Тамара Коломієць
НАЙПЕРША СТЕЖЕЧКА
(збірка віршів для дітей)
Тамара Коломієць
Я ПО ВУЛИЦІ ІДУ
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І підспівують дерева
За парканом у саду.
І вусатий садівник,
Що вставати рано звик,
Щось веселе замугикав,
Поливаючи квітник.
Підмугикує вода,
На листочках осіда,
А проміння у краплинах
Світлу райдугу гойда.
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І усе-усе довкола
Вторить пісні до ладу.
* * *
СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК
Стоїть новий будинок.
До нього — сто стежинок.
А в ньому — сто доріжок.
Там тупця двісті ніжок.
Там сотня голосочків,
Дзвінкіших від дзвіночків.
Там всілись на полиці
Ведмеді і лисиці.
Там крейсер у куточку
Пливе по килимочку.
На стінах — сто картинок
З героями казок.
Всі знають цей будинок.
Він зветься — дитсадок.
КРАН-ЖУРАВЛИК
Кран підйомний край дороги,
Мов журавлик довгоногий,
Мов журавлик-журавель
Із небачених земель.
Поверта до мене шию:
— Полетів би, так не вмію.
Хоч багато маю сил —
Я важкий та ще й без крил.
— Не журись! — втішаю
крана.— Скоро я дорослим стану
І змайструю все як слід —
Будеш крано-вертоліт!
ТИЖНЕВА СІМЕЙКА
В тижні днів аж цілих сім —
В дитсадку ми раді всім.
ПОНЕДІЛОК у саду
Листя згріб до ладу,
Із відерцем у руці
Побілив стовбурці
Ще й посіяв квіти,
Щоб раділи діти.
А потім всіх нас повмивав
І разом з нами малював.
А ВІВТОРОК — щедрий день,
В дитсадок приніс пісень.
Не знать їх просто сором —
І ми співаєм хором.
І хором учимо слова,
Бо ще збиваємось, бува.
А ті пісні — про зелен-гай,
Про наш чудовий рідний край.
Нас весела СЕРЕДА
Всіх на гойдалці гойда.
З нами в піжмурки гуля,
В «подоляночки» кружля.
Гра в м'яча! А в квача —
Швидше всіх навтікача!
А по обіді в тихий час
У ліжках присипляє нас.
А ЧЕТВЕР, ну й четвер —
На автобусі шофер.
Він узяв і нас повіз
На прогулянку у ліс.
Там виросли сунички
На грядці у лисички,
їх невсипущі їжачки
Нанизують на голочки.
Та неабихто й П'ЯТНИЦЯ —
І мрійниця, й вигадниця.
— Погляньте,— каже дітворі,
Стоїть ракета у дворі.
Чого ж дарма вона стоїть?
Сідайте швидше — і в політ! —
А приземлились... за столи.
— Ану обідать, щоб росли!
СУБОТА — куховарка.
На кухні в неї жарко.
Вона старається для всіх —
Пече із вишнями пиріг.
Це ж іменинник наш Тарас —
Він пригощати буде нас.
А ми дамо дарунки —
Листівки і малюнки.
А НЕДІЛЯ — сплюшка.
А неділя — сплюха.
Треба від подушки
Відтягать за вуха.
Я ж не буду довго спать —
З татом в парк піду гулять.
Гуляю й думаю усе —
Що новий тиждень принесе?..
МАШИНИ
Погляньте —
Біжать по дорозі машини
На кожному колесі —
Гумові шини.
На кожному кузові —
Плащик нап'ято.
Біжать по дощу,
Як малі дитсадчата.
Біжать по калюжах,
Біжать по болоту,
І шини в них схожі
На гумові боти.
Їм дуже нелегко
Самим поспішати,
Не те, що мені
На причепі у тата!
ЯЛИНКА В ДИТСАДКУ
Сьогодні в нас ялинка
В дитячому садку.
Засніжена хатинка
Під нею у кутку.
В хатинці на порозі
Снігурочка сама.
А Дідуся Мороза
На святі ще нема.
І ми, немов сніжинки,
Кружляєм у танку,
Ми пісню круг ялинки
Співаємо дзвінку:
— Мети, мети, метелице,
Лети, лети, сніжок!
Хай Діду пухом стелиться
Дорога в дитсадок!
Ніхто і не помітив,
Як Дід Мороз ввійшов...
Аж глядь: кладе під віти
З дарунками мішок.
Сміється бородатий:
— Я снігу не топчу!
Щоб всюди побувати —
Ракетою лечу!..
БРАТИК I СЕСТРИЧКА
Братик для сестрички
Чистить черевички,
Сплів бичка з соломи,
Склеїв з шишок гнома.
І тепер по килимку
їздить гномик на бичку.
А сестричка, хоч мала,
Голку й заполоч взяла.
Вишила два носики,
Вишила два хвостики
Ще й двоє оченяток,
Наче маченяток.
І вже із сорочини
Співають дві пташини
На різні голоси...
— На, братику, носи!..
ПРАЛЯ
Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Лийся, водичко, із крана,
Буде спідничка попрана.
Лийся, водичко, сріблиста,
Буде хустиночка чиста.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.
* * *
ЧОЛОВІЧКИ
Поглянь, які із жолудів
Виходять чоловічки —
В них круглі шапочки руді
І загорілі щічки...
На підвіконня влізуть вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинки-ніжки
І пострибають в ліжко.
Дівча їх всіх порозставля
І запита: — Ви звідкіля?
— А нас дістав на дубі
Хлопчисько білочубий.
Нам ручки-ніжки поробив
І на віконце підсадив.
Такий химерний чоловік —
Нас залишив, а сам утік!
СНІГОВА КАЗКА
Усе засипав білий сніг.
А з ним — одлига на поріг.
І ми в дворі, де я живу,
Зліпили казку снігову.
Ось ведмідь — товстий дивак —
Сніжку пробує на смак.
Ось вовчисько-м'ясолюб
Зирить — взять кого на зуб...
Ось лисичка гостровуха
Гороб'ячий щебет слуха.
Ось зайчиська куцохвості
Всіх запрошують у гості.
А оце — сніговик,
В цілім світі мандрівник.
В капелюх його вберем,
Буде в нас він казкарем!
* * *
ЧЕРВОНИЙ ПАРОПЛАВ
Звідкіль у морі синім
Червоний пароплав?
А це я парусини
Червоної дістав.
Обклеїв рубку нею,
Тугий каркас обшив,
Поставив щоглу-рею
І прапор прикріпив.
Круті борти у нього,
Високий в нього кіль —
Супроти шторму злого,
Що котить гори хвиль.
Його в морську мандрівку
Улітку я візьму.
А доти — вдома тільки
В похід іти йому.
Нехай од бухти Столик
До пристані Диван
На нім рушає Слоник —
Хоробрий капітан.
На морі з полотнини,
Що долі я прослав,
Гойдають хвилі сині
Червоний пароплав.
* * *
ХИТАЛОЧКА-ГОЙДАЛОЧКА
Хиталочку-гойдалочку
Гойдатиму в садку.
Малесеньку Наталочку
Присплю у холодку.
Хить та хить.
Тихо. Цить.
Хиталочко-гойдалочко,
Гойдайся, не скрипи.
Кричалочко Наталочко,
Мала сестричко, спи!
Хить та хить.
Тихо. Цить.
Хиталочка-гойдалочка
Не забавка мені.
Приспала я Наталочку,
Вона ж росте у сні.
Хить та хить.
Тихо. Спить.
* * *
СТРУЧОК
Заховавсь стручок від мене
Поміж листячко зелене.
Половинками двома
Горошинки він трима.
Я розлущу: — Йдіть у жменьку,
А із жменьки — у кишеньку,
А звідтіль по горошинці
В ротик Люді і Маринці.
* * *
ВІЗЬМУ ВЕРБОВУ ГІЛОЧКУ
Візьму вербову гілочку,
А в ній проріжу дірочку,
Довкола кору обіб'ю —
Сюрчка веселого зроблю.
Легеньку горошину
Всередину укину.
Сюрчатиму ходитиму,
Всіх солов'їв будитиму.
Ану, співайте, солов'ї,
Дзвінкі співаночки свої!
За вами розспівається
Свистілочка моя.
Ніхто й не здогадається,
Що свище-заливається
Не соловей, а я!
ПІВЕНЬ
Немає пластиліну?
Дістану добру глину.
Із неї виліплю курчат
І півня-забіяку.
Курчата всі навтікача
Від півня з переляку.
Тоді зліплю я квочку
І посаджу в куточку.
— Квох-квох! — вона позве малих
І гордо стане поміж них.
А півень лапами гребне:
— Ко-ко!.. Знайду зернята...
Ану ж бо слухайте мене,
Бо треба слухать тата!..
* * *
КАПУСТА
Поливалко-поливальнице,
На вгороді помагальнице!
Набери з криниці
Свіжої водиці,
Поливай капусту,
Щоб клалася густо,
Щоб вродила головата,
То буде що шаткувати!..
Прийшла осінь по капусту,
Наробила тріску-хрусту.
Шаткувала шатківниця,
Розкладала, як годиться:
Голови — для діжки,
А листки — для кізки,
А качанці — дівчатку,
Що поливало грядку.
ЧОБІТКИ
Стукав-грюкав молоток,
Танцювало шило.
Вийшов перший чобіток
Подивитись мило.
Чоботарить чоботар —
Раз! — удар,
Два! — удар...
Будуть гарні чобітки,
Як дзвіночки, підківки.
Стукав-грюкав молоток,
Танцювало шило.
Вийшов другий чобіток
Подивитись мило.
Чоботарить чоботар —
Раз! — удар,
Два! — удар...
Вийшли гарні чобітки,
Як дзвіночки, підківки!
* * *
ЛУК
Маю палицю з ліщини
Рівну-рівну, як струну.
На кінець петлю накину,
Лук тугий собі зігну.
З очерету стріл наріжу,
Пір'я згублять гусаки.
На плече я лук повішу
Та й піду поміж дубки.
Не мисливець я, а воїн —
Я несу лише добро.
Не ховайтесь в неспокої,
Білченята, у дупло.
Не втікайте, зайченята,
Між ожину, в гущину.
Не стрибайте, жабенята,
Не лякайтесь, не торкну.
Вам я також, пташенята,
Зла ніколи не завдам.
Щоб в старий пеньок влучати,
Лук зробив собі я сам.
Голова сама та плечі,
Бородатий той пеньок,
Став, ляка малу малечу
Коло стежки у лісок.
КОТИКУ-ВОРКОТИКУ
— Котику-воркотику,
Одягни сорочку!
— Я не вмію!
— Котику-воркотику,
Зашнуруй шнурочки!
— Я не вмію!
— Котику-воркотику,
Застебни всі ґудзики!
— Я не вмію!
— Котику-воркотику,
Приміряй картузика!
— Я не вмію!
— Як не вміє котик,
То чи вміє хлопчик?
— Вміє! Вміє!..
* * *
ОСІННЄ НАМИСТО
У гайок росистий
Побіжу.
Для сестри намисто
Нанижу.
Із шипшини —
Червоний разок.
З горобини —
Червоний разок.
А з доспілих
Жовто-білих
Горошин —
Теж один разок.
І ще разок один.
Ще й з акації
Дрібнюсіньких
Намистиночок
Чорнюсіньких —
Два разочки невеличкі.
Щоб для мами
І сестрички.
ВІТРЯЧОК
З цупкого аркуша-листка
Зроблю верткого вітрячка.
Ріжки надріжу і загну,
Гвіздком до палиці припну.
Хай лопотить на вітерці,
Немов летить в моїй руці.
Хурчать крильцята вітрячка,
Немов пропелер літачка!
* * *
КОРІНЕЦЬ
Корінець, корінець —
Де початок, де кінець?
Мов пружина, скручений,
З деревом розлучений.
Дідусь надибав корінця
І погукав:
— Андрійку!
На що подібна штука ця? —
А я кажу:
— На змійку!
Дав ножика мені дідусь,
І я стружу — не одірвусь.
Тонкий підправив хвостик,
Зробив голівку плоску,
їй вставлю очі-камінці,
Язик роздвою на кінці.
І всі кричать:
— В Андрійка,
Погляньте,
справжня змійка!
* * *
Я ХОДИВ СЬОГОДНІ В ЛІС
Я ходив сьогодні в ліс,
Я грибів для вас приніс.
Повний кошик із верхом,
Ще й накритий лопухом.
Є у ньому сироїжка,
І опеньок-тонконіжка,
І лисичка
Невеличка,
І товстий боровичок,
І засмаглий маслючок.
А оце ось хто такий?
Мухоморище старий!..
Ти чого заліз сюди?
Геть із кошика іди!
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.
Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить, і заспіва
Вода джерельна, мов жива.
Я ж кору одколю з корча
І з неї виріжу ковша.
Щоб не поплив у далину,
Його до стовбура припну.
Немов маленьке гусеня,
Попід вербицею щодня
Він хлюпотатись буде.
Беріть і пийте, люди!
* * *
КОРАБЛІ-КОРАБЛИКИ
Кораблі-кораблики
Зроблені з картону.
Кораблі-кораблики
Плавають, не тонуть.
В них вітрила-крилечка
Білі з парусини.
В них вітрила-крилечка
Линуть в далі сині.
Вітрик-хитрик бавиться,
Напина вітрила.
Вітрик-хитрик бавиться,
Підганя щосили.
Кораблі-кораблики
Тільки-тільки мріють.
Кораблі-кораблики,
Як лелечий вирій.
За матеріалами: Тамара Коломієць. "Найперша стежечка". Вірші та загадки для дітей. Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво "Веселка", 1985, стор. 6 - 25.
Більше творів Тамари Коломієць на нашому сайті:
