Юлія Хандожинська. Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники

Юлія Хандожинська

ВИШИВАНКА – СИМВОЛ УКРАЇНИ

Вишиванка – символ України,
Віддзеркалення вкраїнської душі,
Де рясніють кетяги калини
Й мамина сльоза на полотні.

* * *

ВИШИВАНКА

Вишиванко, моя вишиванко,
Скільки в тобі любові й тепла,
Темні ночі і сонячні ранки,
І калиновий обрій села.

Барвінкова стежина від хати,
Синя ниточка — джерело.
Вишиванко, моя вишиванко,
Вишивалася ти на добро.

Вишиванко, моя вишиванко,
В нас з тобою ще безліч доріг,
Та куди б не водили дороги,
Повернемся на рідний поріг.

Одягну я тебе, вишиванко,
І на свято, і на щодень,
Заспіваю усім — хай почують
Українських найкращих пісень.

* * *

Виший мені мамо,
Білу сорочину
Буде гарна згадка
Та й про Україну.

Виший її, мамо,
Синіми нитками —
Так, як небо синє
Й жито з волошками.

А коли закінчиш,
Одягну врочисто,
Подивлюсь на небо
На безкрає, чисте.

І вдихну на повну
Свіжості і волі
Хай мені позаздрять
Вікові тополі.

* * *

На вишитім рушничку
Коровай сміється.
Хто скоштує коровай —
Тому все вдається.

Коровай, коровай,
Голова в усьому!
Прославляє рідний край
Й нашу рідну мову.

* * *

ВИШИВАЮ РУШНИЧОК

Вишиваю рушничок
Ось — калина, ось — мачок
І листочки зелененькі
Батіжком біжать рівненьким.

Незабудки сині–сині
Так, як небо в Україні.
Мабуть досить, мабуть все
Хай красу у світ несе.

* * *

РУШНИКИ

Не забуду, матусю, ніколи
Я ті ночі і ті рушники.
Вишивала мені ти в них долю,
Не на день, не на два — на роки.

Рушники, рушники, рушники —
Це дороги, які нас єднають,
Це прожиті з тобою роки,
Які в спогади нас повертають.

Рушники, рушники, рушники —
Це родини життя оберіг,
Це птахи, в яких виросли крила,
Повертають завжди на поріг.

Ти всю душу і серце вкладала,
І всміхались веселі рядки,
Ти всі ночі у них проживала,
Всю любов віддала для доньки.

І куди б не пішла я в дорогу,
Зігрівають мене відчуття —
Я у мріях повернусь додому,
Де висять рушники на життя.

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Вірші про рідну мову

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. А найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це - найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Дитяча поезія Юлії Хандожинської

Протягом всього свого життєвого шляху, з дитинства й до тепер, Юлія Хандожинська пронесла свою любов до слова. Перші її рядки побачили світ ще під час роботи у дитячому садочку. Там поряд з дітьми і відкрився той дивній і загадковий світ у серці Юлії. Більш серйозніше Юлія Миколаївна почала писати вже у квітучій Сквирі. Перша збірка "Мрії у вогні не згорають"побачила світ у 2014 році. Далі вийшли друком такі збірки: "Я пелюстками серця обійму цілий світ", "Бентежить душу батьківська земля", "У сяйві слова", "Мелодия чувств","Перлини моїх снів", "Намальовані душі". Юлія Хандожинська також є активним громадським діячем, має немало досягнень, завжди активно приймає участь у творчих конкурсах і фестивалях.

Читайте також на "Малій Сторінці":

Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники

Вірші про українську вишиванку, вірші про вишивані рушники, вірші для дітей Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники для Вас написали: Вадим Крищенко, Г. Мовчан, Василь Симоненко, Яна Яковенко, Леся Храплива-Щур, Валентина Ткаченко, Наталя Любиченко, Варвара Гринько, Ганна Черінь, Дмитро Чередниченко, Дмитро Мегелик, Марія Хоросницька, Наталка Поклад, Володимир Лучук, Тамара Коломієць, Галина Кирпа, Андрій Малишко, Тетяна Винник, Микола Шерник, Оксана Вишневська, Надія Кір'ян, Тетяна Строкач, Юлія Хандожинська, Лана Виноградова, Надія Козак, Марія Чайківчанка, Галина Онацька, Леся Гук, Володимир Даник та інші українські автори.