Степан Руданський. «Добре торгувалось» – добірка співомовок для школярів

Степан Руданський

ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ

Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.

І в крамницях, куди глянеш, –
Сріблом-злотом сяє, –
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії,
А він тільки сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.

В найбагатшії крамниці
Два купці сиділо,
І туди чумак заходить
З мазницею сміло:

"Добридень вам, добрі люди!"
Та й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.

"Нєту, нєту! – купці кажуть
Та й, шельми, сміються: –
Здєсь нє дьоготь – толькі дурні
Адні продаються!"

А чумак їм: "То нівроку ж,
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось".

(1857)

--------

ЗАПОРОЖЦІ У КОРОЛЯ

 Приїхали запорожці,
Короля вітають.
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани ⁽¹⁾
Все кармазинові ⁽²⁾,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи препогані.
"Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!"
Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:
"Славная у вас сметана!..
Тілько почекайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник ⁽³⁾ меду дайте!"
Дали меду запорожцям...
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.
Та й говорять королеві:
"Кажи, ясний пане,
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!".

(1) Жупани — старовинний верхній чоловічий одяг.
(2) Кармазин — старовинне дороге темно-червоне сукно.
(3) Щільник (стільник) — лист, утворений чашечками з воску, що його роблять бджоли для зберігання меду.

------------

РОЗУМНИЙ ПАНИЧ

Привіз дідич раз на свята
І зі школи сина
І не може натішитись,
Що вчена дитина.

Раз здибає гуменного
І тому хвалиться:
"Ото, — каже, — мій синочок
Як у школі вчиться!..

Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?"
"А мені, то щось не так-то
Здається, мій пане!

Бо якби наш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!"

(1859)

----------

ОКУЛЯРИ

Розходився мужичок
Аж ґвалт дякувати,
Та одна йому біда:
Не вмів читати.

До аз-буки — так куди,
Не того він хоче.
Він гадає чим другим
Просвітити очі.

"Не вміє ж так старий дяк
Стрічки розібрати,
Окуляри ж як візьме —
То куди читати!

Отак і я заведу
Кондаки й тропарі,
Піду тілько та куплю
Такі окуляри".

Пішов мужик до крамниці,
Різні вибирає...
Що на очі накладе,
То все не читає.

Далі соті з носа зняв,
Об землю ударив.
Розплатився та й пішов
Сам без окулярів.

Та й на проводи сказав
Хрещеному люду:
"Окулярів не купив,
То й дяком не буду".

(1859)

------------

ЛІНИВИЙ

Лежить дідич на постелі,
Як барило, грубий…
Його лакей сухощавий
Заснув коло груби…

Заснув лакей коло груби,
Води не напився…
Як захтілось йому пити –
Бідний пробудився…

"Ой питоньки, ой питоньки!" –
Зачав промовляти,
Але, шельма, лінується
Із-під груби встати…

Аж тут дідич із постелі:
"Podaj wody, Janie*!"
Лакей раптом ісхватився:
"Зараз, – каже, – пане!.."

Дає пану води шклянку:
"Proszę wody, panie**!.."
"То ty chciałeś***! – пан говорить, –
Napij się, gałganie!****"

(1858)

-------
* — Дай води, Іване! (пол.)
** — Прошу води, пане (пол.)
*** — То ти хотів (пол.)

-----------

ЧУПРИНА

Питалися козака:
"Що то за причина,
Що в вас гола голова
А зверху чуприна?"

"А причина то така:
Як на війні згину —
Мене ангел понесе
В небо за чуприну".

Питаються мужика:
"Що то за причина,
Що в вас гола голова
А зверху чуприна?"

"А причина то така:
Нас біда обсіла —
Голимося до крівлі,
Щоб кузка не їла!"

(1859)

-----------

ПОЧОМУ ДУРНІ?

 "Де бував-пробував?
Розкажи, Іване!"
"Та вже де не бував,
Всюди бував, пане!

Був не раз у Криму,
Бував і в Полтаві,
Ходив раз у Москву,
Бував і в Варшаві".

"А почім у Москві
Дурні продаються?"
"Та навгад не скажу,
Які попадуться:

Як мужик — так мужик,
Його й не питають,
А пани — все пани,
З ціни не спадають!"

(1857)

------------

СЛАБИЙ ЗУБ

Сидить шевчик на стільці,
На кумові постільці
Пришиває латку.
Аж у сінях двері — скрип
Далі двері в хату рип! —
Шелеп кум у хатку!

"Здоровенькі ви були!
А що ж мої постоли —
Вже, мабуть, готові?"
"Зараз будуть... Погодіть,
Що ж ви стогнете, як дід?
Чи вже ж нездорові?"

"Та не то щоб, боже, крий,
Був я дуже так слабий,
А так тілько нудно:
Розболівся вражий зуб
Та заріс тобі, як дуб,
Що й вирвати трудно..."

"Не журіться, — каже швець, —
А сядьте-но на стілець!.."
На стілець саджає,
В дратву зуба замотав,
Кінці разом посплітав,
До ноги чіпляє.

Але, звісно, у шевців
Все дірявії стільці,
Щоб то не душило.
Ото шевчик і зайшов,
Стихача діру найшов
Та хвать кума шилом!..

Кум підскочив, як той цап,
Та рукою ззаду лап
За грішнеє тіло:
"Недаремне ж я стогнав,
От коріння попускав —
Аж там заболіло!"

(1859)

-------------

ТОРБИН БРАТ

Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.

Пішов таки недалечко —
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає і сісти.

То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,
Ба вже і смеркає.
"Чи не годі з нас, панотче?" —
Сірома питає.

І господар спочив добре
Та й до нього каже:
"Помолотим іще трохи,
Заким сонце ляже".

Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
"Чи не годі з нас, панотче?"
"Або що?" — питає.

"Та щось,— каже,— не то світить
Край ваших віконців!"
"Як-то,— каже,— не то світить?..
Та ж то братик сонців!"

Коли братик — так і братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.

На другий день той із хати,
А циган у хату.
"А, здоровенькі, панотче!
Чи не можна б плату?"

"Можна,— каже,— чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,— каже,— до засіка,
Будем насипати".

Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
"Чи годі?" — питає.

"Насипайте іще", — каже, —
Сипле той і п'ятий.
Ба вже сипле і дев'ятий.
"Чи не годі, брате?"

"Ні, не годі!" Насипає
Цілу мірку жита.
Коли гляне — аж там торба
До мішка пришита.

Іскривився пан господар,
Голову схиляє.
"Чи не годі із вас, куме?"
"Або що?" — питає.

"А щось,— каже,— ваша торба
Та підшита чорним..."
"Підшитая?.. Насипайте!..
Таж то братик торбин!"

**** — Напийся, негіднику (пол.)