"У кожної пташки - свої замашки" - народні усмішки про тваринний світ, про мисливців та рибалок

 

У КОЖНОЇ ПТАШКИ - СВОЇ ЗАМАШКИ

Народні усмішки про тваринний світ, про мисливців та рибалок

Усмішки та жарти зібрав Павло Гальченко

 

 

Завантажити текст добірки народних усмішок про тварин, птахів і риб, про мисливців та рибалок (txt.zip)

 

 

Суперечка

Між конем і ослом виникла суперечка про те, хто з них корисніший.
— Недаремна твоя зарозумілість, — каже осел, — коней невдовзі заступлять трактори, але ослів завжди буде досить на світі.

 

* * *
 
 

Будівники

Проектували звірі міст. На заключній параді кожен із них подавав свої пропозиції. Заєць сказав:
—    Міст треба будувати з хмизу: по-перше, його легше зробити, а по-друге — дешевше обійдеться.
—    Ні, — заперечив ведмідь, — якщо вже будувати, то обов’язково із сторічних дубів, щоб міст був міцний і довговічний.
—    Дозвольте, колеги! — встряв у розмову осел. — Який міст будувати — це ми опісля вирішимо. Перш за все треба розв’язати принципове питання: як його будувати — вздовж чи впоперек річки?!

 

* * *

 

Останній концерт

Голодний вовк спіймав зайця. Той ледве не вмер зі страху. Опам’ятавшись, став жалібно прохати вовка:
—    Дозволь, братику, перед смертю для тебе потанцювати. Вовк вирішив подивитись останній концерт зайця. І ось танцює заєць, скоса поглядаючи на вовка. Влучивши момент, він так дременув, що аж загуло за ним. А вовк з досади липі прогарчав:
—    І потрібна ж була мені ця самодіяльність перед обідом!

* * *

Нехайло

Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав він у спадщину невеличку ділянку виноградника. Весною пішов Нехайло на виноградник подивитися, що там робити треба.
Подивився та й каже:
—    Завтра візьму сапу і всю траву виполю. — Та й пішов додому.
А на виноградникові, у траві, було кодло маленьких лисенят.
Як почули це, перелякалися. Прийшла стара лисиця, а лисенята до неї:
—    Мамо, — кажуть, — приходив якийсь дядько і казав, що завтра прийде і всю траву виполе. Тікаймо!
Лисиця-мати каже:
—    Сидіть спокійно. Це господар цього виноградника. Я його знаю. Він не скоро прийде.
Минуло чимало часу. Приходить Нехайло на виноградник в сапою. Дивиться — бур’ян по пояс. Почухав потилицю.
—    Ех, — каже, — тут сапою нічого не зробиш. Піду додому візьму косу.
Та й пішов.
Лисенята почули — та до матері:
—    Мамо! — кричать. — Тікаймо! Знову приходив той чоловік. Пішов додому за косою. Зараз прийде, поріже нас.
—    Грайтеся і нічого не бійтеся, — відповіла лисиця.
Минуло ще місяців зо три. Приходить Нехайло вже з косою. Спробував косити, коса не бере. Подумав Нехайло та й каже:
—    Спалю бур’ян. Піду візьму сірники.
—    Тепер тікаймо, — сказала стара лисиця, — це він зробить.

* * *

Різні інтереси

Заприятелювали на подвір’ї гусак, качур та індик. Одного разу вони вийшли на прогулянку. Коло річки гусак загелготав:
—    На той берег! На той берег!
—    Так-таки-так! Так-таки-так! — погодився качур.
—    Що там робити? Що там робити? Я там був! — заперечив індик.

* * *

Через що у рака очі ззаду

То воно було ще тоді, коли бог творив усі тварі землі. Дійшла черга до рака, так рак загадавсь просити у бога, щоб він вставив йому очі такі, як у вола. А бог заперечив ракові й сказав, що то для нього дуже великі очі, й показав, які саме треба йому очі. Рак розсердився та й почав лаятись та спересердя й каже: «Запхни їх ззаду, отакі очі!» Бог і вгодив ракові: запхнув йому очі ззаду.

* * *

Швидка робота

Ходив рак сім год по воду та й прийшов додому, став через поріг перелазити, — розлив та й каже:
— От-таке горе з швидкою роботою!

* * *

Казав карась карасю

—    Ну і набридло мені жити в цьому бруді, — скаржився карась карасю.
—    А ти вхопись за гачок, — порадив той, — і відразу ж потрапиш у сметану!..

* * *

Соловей і його кум

Колись давно соловей мав тільки голову. Раз ішов він на храм та й журився, що не зможе нічого їсти, бо не має тулуба. Але по дорозі здибав свого кума Кліща та й каже: «Куме кліщу! Позич мені тулуба. Після свят віддам тобі його!» Кліщ позичив солов'ю тулуба і взяв обіцянку повернути його наступного дня дорогою з храму. Але тулуб подобався йому дуже, і він вернувся з храму іншою дорогою, щоб не зустрітися з Кліщем. Кліщ чекав, чекав і не міг дочекатися. Пішов отже до солов’я та й просить:
—    Ей, куме соловію, віддай мені тулуб!
А соловей закричав на його:
—    Чи я залазив за тулубом до твоєї хати? Сам добровільно дав його мені. Не віддам, хіба відбереш силою.
—    Силою відібрати не можу, але прийду вночі і відкраду,— каже Кліщ.
—    Не такий я дурний, як ти мудрий! — каже соловей,— Я тулуб припну ніжками до галуззя, а як ти прийдеш, то не відірвеш!
Але вночі прийшов таки Кліщ і хотів відібрати тулуб. Соловей прокинувся і переляканий почав кричати:

Від того часу соловей не спить вже ночами та співає, а бідний кліщ так і ходить без тулуба.

 

* * *

 

Гуси

Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють:
—    По два на колосок! По два на колосок!
А тільки вберуться в шкоду, так і закричать усі:
—    Всяк собі! Всяк собі!

* * *

Про гайворонів

Весною, як гайворони прилітають, земля гола, поорана, а селянство її засіває. От сяде гайворон де-небудь на обніжку та й кричить на того, що сів:
—    Дура-ак! Дура-ак! — Нащо, мовляв, розкидаєш.
А як жнива одійдуть і вкриється поле копами, то сяде він на коні й кричить:
—    Па-ан! Па-ан!..

 

* * *

Синичка напровесні

— Голоміз, голоміз,
Покинь сани, бери віз!

* * *

Жайворонок

Жайворонок, як летить угору, то кричить: «Нум биться, нум биться!», а як униз: «Кий упустив, кий упустив!»

* * *

Як співає пташка очеретянка

—    Карась, карась, лин, лин, лин!
—    Скребу, скребу, їм, їм, їм!

* * *

Перепел, деркач, жайворон та припутень

Виїхав чоловік переліг орати, а перепел вибива:
—    От пеньок, от пеньок!
А деркач і собі:
—    Здерж, здерж!
Чоловік та не остерігсь, зачепивсь за пеньок, а жайворонок летить в гори та:
—    Плуг поламав! Плуг поламав!
А припутень ходить шляхом та:
— З такими орать, тільки весну терять! З такими орать, тільки весну терять!

* * *

Віл і кінь

Віл в конем заспорили — хто швидше біга. Кінь каже, що він швидше, а віл: «Я б іще дужче за тебе побіг, да в мене сили багато, дак боюся, щоб земля не провалилася».
Ну, а таки побігли вдвох наввипередки. От віл біг, біг, натрапив на рів та так і загурчав туди. Лежить та й думає: «Оце ж уже земля провалилася!»
Так з того часу воли вже й не бігають, тільки бігають з дроку.

* * *

Лисиця і курча

Впіймала лисиця курча, хоче його з’їсти. Курча просить лисицю, щоб вона його не їла. Хай краще лисиця з’їсть матір, вона жирна, велика. А воно ж таке мале, худе.
Подумала лисиця і пішла з курчам в хлів. Курча каже до неї:
—    Підсади мене, я вискочу і покличу свою матір.
Лисиця підсадила курча на сідало. Курча вискочило і каже до лисиці:
—    Дякую за ласку, але більш нічим віддячити не можу, бо матері не маю. Я інкубаторське.

* * *

Орачі

Журавель, деркач та перепілка спряглися втрьох орати. Журавель за плугом ходить, перепілка передні водить, деркач поганяє ті, що в колішні.
От побачила перепілка, що спереду пеньок, та й гукає:
—    Під пеньок! Під пеньок!..
А деркач не бачить його та й питає:
—    Де-е? Де-е?..
А журавель, ідучи за плугом, не розчув гаразд та як гукне:
—    Турли! Турли!..
Потурлили та й плуга поламали.

* * *

 
Як співає перепел

Перепел, перепілка або перепелиця, сіренька пташечка, як курча завбільшки, як тільки весною прилетить до нас із вирію, то сховається десь у густій траві, в житі чи пшениці та й співає щось подібне до:
—    Клим швець, а Яким кравець! Клим швець, а Яким кравець!
—    Хов-вав, хов-вав!
—    Пить-підем, пить-підем!

* * *

Пісня співочого дрозда

Після соловейка співочий дрізд, мабуть, найкращий наш співун. Коли він співає, то начебто вимовляє:
—    Пилип, Пилип, прийди, прийди, чай пить, чай пить, вип’єм, вип’єм!
Або ж:
—    Ни-чи-пір, Ни-чи-пір, чай пити, чай пити... п’ємо, п’ємо, ану — хто скоріш, aнy — хто скоріш!

* * *

Синиця і ледарі

Синиця, як хто довго вилежується, любить йому над головою заводити:
«Пустий, пустий, пустий! Нер-роб!»
А навесні ще жодна птаха не співає, а вона каже:
«Ціцібі, ціцібі, ціцібі!
Кидай сани, бери віз,
А ти, бабо, з печі злізь!»

* * *

Спілка перепелиці з деркачем

Перепелиця з деркачем мали спільність. Перепелиця позичила деркачеві п’ять колосків, а деркач говорить, що лише три. Отож вони й спорять. Вона каже:
«П’ять, п’ять, п’ять! П’ять, п’ять, п’ять!»
А він:
«Три-три, три-три, три-три!»

* * *

 
Балачка жаб

Одна жаба питає другу:
—    Де твій батько?
—    Утонув!
Друга відповідає:
—    А твій же де?
—    На Дону!
Ну плакати:
—    Ну! Ну! Ну! Ну!
Третя прилізає до двох, та не може перелізти через лепешину й питає:
—    Чия це гребля?
—    Макакарина! Макакарина!
—    А ото чия?
—    Ракокова! Ракокова!

* * *

Жаб’ячий цар

Захотіли жаби мати собі царя й звернулися з цим проханням до бога. А той, щоб відчепитися, показав на сухого пня, що стирчав із болота, сердито буркнув:
— Ось вам і цар.
Врадувались жаби, обступили його: квакають, кумкають, аж луна йде... Та пень пнем і є.
Знову жаби до бога із скаргою:
Нащо нам такий цар, коли ми лазим по ньому, а він мов не до нього. Дай нам, боже, такого царя, щоб ми хоч трохи боялися його.
 — Добре,— каже бог жабам.— Будете боятися,— і усміхнувся.— Ось вам Цар,— і показав їм на чорногуза.
Тепер жаби, як побачать його, зариваються глибоко в болото.

 

 

* * *

 

Стрілець

Як стрельнув у качку,— так і вбив. Так це ідолове ж пір’я: само полетіло і м’ясо занесло.

* * *

Розчарувався

—    Гляньте, куме, яка качка, така жирна, аж блищить. Ох і борщ буде... Ви тільки не заважайте, я зараз її застрелю.
Прицілився. Бах! А качка знялась і полетіла. Подивився він їй услід та й каже:
—    Хіба ж то качка?! Хай летить, там наїдку з неї — одне пір’я.

* * *

Невдалі лови

—    Успішні були лови?
—    Та де там, коли я тільки з села, а заєць мені дорогу перебіг!

* * *

Як брехати, то добре

—    Слово вам даю, що минулого року за одним пострілом аж три зайці убив отут-таки, в корчах за селом.
—    Але як це може бути?
—    Одного поцілив набій, другий згинув зі страху, а третій утопився з жалю по страті товаришів.

* * *

Трах — і в сумку

— Іду я оце лісом, бачу — заєць. Я трах його — і в сумку. Бреду далі — лисиця. Трах — і в сумку. Заходжу ще глибше у хащі й очам не вірю: переді мною - вовк. Довго не думаю — трах, і...
—    Якщо ти скажеш, що вкинув у сумку дикого кабана,— наб’ю І
—    Чоловіче, ти не зрозумів. Я — трах, і в сумку за новим патроном лізу. А ти казна-що подумав.

* * *

Не буде вдачі

Збирався один чоловік на полювання. Поснідав добре, торбину харчів та патронів десятків три прихопив із собою і вийшов з хати.
А вслід йому жінка гукає:
—    Степане, ти ж рушницю забув!
—    Ат, не вертатимусь, бо вдачі не буде…

* * *

Хто сміливіший

—    Ви знаєте, Іване Петровичу, який боягуз заєць?..
—    Не знаю, але якби заєць мав вашу рушницю, а ви, Михайле Івановичу, його ноги, то невідомо, хто виявився б сміливішим.

* * *

Хоч подивлюсь

—    Дивись, Петре, он заєць сидить, стріляй швидше!
—    Е, дай спокій. Як я вистрелю, то він утече, а то хоч подивлюсь на живого.

* * *

Задоволений

—    Знову не вбив жодного зайця?!
—    Не вбив. Але я дуже задоволений.
—    Чого?
—    Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали.

* * *

Економний мисливець

—    Який з тебе мисливець, коли ти полюєш без собаки?
—    А то, бач, економніше, бо в цьому році я вже три собаки застрелив.

* * *

 
Істотний доказ

— На місяці, безперечно, водяться зайці,— твердив один мисливець.— Повірте, мій собака даремно не став би гавкати на місяць.

 

 

* * *

 
Вдале полювання

Мисливець здіймає з плеча рушницю, прицілюється і вбиває качку.
—    Друга,— говорить він з гордістю товаришам.
—    А де ж перша?
—    Ту ще перед війною встрелив.

* * *

Ось які зайці!

Любив один чоловік на полювання ходити. Ходить, ходить по всіх усюдах і з пустими руками повертається додому.
Іде він одного разу з такого невдалого полювання, а стрічні люди й запитують:
—    А де ж ваші зайці?
—    Як де? Ті, що не вбив, у полі. А ті, що вбив, ледве несу додому,— журливо показав на ноги.

 

* * *

 
Повезло

—    Вбили гуртом одного зайця.
—    А як же ви його ділили?
—    Нам повезло. Ми його не знайшли.

 

* * *

Ділили

—    і хто ж тебе так, і де ж тебе так?.. Матінко, весь у синяках!
—    Не жахайся. То ми з Панасом зайця ділили.

 

* * *

Злазьте, дядьку

Мисливець побачив дикого кабана і з переляку заліз на колючу грушу. Коли це знизу гукає хлопчик-пастушок, помахуючи батіжком:
—    Злазьте, дядьку, я вже загнав свиню в саж.

 

* * *

А ти казав…

Розговорилися в поїзді.
—    Ви на лисиці?
—    Та ні, на зайців.
—    Е, братику, де вже там зайцям бути, як стільки стрільців розвелося. От колись, бувало, підеш…
Підійшов ревізор:
—    Ваші квитки, громадяни!
—    Я не встиг взяти,— заметушився той, котрий шкодував, що мало зайців.
—    Доведеться вам, громадянине, платити штраф. Ідіть за мною.
Другий подивився їм услід і мовив:
—    Е, братику, а ти казав, що зайців немає.

* * *

Довів

—    Ви думаєте, що морква поліпшує зір?
—    Звичайно. Хіба ви бачили, щоб заєць носив окуляри?

* * *

 
Мисливець і рибалка

Вечоріє. Лісовою стежкою йде з рушницею і пустою торбою мисливець. Назустріч йому з вудочками й пустим кошиком — рибалка. 
Мисливець до рибалки:
—    Продай, друже, рибки.
А той посміхнувся та й каже:
—    Продать не продам, а на дичину проміняти можу…

 

* * *

 
 

Швидко росте

—    Івасю, чи риба швидко росте?
—    Швидко, прошу пані, бо мій вуйко зловив рибу і тепер, як комусь про це оповідає, яку то він рибу зловив, то щодня показує більшу.

* * *

Клює?

—    Клює?
—    Учора я тут двадцять п’ять щук і сорок карасів насмикав.
—    А ви знаєте, хто я такий?
—    Ні.
—    Я інспектор рибнагляду.
—    А ви знаєте, хто я?
—    Ні.
—    Я перший брехун у районі.

* * *

Нервова риболовля

—    У вас великі перебої в серці,— сказав лікар хворому.
—    Ох!.. Це все риболовля...
—    Не може бути! Це ж якраз дуже гарне заняття, воно заспокоює.
—    Звичайно, коли ловиш рибу в дозволених місцях.

* * *

Рятівне рибальство

—    Лікарю, рятуйте, катастрофічно товстію!
—    А ви рибальством не захоплюєтесь?
—    Ого, ще й як!..
—    Тоді ось що: беріть відпустку, їдьте подалі від дому і живіть тільки своїм уловом..
Через місяць заходить до лікаря.
—    Що з вами сталось? Ви схудли так, що не впізнати!
—    Дякую за комплімент! Я все зробив за вашим приписом.

* * *

Що впіймав

—    Ти цілий день просидів па річці. Що ж упіймав?
—    Хіба не бачиш? Облизня.
—    Мабуть, вискочив, бо торба порожня.

* * *
 
 
Не помогло…

Молода жінка щодня купувала на ринку свіжу щуку. Десь на шостий день продавець не витримав і спитав:
—    Скажіть, будь ласка, вам ще не набридла оця риба?
—    Та ось цілий тиждень годую свого чоловіка рибою, а він усе ще рветься на рибалку.

* * *

Переконливий доказ

С у д д я. Ви сказали, що обвинувачений — винятково чесна і правдива людина. Чим можете це довести?
С в і д о к. Я на власні вуха чув, як він признався, що цілий день просидів на річці з вудочкою і нічого не спіймав.

* * *

Марення рибалки

—    Яке ж твоє заповітне бажання? — спитала дружина чоловіка, коли той збирався на рибалку.
—    Щоб спіймати таку рибину, про яку міг би все життя розповідати, не збрехавши й слова.

 

* * *

 

Лютує 

—    А риба там добре бере?
—    Ще б пак! Просто лютує. Щоб наживити гачок, доводиться ховатись за дерево.

 

За матеріалами: "Народні усмішки". Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці. Складач – Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 р.,  стор. 257 - 275.

 

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

Гуморески, смішинки, жартівливі вірші, гумор для дітей