Про Олександра Деко і його «Шевченківський календар»

Напередодні 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка вийшла довгоочікувана книжка «Шевченківський календар». Це публіцистично-літературознавче видання охоплює січень, лютий та березень протягом усього його життя, однак є закінченим твором. Автор книжки — український письменник Олександр Аврамович Деко.
Він народився 1926 року в Яготині Київської області, але великий шмат життя прожив у Чернігові. Аж до 1972-го, доки обком партії не сфальсифікував матеріали до суду за антирадянську агітацію та пропаганду. Письменника врятували від в’язниці Олесь Гончар і Юрій Збанацький, порадивши терміново переїхати до Києва. На той час Олександр Деко був автором художньої повісті про Леоніда Глібова «Журливий заспів», наукової книжки «Леонід Глібов. Дослідження і матеріали», публіцистичної збірки «Майстри чарівних звуків» — про Чернігівську музичну фабрику, якої, на жаль, уже давно немає… Справжнім відкриттям була і його книжка, що з’явилася в 1988 році, «Солов’ї співають на світанні» — про поета-романтика, побратима Тараса Шевченка Віктора Забілу.
Олександр Деко відомий не тільки як письменник (згадаємо ще його прозові твори «Сніг на червоних маках» та «Кедойшім. Повість-хроніка Шепетівського гетто»), а і як громадський діяч. Був одним з організаторів Всеукраїнського товариства «Меморіал», зустрічався з академіком Андрієм Сахаровим. Є упорядником перших трьох томів календаря Чернігівського земляцтва в Києві. У 1997-му Олександр Аврамович заснував український часопис «Соборність» і став його головним редактором. Журнал продовжує видаватися й нині. Також Олександр Деко — голова Спілки українських письмеників Держави Ізраїль.
— Праця «Шевченківський календар», — розповідає Олександр Деко, — була задумана та в основному виконана впродовж 1994-1998 років. Сподіваюся, що ідея видання служитиме на користь шевченкознавству та українській культурі. У цій книжці зібране відоме й, можливо, дещо маловідоме, що збереглося про Тараса Шевченка. «Шевченківський календар» розрахований на масового читача. Нині Тарас Шевченко заакадемізований. Цей календар дає можливість пізнати велич поета і художника, філософа й мислителя з глибокою мірою пізнання цікавого, повного патріотизму та трагізму величного життя нашого Пророка, без будь-якого лукавства, з усіма людськими труднощами, які його супроводжували, й цим доповнити знання пересічного читача про того, хто стоїть на найвищій сходинці щаблів української літератури.
Як же побудована ця книжка? Ось, до прикладу, день 24 лютого (за старим стилем) 1846 року. Шевченко разом з Олександром Афанасьєвим-Чужбинським виїхали «з Ніжина і дісталися другого дня надвечір до Чернігова. Виспавшись у дорозі, ми вже не лягали спати, а, пообідавши, пішли у благородне зібрання, де ще зранку зійшлися на folle journee (свято, урочистість – фр.) Нам дуже цікаво було увійти до товариства, де не сподівалися побачити жодної знайомої душі», – так писав у спогадах товариш поета. Вони зупинилися в готелі «Царград». У 1858 році Шевченко в Нижньому Новгороді закінчив переписувати поему «Княжна». Через рік Тарас Григорович нотує у щоденнику, що отримав лист від Пантелеймона Куліша з дороги до Бельгії, подається цитата з цього листа. Цього ж дня того самого року зустрів актрису Катерину Піунову й записує у щоденнику: зовсім недавно бачив її своєю дружиною і готовий був за неї покласти свою душу, а нині «у меня все как рукой сняло». Цього ж дня 1861 року Шевченко хворіє, його відвідує Микола Костомаров, Тарас Григорович отримує вітального листа до дня народження. З тексту зрозуміло, що писали земляки, але нема — від кого саме. «Кобзарю дивний! Будь здоров і щаслив на многі літа, хай доля шанує тихий супокій твоєї душі, щоб струни твоєї ліри голосно дзвеніли на втіху й науку рідним дітям України».
Це тільки короткий конспект лише одного дня, за яким стоять сотні цитат з його «Кобзаря», повістей, щоденника та листів поета й до поета, спогадів сучасників, матеріалів «Шевченківського словника» та трьох наявних «Літописів» життя і творчості, шевченкознавців Петра Жура, Наталії Полянської-Василенко, Миколи Моренця, Леоніда Большакова, Василя Бородіна, Леоніда Білецького, Юрія Івакіна, Віктора Дудка та інших, а також із сучасних фундаментальних праць (Іван Дзюба. «Тарас Шевченко. Життя і творчість»; Володимир Овсійчук. «Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури»; Володимир Мельниченко. «Тарас Шевченко в Москві»; Броніслав Панасюк. «Український ренесанс у творах Тараса Шевченка»), які з’явилися вже в нашому столітті й де, на думку Олександра Деко, закладені початки «нового реального, не заполітизованого, не прикрашеного, не кон’юктурного шевченкознавства, у якому Шевченкові думки, слова та дії подаються так, як того волів поет і художник, а не так, як того хоче автор праці про Шевченка, аби догодити Системі». Серед джерел є навіть газета «Деснянська правда».
Окрім того, в авторській передмові до «Шевченківського календаря» Олександр Деко знову висловлює пропозицію про те, що Україна повинна мати не тільки академічний інститут літератури імені Тараса Шевченка, а й «Інститут Тараса Шевченка 1814-1861», де літературна спадщина українського Генія аналізувалась би в контексті світової літератури.
Однак прикро, що в Україні досі не видано цю унікальну книгу і кожен допитливий читач не зможе не тільки її придбати, а й узяти в бібліотеці чи почитати в Інтернеті. Як написав мені в листі її автор, в Ізраїлі надруковано лише двісті примірників: «З них сто я перевіз до України. П’ятдесят примірників представив у вересні 2013 року на ярмарку видавців у Львові у вересні минулого року, то розібрали, не встигав писати автографи. А ще п’ятдесят привіз на презентації, які пройшли у листопаді в університетах Львова, Дрогобича та Києва. Всі пороздавав студентам…»
«Кому служитиме «Шевченківський календар» Олександра Деко?» — замислюється в передмові до книжки відомий український поет Дмитро Павличко. І тут же зважено й далекоглядно відповідає.
«Насамперед — українському народові в Україні і в цілому світі. Ця книжка приваблюватиме до себе простотою і лаконічністю викладу, її читатимуть з цікавістю ті, хто не вивчав і не вивчатиме академічних наукових праць про життя Тараса Шевченка. Цей Календар – найточніша біографія людини, яка сформувала сто п’ятдесят років тому національну, справедливу, державницьку ідею українства. А в часах, коли інтерес до України як до впливової європейської держави і тисячолітньої української культури зростатиме, значення цього твору важко переоцінити. Цей Календар, виданий поширеними мовами світу, вселить дар мови у пам’ятники Тарасові Шевченку, побудовані в багатьох столицях і містах планети. З цього Календаря Тарас Шевченко постає як борець за свободу, за рівноправіє і єдність нації, за ті часи, коли на Землі нелюдів перевиховувала мова».
До цих слів класика нашої літератури важко щось додати.
Володимир Сапон

За матеріалами: http://www.hvilya.com/