Євген Дмитренко
ПІТОН ЗЛЮК
(казка)
Пітон Злюк — незвичайний пітон. Він полюбляє їсти те, що не їдять його товариші.
Він взагалі їсть те, що важко назвати їжею. Тому що таке ніхто в світі не їсть. Ніхто, окрім нього.
Наприклад, вранці Злюк з'їв будильник, тому що той заважав йому спати.
Потім, коли Злюк прокинувся (а прокинутися йому довелося не по своїй волі), він збирався випрасувати свою улюблену краватку, щоб вийти на ранкову прогулянку.
Але через те, що пітон прокинувся не з того хвоста, він зіпсував свою улюблену краватку, зробивши в ній велику дірку. Тож довелося з'їсти праску.
Пітон Злюк хотів випрасувати свої старі краватки, але щось пішло не так, і інші краватки також зіпсувалися. Тому Злюк розсердився ще більше і з'їв старі краватки.
Пітон Злюк не міг поповзти на прогулянку без своєї улюбленої краватки, тому вирішив лишитися вдома.
Сам Злюк був не злюкою. Навпаки, він був зовсім добрим. А ім'я Злюк отримав через люк з якого він виліз. Тобто виліз він з люка, тому і став ЗЛЮКом.
Тож лишившись вдома він увімкнув телевізор. Але через те, що там показували зовсім не цікаву передачу, Злюк вирішив з'їсти телевізор. Але потім передумав і з'їв лише антену.
Злюкові було дуже нудно. А коли йому нудно, то він завжди щось їсть. Тож Злюк взявся за діло і почав їсти ліжко, диван, стіл, стілець. Також він з'їв парасольку, світильник та м'яч.
Потім, коли Злюк ніби-то наївся, він вирішив почитати. Але він згадав, що не вміє читати й з'їв книгу.
Врешті-решт, йому захотілося якогось десерту, і Злюк вирішив зазирнути до холодильника. Але він і досі був засмучений.
Тож йому стало лінь заглядати до холодильника й обирати щось смачненьке. Тому він з'їв холодильник, щоб не помилитися зі смаком.
У відчаї, Злюк знайшов голку та нитки. Він ще не вмів шити, але все одно вирішив спробувати. Пітон Злюк дуже старався і зашив велику дірку в улюбленій краватці.
Тепер Злюк був задоволений, адже його краватка виглядала як нова.
Тож він одразу вийшов на прогулянку. А там, зовсім випадково, один хлопчик переїхав йому хвоста. І Злюк знову розсердився. Добре, що він не їсть дітей. А от на велосипед скоса поглянув.
На щастя, хлопчик зупинився та попросив вибачення. Тож велосипед лишився цілим.
Задоволений Злюк повз уперед вузенькою вуличкою аж поки не натрапив на сходи. Ті сходи були коротким шляхом до парку, тому Злюк вирішив ними скористатися.
Щоправда, цього разу це виявилося не так й легко. Адже все, що він вранці з'їв добряче заважало йому. А ще утворювався гучний звук:
– СТУК! СТУК! СТУК!
То холодильник, ліжко, диван, стілець та інші предмети гупали при сповзанні пітона по сходах.
– СТУК! СТУК! СТУК!
А ще там був будильник, і він також гупав та дзеленчав.
– ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!
Від цих звуків пітон Злюк прокинувся. Ох і дивний сон йому наснився. І хто ж це в таку рань не спить? Не спить та заважає спати іншим! Все стукає у двері та дзвонить у дзвіночок.
Хоч Злюк і не злий... і не їсть людей та дітей... він іноді буває не в гуморі.
А коли пітон не в гуморі, то краще його не чіпати.
Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше казок Євгена Дмитренка на нашому сайті:
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.
Читайте також на нашому сайті:
