандуриста” Миколи Закревського, 1860, та багато інших праць. Яскравою подією тоді став і альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки”. Він побачив світ 1876 року в Києві. На той час, коли вийшов альбом, не було видано жодної повної збірки української орнаментики. 

Пропонуємо до розгляду унікальний навчальний посібник від Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк з вишивання, в якому досконало представлено історію та традиції цього мистецтва, а також практично і графічно відтворені та детально описані давно забуті шви: ключове шитво, шов ріжкатий, ключка, парована ключка, заігліно, верхоплут гуцульський, шов кучерявий, колодки, шов кочелистий, штепування, навиване тощо. Приєднуйтесь до наших уроків з вишивання за допомогою цієї чудової книги.

Вишивання – це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України. За цей Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На карті, світу постала нова самостійна держава – Україна, яку потім визнали всі країни світу.

 

Коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, сідають люди у своїх оселях біля печей, свічок і беруться за давнє-предавнє ремесло - розписування писанок. Звичай писання писанок українцями знаний усіма слов'янами, румунами, греками, німцями, литовцями, латишами. До XIII століття писанки були знані в цілій Європі та Західній Азії. Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. 

Про походження та історію писанки розповідає відома українська писанкарка з Олександрії Ірина Михалевич (фотографії - з блогу авторки).

"Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня..."   (з легенди)

Hа Стрітення Господнє, 15 лютого, українці починали писати писанки, які традиційно асоціюють з Великоднем...