СКЛАДЕНІ ШВИ
(з книги К. Р. Сусак та Н. А. Стеф’юк "Українське народне вишивання")
Складений шов являє собою розуміння асиміляції (поєднання, взаємозв’язку) різних технік в складовій одного шва. Методологія їх складна. В технології вишивання складених швів первинним є настил основи, вторинним — виконання поверхневих стібків, в окремих — виконання центральної частини, а після зовнішніх стібків шва іншими техніками.
Вивчення складених швів створює найкращі можливості розвитку початкових умінь за практичним розбором техніки художнього вишивання провести її теоретичний опис. Формувати розуміння реального та візуального сприйняття швів художнього вишивання, початкові поняття й уміння творення фактури вишитих орнаментів.
1. Верхоплут подвійний (гуцульський)
Настил стібків основи шва виконується знизу вверх. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу вліво відраховуємо дві нитки, вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї дві горизонтальні нитки (кількість ниток може бути збільшена, але їх число повинне обов’язково бути парним). Виводимо голку на лицьову сторону і вколюємо її вправо через дві вертикальні нитки. Таким способом настеляємо стібки до кінця лінії шва. Останній стібок настеляємо зліва направо. Тканину повертаємо на 180°, набираємо на голку дві горизонтальні нитки, виводимо її у правому ріжку другого стібка нижньої лінії шва і тим же способом настеляємо попарно по два стібки через шість горизонтальних ниток. Утворюється подвійна лінія основи шва, нижня — із рівних паралельних стібків через дві нитки, верхня — із таких же стібків, розміщених попарно через два стібки нижньої лінії шва.
Настил верхніх стібків на основу шва виконується зліва направо. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону на одну нитку основи вліво від першого стібка нижнього ряду шва. За допомогою голки проводимо робочу нитку попід стібки основи шва справа наліво і вверх, справа наліво і вниз. Після четвертого нижнього стібка вколюємо голку через одну нитку основи вправо на рівні його нижнього ріжка, повертаємо вліво і вверх і виколюємо по діагоналі через дві нитки піткання і шість ниток основи (це буде через одну нитку основи вліво від крайнього стібка верхнього ряду основи шва). Виводимо голку на лицьову сторону, тим же способом проводимо робочу нитку попід два стібки і вколюємо через одну нитку основи від другого стібка. Повертаємо голку вправо і вниз та виколюємо її по діагоналі через дві нитки піткання і три нитки основи (на місці попереднього виколювання в нижній лінії шва). Таким способом настеляємо поверхневі стібки до кінця лінії шва.
Верхоплутом подвійним (гуцульським) вишивають основні, доповнюючі орнаменти. Його використовують в орнаментах, виконаних мережками, техніками художнього вишивання із повітряним прозором тощо.
2. Навиване
Це прадавня техніка художнього вишивання. Вона, ніби, імітує писанковий розпис. Орнаменти, виконані цією технікою, найбільше призначались для декорування натільного одягу.
Основний композиційний елемент — прутик (завиток), який компонують в найрізноманітніші мотиви та орнаменти. Вони виконувались грубою, крученою, м’якою (розпушеною) вовняною ниткою. В наш час навиване можна виконувати крученими шерстяними, шовковими нитками, ірисом або цілою ниткою муліне.
Навиване виконується знизу вверх за робочим рисунком орнаменту. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу ведемо її вправо і вверх по діагоналі через дві нитки основи і дві-чотири-шість (відповідно до рисунка орнаменту) ниток піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, виводимо її через дві нитки основи (утворився вертикальний стібок по діагоналі через дві нитки основи і дві-чотири-шість ниток піткання). Від місця виколу вниз через ті ж самі дві нитки основи і кожні дві нитки піткання настеляємо (навиваємо) стібки. Звідси і назва шва навиване.
Перехід від одного до іншого вертикального стібка здійснюється настилом горизонтального стібка через дві нитки основи між двома паралельними нитками піткання вправо або вліво, залежно від ходу лінії шва.
3. Верхоплут (верхошов)
Відноситься до складених (подвійних) швів. Спочатку настеляється основа шва, а потім поверхневі стібки.
Шов виконуєть ся справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу вверх відраховуємо дві-три-чотири нитки піткання між двома паралельними нитками основи, вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї таку ж саму кількість ниток основи і виводимо на лицьову сторону. Від місця виколу вниз відраховуємо таку ж кількість ниток піткання, вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо стільки, як попередньо, ниток основи, виводимо голку на лицьову сторону та знову ведемо її з робочою ниткою вверх для настилу наступного стібка. Таким методом настеляємо стібки до кінця лінії шва. При цьому з лицьової сторони утворюються рівномірні прямі паралельні стібки на однаковій відстані одне від одного. З вивороту утворюються дві горизонтальні паралельні пунктирні лінії з рівних прямих, розміщених на однаковій відстані одне від одного горизонтальних стібків.
Після настилу основи виводимо голку з робочою ниткою у нижньому ріжку першого стібка. За допомогою голки проводимо робочу нитку зліва стібка попід стібок вправо і вверх, зліва другого стібка, попід стібок вправо і вниз і так поперемінно, до кінця лінії шва.
Верхоплутом вишивають основні орнаменти, покрайниці основних орнаментів, його використовують як з’єднувальний або оздоблювальний шов.
4. Ключовий шов (ключове шитво)
Ключовий шов найбільш поширений в прибережних районах Дністра Івано-Франківської, Тернопільської областей.
Цей шов художнього вишивання складений із двох швів, тому в народі називається не просто швом, а ключовим шитвом, що підкреслює його технологічну складність, своєрідність та визначеність в контексті виконання основних орнаментів.
Основні елементи орнаментальних мотивів ключового шитва: ріжок, півріжок (рис. 1), ружка, півружка (рис. 2), квадрат (рис. З), ромб (рис. 4), пів-ромб (рис. 5), ромбовидні лінії (рис. 6), з яких компонують найрізноманітніші орнаменти.
При виконанні шва, спочатку за робочим рисунком орнаменту настеляємо (вишиваємо) його основу технікою поверхниця-кафасор (див. шов поверхниця-кафасор). Після закінчення настилу основи шва попід її стібки за допомогою голки проводимо робочу нитку, яка утворює між стібками петлі (ключки). Робоча нитка при настилі ключок лягає то зліва, то справа голки, залежно від ходу лінії шва. При повороті робочої нитки, у кутах або посередині орнаментального мотиву закріплюємо її між нижнім та верхнім стібками за одну нитку основи і піткання, виводимо попід стібок і ведемо далі за робочим рисунком орнаменту. Петлі (ключки) робочої нитки настеляємо в системному (чітко визначеному) порядку (схеми: 1; 2; 3; 4; 5; 6).
Основу шва слід виконувати міцними нитками (бажано муліне) ідентичного кольору і відтінку ниткам, якими настеляються поверхневі ключки. Для настилу ключок використовують кручені нитки шерсті, шовку, муліне тощо.
Складність технології шва, характерність настилу поверхневих (вторинних) стібків у вигляді ключок (петель) і обумовлюють його назву ключове шитво.
Ключовим шитвом вишивають найрізноманітніші орнаменти при декоруванні жіночого, чоловічого, дитячого одягу. Такі орнаменти виконуються в монохромній гаммі, переважно червоним, чорним, менше синім, зеленим, іншим кольорами.
Фактура шва, світлове відтінення кольору, відповідно зламу робочої нитки, при настилі ключок творять ілюзорний ефект м’якості, поверхневості над тканиною і, одночасно, цільності з нею. Орнаменти, вишиті технікою ключового шитва, неповторні, дивовижно унікальні. Вони чітко уособлюють автохтонність українського національного вишивального мистецтва.
5. Ключка
Основа шва вишивається справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вверх через чотири нитки основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї чотири нитки основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті самі нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї вісім ниток основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вверх через чотири нитки основи і чотири нитки піткання, вколюємо голку (це буде у верхньому лівому ріжку попереднього хрестика) для накладання наступного стібка. При цьому з лицьової сторони утворюється горизонтальна лінія із з’єднаних між собою хрестиків, з виворітної — дві горизонтальні паралельні лінії, верхня у вигляді стебнівки, нижня у вигляді стеблового шва.
Настеливши основу шва до кінця орнаментальної лінії, виводимо голку у лівому нижньому ріжку хрестика. Після цього за допомогою голки проводимо робочу нитку попід верхній стібок хрестика справа наліво і вверх, попід нижній стібок хрестика справа наліво і вниз. При цьому постійно слідкуємо, щоб петлі робочої нитки були рівномірними. В кінці шва виводимо голку на виворітну сторону у правому нижньому ріжку хрестика й акуратно зашиваємо кінець робочої нитки у нижній горизонтальній лінії шва.
Ключка широко використовується у вишиванні основних орнаментів у поєднанні із швом ріжкатий та мережками, а також як з’єднувальний і оздоблювальний шов. Ключкою виконують додаткові орнаменти, покрайниці в стрічкових орнаментах.
6. Парована ключка
Настил основи шва виконується справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вверх через шість ниток основи і шість ниток піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво і набираємо на неї шість ниток основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті ж самі нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї дванадцять ниток основи. Виводимо голку на лицьову сторону, знову ведемо її по діагоналі вправо і вверх через шість ниток основи та шість ниток піткання для накладання таким же способом наступних стібків. При цьому з лицевої сторони утворюється горизонтальна лінія із з’єднаних між собою хрестиків, з виворітної — дві паралельні горизонтальні лінії, верхня у вигляді стебнівки, нижня у вигляді стеблового шва.
В кінці лінії шва виводимо голку у нижньому лівому ріжку хрестика. За допомогою голки проводимо робочу нитку попід нижні ріжки хрестика таким способом: в лівому нижньому ріжку проводимо голку справа наліво і вверх, в правому нижньому ріжку — справа наліво і вниз.
В кінці лінії шва вколюємо голку у правому нижньому ріжку, а виводимо у верхньому правому ріжку крайнього хрестика. Повертаємо тканину на 180° і таким же способом проводимо робочу нитку попід нижні стібки хрестиків у протилежну сторону. При цьому постійно слідкуємо, щоб дужки робочої нитки посередині хрестика лягали впритик, але не перекривали одна одну.
Паровану ключку використовують як з’єднувальний та оздоблювальний шов. Вона застосовується як основний орнаментальний шов при декоруванні дитячого та верхнього одягу. Паровану ключку поєднують в орнаментах з мережками, виконують додаткові, основні орнаменти, покрайниці.
Поверхневі стібки у шві парована ключка можна настеляти нитками різних кольорів або відтінками одного кольору. Живописність та фактура шва обумовлюють декоративність таких орнаментів.
7. Ріжки (шов ріжкатий)
Цей шов найбільше поширений на Гуцульщині. Він відноситься до складених швів. Настил основи шва виконується справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з ви-ворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вверх через п’ять ниток основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї п’ять ниток основи, виводимо на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті ж самі нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво. Від місця вколювання відраховуємо п’ятнадцять ниток основи між двома паралельними нитками піткання, набираємо їх на голку. Виводимо голку на лицьову сторону і знову ведемо її по діагоналі вправо і вверх через п’ять ниток основи і чотири нитки піткання для накладання наступного стібка. Таким способом настеляємо стібки до кінця лінії шва. При цьому з лицьової сторони утворюється горизонтальна лінія із косих хрестиків, розміщених один від одного на однаковій відстані. З виворітної сторони утворюються дві горизонтальні паралельні лінії, нижня суцільна із стібків, що перекривають один одного, а верхня — пунктирна, із рівномірних горизонтальних стібків, розміщених один від одного на однаковій відстані.
В кінці лінії шва повертаємо голку вверх і виколюємо її через одну нитку основи вліво від лівого верхнього ріжка останнього хрестика. Після цього за допомогою голки проводимо нитку попід лівий ріжок хрестика справа наліво і вниз, попід правий ріжок хрестика справа наліво і вверх (робоча нитка повинна бути зліва від правого ріжка хрестика). Вколюємо голку через одну нитку основи вправо від правого ріжка хрестика (тканину злегка повертаємо до себе за лінією шва) та набираємо на неї три нитки основи. Виводимо голку на лицьову сторону і тим же способом проводимо робочу нитку попід ріжки наступного хрестика. В кінці лінії шва вколюємо голку через одну нитку основи від правого верхнього ріжка останнього хрестика, виводимо голку на виворітну сторону й акуратно її закріплюємо у верхній лінії шва.
Шов ріжкатий в орнаментах поєднують із мережками, ключкою, парованою ключкою, стебловим швом, тамбуром, низинним шнурком і вишивають основні, додаткові орнаменти та покрайниці. Його можна застосовувати як з’єднувальний оздоблювальний шов. На Гуцульщині він широко використовується як основний орнаментальний шов в декоруванні плечового та верхнього одягу.
8. Штепування
Це прадавній шов, поширений в Галицькій Гуцульщині та Покутті, основний орнаментальний елемент шва «ягідка». Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва, виводимо її на лицьову сторону. Від місця виколу вправо або вліво (залежно від ведення лінії шва) відраховуємо дві нитки основи, вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї дві нитки піткання і виводимо на лицьову сторону. Від місця виколу вліво відраховуємо дві нитки основи, вколюємо голку, повертаємо вниз, набираємо на неї дві нитки піткання і виводимо на лицьову сторону (це буде в лівому ріжку нижнього горизонтального стібка). При цьому з лицьової сторони утворюються два рівні, паралельні горизонтальні стібки. З виворітної — два рівні, паралельні вертикальні стібки, тобто настелено основу шва.
Виведену робочу нитку за допомогою голки проводимо попід нижній стібок знизу вверх, легко притягуючи нитку вправо (до правого ріжка нижнього стібка). Потім попід верхній стібок зверху вниз (робоча нитка повинна лягати справа голки) і знову попід нижній стібок знизу вверх (робоча нитка лягає зліва голки). При цьому робочу нитку постійно притримуємо великим пальцем лівої руки, щоб утворювались рівні петельки, які обрамляють з усіх сторін стібки основи шва. Далі вколюємо голку в лівий або правий ріжок верхнього горизонтального стібка (відповідно до ведення лінії шва) і виводимо для настилу основи під наступний орнаментальний елемент.
Орнаментальний елемент «ягідка» компонують в найрізноманітніші мотиви і орнаменти. Їх вишивають прямими рядами і по діагоналі, створюючи в композиціях статичні та динамічні ритми. Цією технікою вишивають орнаменти, в основному, чорним або червоним кольором.
9. Кучерявий шов
Технологія вишивання кучерявого шва за своєю суттю асимілює в собі технології де-кількох швів. Центр основного орнаментального елемента вишивається швом «кочелистий» (див. шов. «кочелистий»).
Довкола центральної частини шва стібки настеляються швом «позад голки» (див. шов. «позад голки») або «штепуванням» (див. «штепування»).
Основний орнаментальний елемент буває різної форми, але найпоширенішим є абстрагована, восьмипелюсткова розетка (ружка). В орнаментах їх розміщують по діагоналі або прямими рядами.
Центральну частину шва і настил його крайніх стібків вишивають переважно різними кольорами в такому поєднанні: червоний і зелений, зелений і оранжевий, коричневий і зелений, синій і темно-червоний.
Такі орнаменти із-за фактури шва, синтезу кольорів у своєрідних композиційних ритмах сприймаються не вишивкою, а фактурною, рукотворною тканиною з унікальним живописним нюансом.
10. Шов «черв’ячок»
Відноситься до складених швів. Спочатку настеляємо основу шва. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони так, щоб шов можна було виконувати справа наліво. Виводимо голку на лицьову сторону, ведемо по діагоналі через три нитки основи і піткання вліво і вверх. Вколюємо голку, повертаємо вліво і вниз та виколюємо по діагоналі через таку ж кількість ниток основи і піткання. Виводимо голку на лицьову сторону, знову ведемо по діагоналі вліво і вверх через три нитки основи і піткання для настилу наступного стібка. При цьому з лицьової і виворітної сторони утворюються одинарні діагональні стібки. Дійшовши до кінця лінії шва, тканину повертаємо на 180° і настеляємо стібки в протилежну сторону, набираючи на голку лицьові стібки. Для цього голку вколюємо у нижній ріжок стібка, а виколюємо у верхньому ріжку.
З лицьової і виворітної сторони утворюється пряма лінія із рівномірних, діагональних стібків, які стикаються між собою під гострим кутом.
Таким способом ми настелили основу шва. Для виконання шва по поверхні основи виводимо голку з правої сторони лінії шва у нижньому ріжку крайнього стібка. За допомогою голки почергово проводимо робочу нитку попід стібки зліва направо і вверх, зліва направо і вниз. При цьому на стиках стібків робоча нитка утворює рівномірні петлі (дужки) то знизу, то зверху лінії шва.
Технікою художнього вишивання «черв’ячок» виконують покрайниці основних орнаментів, а також застосовують як самостійний оздоблювальний шов.
Ілюстрації до висвітлюваної теми:
Складені шви в одягових виробах
Сорочка "Вербовецька" (І-а половина ХХ сторіччя)
Обрядова сукня (поч. ХХІ століття). Кучерявий шов
Святочна сорочка (І-а половина ХІХ сторіччя)
Сорочка-сукня для нареченої (кінець ХХ століття). Ключове шитво, мережка
Сорочка "Червона калина"(кінець ХХ століття). Штепування, лиштва проста
За матеріалами: К. Р. Сусак, Н. А. Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник (техніки, методологія, методика). Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 рік, стор. 110 - 130.
Більше про вишивання з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк:
