ВИКОНАННЯ АПЛІКАЦІЇ
(з книги К. Р. Сусак та Н. А. Стеф’юк "Українське народне вишивання")
Назва аплікація своїм походженням, очевидно, сягає в коріння латинських слів:
аррliсаtа — прикладати, прилегла, суміжна;
аррliсаtiо — прикладання.
Аплікація — це орнамент або художнє зображення, що виконуються накладанням (нашиванням) на папір, тканину, шкіру різноманітних, різноколірних шматочків паперу, тканини, шкіри.
Аплікація набула широкого застосування в декоруванні одягових, інтєр’єрних, обрядових, сакральних виробів.
Для виконання аплікації необхідно здійснити розумово-фаховий, технологічний процес в такій послідовності:
- осмислити творчий задум на основі відповідних базових форм, власних спостережень тощо;
- творчий задум матеріалізувати в рисунку відповідними художніми засобами;
- виконати узагальнений рисунок в колориті цільними локальними плямами, не порушуючи основних композиційних форм;
- узагальнений рисунок контурно перевести на кальку;
- підібрати і підготувати тканину для фону аплікації;
- перевести рисунок із кальки на тканину-фон з виворітної сторони;
- зап’ялити тканину-фон у п’яльця з виворітної сторони і прометати контури рисунка рідким швом вперед голку (затяганка) тонесенькою ниткою контрастного кольору до фону так, щоб контури рисунка було добре видно з лицьової сторони;
- підібрати шматочки тканин за кольором і фактурою відповідно творчого рисунка та тканини-фону;
- підібраним шматочкам тканин надати форми відповідно декоративних плям творчого рисунка, але з деяким запасом (величиною 0,5 см );
- настелити шматочки тканини за контурами кольорових плям рисунка і приметати їх рідким швом вперед голку (затяганка) в такий спосіб, щоб кінці суміжних шматочків були вільними;
- зап’ялити тканину в п’яльця з виворітної сторони і прошити контури рисунка густим швом (стебнівкою), прострочуючи шматочки тканини з лицьової сторони;
- вийняти тканину з п’ялець і обрізати кінчики шматочків тканини з лицьової сторони, підганяючи суміжні кінці шматочків по формі рисунка (виконувати це необхідно особливо уважно, щоб не порушити форми деталей рисунка і не здеформувати його в цілому);
- зап’ялити тканину в п’яльця з лицьової сторони;
- обшити вистрочені контури густими швами: качалочка, гладь стеблова, стебнівка, тамбур тощо. Нитки для цього підібрати відповідно кольору шматочків тканин, фону та колористики композиції в цілому;
- для художньої завершеності твору, повного розкриття його змісту додатково можна використовувати найрізноманітніші шви художнього вишивання;
- після закінчення художнього оздоблення тканину заправляємо в п’яльця з виворітного боку і обшиваємо контури рисунка рідким стеленим швом, не виколюючи голку на лицьову сторону, шов прокладається тільки по тканині-фону для проглядання силуету рисунка та естетичного вигляду виробу з виворітної сторони;
- остаточно викінчений художній твір чи виріб оформляють відповідно його призначення.
Ілюстрації по темі:
За матеріалами: К. Р. Сусак, Н. А. Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник (техніки, методологія, методика). Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 р., стор. 199 - 206.
Більше про вишивання з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк:
