Юлія Хандожинська. Казка "Пір'ячко" — читати та слухати

На відео: свою казочку "Пір'ячко" розповідає авторка, Юлія Хандожинська.

Юлія Хандожинська

ПІР’ЯЧКО

(казка)

Одного разу ряба курочка вирішила знести яєчко. Вибрала вона собі затишне гніздечко у курнику, залізла туди, вмостилася. Розправила свого хвостика, аж раптом у курник вскочив тхір, який був дуже голодний і хотів поласувати свіжим яєчком. Тхір так налякав курочку, що вона скочила з місця аж пір'ячко згубила. Пір'ячко було маленьке, рябеньке і таке легесеньке, що миттю вилетіло з курника, немов маленький літачок, поки курочка не бачила.

Летить собі пір'ячко, летить, аж раптом на зустріч йому індикачка чалапає.

— Качечко, качечко, я загубилося. Візьми мене до себе на крильце жити!

— Ну, сідай та й живи, раз тобі так хочеться, — крякнула індикачка і почалапала до найближчого ставка.

Сіло пір'ячко на крильце до качечки та й сидить тихенько, обживається, як раптом качечка вскочила в ставок. Усі пір'ячка поруч враз стали виблискувати, а наше рябеньке лиш змокло, як хлющ, і злиплося.

— Ні, — думає пір'ячко, — не пасує мені таке життя.

Відчепилося і полетіло собі далі над ставком. Летить пір'ячко, летить, аж назустріч йому лелека.

— Лелеко, лелеко, я загубилося, а візьми мене до себе на крильце жити!

— Ну, сідай та й живи, — погодилась лелека.

А вона саме летіла у теплі краї, бо ж наступала осінь, і всі птахи відлітали. Вмостилося пір'ячко поміж білих пір'ячок, довгих та великих, дивиться собі на світ божий. А от і краї теплі вже видно. І все б нічого, живи собі пір'ячко на лелеці, але ж ні, бо побачило воно раптом папугу заморського. Красивий, незвичайний птах, ще й кольорів на ньому скільки: тут тобі і зелений, і жовтий, і малиновий. І захотіло пір'ячко жити на папузі. Вискочило з крила лелеки, підлетіло до папуги і проситься:

— Пташко, пташко, я маленьке пір'ячко, я заблудилося, а візьми мене до себе на крильце жити.

А папуга як розвернеться, як надується і просичить по-заморському:

— Та що б якесь рябе пір'ячко зі мною-красунчиком жило? Ти що, не бачиш, який я кольоровий? А ти — звичайна ряба пір'їна! А ну, лети туди, звідки прилетіло!

Засумувало маленьке рябе пір'ячко, принишкло. Аж раптом каже йому лелека, з яким воно прилетіло:

— Не плач, пір'ячко, он я попрошу хмаринку, і вона тебе швидко назад додому віднесе до мами-курочки.

— А що, правда? — запитало пір'ячко.

— Правда, правда, — сказала лелека.

І вже через тиждень рябе пір'ячко повернулось назад — додому, до мами-курочки на хвостик, і більше саме воно нікуди не літало.

І саме тому, що маленьке пір'ячко розповіло про непривітних папуг, курочки навіть і не намагаються летіти у теплі краї.

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 Дивіться також на "Малій Сторінці":