Українські приказки та прислів'я про пори року та народні прикмети

​Весняний день рік годує.
Весна красна квітками, а осінь - плодами.
А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз та й поїдем на рогіз!»
Весна всім красна.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми.
Бджоли раді цвіту, а люди - літу.
Влітку один тиждень рік годує.
Готуй сани влітку, а воза взимку.
Два рази в році літо не буває.
Дріта-дріта - серед літа, прийшла зима - хліба нема.
Кому влітку холод - тому взимку голод.
Літо дає коріння, а осінь - насіння.
Літо зиму годує.
Одно літо ліпше, як сто зим.
Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема.
Що влітку вродиться, то взимку згодиться.
Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.
Що літом родить, то зимою не шкодить.
Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.
Восени багач, а навесні прохач.
Курчат восени лічать.
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»
Зима багата снігами, а осінь - снопами.
Зима без снігу, як літо без хліба.
Іде зима, а кожуха нема.
І собака зимою про хату думає.
Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.
Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба урожай.
Квітень з водою - травень з травою.
Два дощики в маю - повно буде врожаю.
Майська роса - краща вівса.
Травень холодний - рік хлібородний.
У червні на полі густо, а надворі пусто.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Яка погода в липні, така буде й в січні.
Як вереснів, то й дощик сіє.
Плаче жовтень холодними сльозами.
Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
Грудень рік кінчає, а зиму починає. 
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.
Старий рік в ноги, а новий - в пороги.
Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.
Як на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія він напасеться.
З Сорока Святих сорок морозів буде.
На Сорок Святих сорока сорок паличок у гніздо положить.
На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.
Дме вербич - кожуха тербич.
Прийде тиждень вербовий - бери віз у дорогу дубовий.
Шити-білити — завтра Великдень.
До Благовіщення зими не лай, а сани не ховай.
До Благовіщення і птиця гнізда не в’є.
У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки. 
Сіно - до Юрка, а хліб - до Ілька.
По Покрові - по теплові.
Як Михайло закує, то Микола розкує.
З Федора-студита стає холодно й сердито.
Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа.
Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила.
Хто не посіяв на Богослова, той не варт доброго слова.
На Івана Купала баба муки не мала, а на
святого Петра пирогів напекла.
Як по Петру, так і по теплу.
Прийшов Петро - вирвав листок, прийшов Ілля - вирвав і два, а прийшов Спас - бери рукавиці про запас, прийшла Пречиста - на дереві чисто, прийшла Покрова - на дереві голо.
У Петрівку бджоли роблять на панів, а в Спасівку на себе.
На Бориса і Гліба берися до хліба.
Зле на Прокопа, коли змокне копа.
Тільки на Іллі добрі рої, а по Іллі повісь рої на гіллі.
Спасівка - ласівка, а Петрівка - голодівка.
Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем.
В кожнім році два Миколи: на першого і Миколи не бvвaє хліба ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи.