Василь Сухомлинський
СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ
"ШКОЛА РАДОСТІ"
ПРИРОДА - ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ'Я
Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні - поганий стан здоров'я, якесь нездужання або захворювання. найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя. Приховані, замасковані дитячою жвавістю, рухливістю нездужання і захворювання серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові дуже часто є не хворобою, а відхиленням від нормального стану здоров'я. Багаторічні спостереження показали, що так зване уповільнене мислення - це в багатьох випадках наслідок загального нездужання, що його не відчуває і сама дитина, а не якихось фізіологічних змін або порушень функції клітин кори півкуль. В окремих дітей можна помітити хворобливо бліді обличчя, відсутність апетиту. Найменші спроби поліпшити харчування викликають реакцію: на тілі виступають прищики. Найретельніші аналізи ні про що не говорять: усе неначе гаразд. Здебільшого виявляється, що ми маємо справу з тим порушенням обміну речовин, яке виникає внаслідок тривалого перебування в приміщенні. При цьому порушенні дитина втрачає здатність до зосередженої розумової праці. Особливо зростає число нездужань у період бурхливого росту організму й статевої зрілості.
Єдиним радикальним лікуванням у таких випадках може бути зміна режиму праці й відпочинку: тривале перебування на свіжому повітрі, сон при відкритій кватирці, виконання вимоги рано лягати спати і рано вставати, раціональне харчування.
Окремі діти на вигляд здаються здоровими, а при уважному вивченні їх праці виявляється якесь приховане захворювання. І ось що цікаво: приховані захворювання и нездужання стають особливо помітними, коли вчитель намагається кожну хвилину урока наповнити напруженою розумовою працею. Деяким дітям зовсім не під силу курс учителя на те, щоб "жодна хвилина уроку не пропала". Я переконався, що цей "прискорений" темп непосильний і шкідливий навіть для цілком здорових дітей. Надмірне розумове напруження призводить до того, що в дітей тьмяніють очі, затуманюється погляд, рухи стають млявими. І ось дитина вже ні на що не здатна, їй аби тільки на свіже повітря, а вчитель тримає її "в голоблях" і підганяє: швидше, швидше...
У перші тижні роботи "Школи радості" я уважно вивчав здоров'я дітей. Незважаючи на те, що всі діти виросли в селі, на лоні природи, окремі з них були бліді, мали слабкі груди. А у Володі, Каті, Сані, як кажуть, були шкіра та кістки, такі вони були худенькі й слабосилі. Харчування майже в усіх дома добре, головною причиною слабкості і хворобливості окремих малюків було те, що вони жили, так би мовити, в тепличних умовах; матері оберігали їх від найменшого подиху вітерця. Діти швидко стомлювались, у перші дні життя "Школи радості" вони ледве могли пройти якийсь кілометр. Матері скаржилися на поганий апетит у цих дітей.
Я переконав батьків у тому, що чим більше вони оберігатимуть малюків від простуди, тим слабшими будуть діти. Всі погодилися з моїм настійним проханням посилати дітей у жаркі дні до школи босоніж - для дітей це було великою радістю. Одного разу нас застала в полі тепла злива. Додому дітям довелося йти калюжами; всупереч побоюванням батьків ніхто не захворів. З великими труднощами вдалося домогтися того, щоб батьки не кутали дітей у сто одежинок, не надягали на них шубок і светрів "про запас", "на всяк випадок".
У нас стало правилом: жодної хвилини в осінні, весняні і літні дні діти не повинні бути в приміщенні. В перші 3-4 тижні "Школи радості" діти проходили щодня 2-3 кілометри; на другий місяць - 4-5, на третій - 6. І все це серед полів і лук, у дібровах і в лісі. Пройдена за день відстань непомітна для дітей, тому що не ставимо за мсту - пройти стільки-то кілометрів; рух, ходьба - засіб досягнення іншої мети. Дитині хочеться йти, бо вона почуває себе відкривачем світу. Діти поверталися додому стомлені, але щасливі, життєрадісні. А без утоми не може бути здоров'я. Здоров'я вливається в дитячий організм живодайним джерелом тоді, коли після трудового напруження дитина відпочиває.
На чистому повітрі, після того як пройдено кілька кілометрів, у дітей з'являється, як кажуть батьки, "вовчий апетит". В ті дні, коли ми з малюками збиралися в ліс, я радив їм брати з собою хліба, цибулі, солі, води і кілька сирих картоплин. Батьки спочатку вагалися: хіба діти їстимуть це? Адже вдома вони відмовляються і від кращих харчів. Та виявилося, що й хліб, і цибуля, і картопля в лісі - найсмачніша їжа. До того ж у дітей розвивався апетит, і вони із задоволенням з'їдали вдома запропоновану їм тарілку супу чи борщу. Уже через місяць порожевіли щічки в найблідіших малюків, а матері не могли нахвалитися хорошим апетитом у дітей: зникли примхи, діти їдять усе, що не дай.
Бути в русі - одна з найважливіших умов фізичного загартування. Діти люблять бігати, гратися. Для них зробили ігровий майданчик. Тут було все необхідне для ігор та розваг на свіжому повітрі, але я мріяв про більше. Мені хотілося зробити дитячу карусель, дитячу гойдалку; хотілося, щоб рухливі ігри були пов'язані з казкою, живилися фантазією. Я вже уявляв собі фігурки горбоконика, слона, сірого вовка, хитрої лисиці, що стояли на дерев'яному колі нашої каруселі; дитина не тільки буде кататися, а й переживатиме хвилювання від того, що осідлала горбоконика або сірого вовка. Все це поки що тільки плани, але я твердо вірив, що через півроку, може, через рік доб'юсь свого. Я придбав матеріали для монтування каруселі. Думав і про те, щоб підготувати дітей до зими, щоб узимку вони якомога більше перебували на повітрі.
Багаторічні спостереження за фізичним розвитком молодших школярів показали, яку велику роль відіграє повноцінне, здорове харчування дітей. В їжі багатьох дітей не вистачає важливих речовин, необхідних для зміцнення організму, запобігання простудним захворюванням і порушенням обміну речовин. Тільки у 8 сім'ях був мед, а мед - це, образно кажучи, шматочок сонця на тарілці. Я розмовляв з батьками, пояснював, яке велике значення для здоров'я дітей має споживання меду. Вже в кінці вересня 13 батьків придбали по одній-дві сім'ї бджіл. Весною бджоли були вже в 23 родинах.
Восени я порадив матерям запастися на зиму варенням з шипшини, терну та інших багатих на вітаміни плодів. Довелося поговорити з батьками й про те, щоб кожна сім'я мала достатню кількість плодових дерев, особливо яблунь. Усю зиму повинні бути свіжі фрукти - в сільських умовах це дуже легко, треба тільки трудитись.
Еліксиром здоров'я є повітря, насичене фітонцидами злакових рослин - пшениці, жита, ячменю, гречки, а також лугових трав. Я часто водив дітей у поле, на луг - нехай дихають свіжим повітрям, що настоялося на ароматі хлібних рослин. Посадіть під вікном спальні ваших дітей кілька горіхових дерев, радив я батькам. Ця рослина насичує повітря фітонцидами, що вбивають багатьох хвороботворних мікробів. Запаху горіха не переносять шкідливі комахи. Там, де є горіхи, немає мух і комарів. Подбав я й про те, щоб у кожній сім'ї на подвір'ї був літній душ.
Уже кілька років мене хвилювало питання: чому в багатьох дітей поганий зір? Чому вже в III класі дитині доводиться користуватися окулярами? Спостереження над багатьма дітьми молодшого віку привели до висновку, що справа тут не стільки в перевтомі від читання, скільки в неправильному режимі, особливо в тому, що в харчуванні недостатньо вітамінів, що дитина не загартовується фізично, легко піддається простудним захворюванням. Деякі захворювання, перенесені в дитинстві, позначаються на зорі. Правильний режим, повноцінне харчування, фізичне загартування - все це охороняє дитину від захворювань, дає їй щастя насолоди красою навколишнього світу.
Роки спостережень над дітьми зіткнули мене з тривожними явищами: весною, починаючи з березня, в усіх дітей слабшає здоров'я. Дитина неначе видихається; послаблюється опірність організму проти простудних захворювань, знижується працездатність. Особливо помітно у весняні місяці гіршає зір.
Пояснення цим явищам я знайшов у працях медиків і психологів: у весняні місяці різко змінюється ритм взаємодії систем організму. Причина в тому, що в організмі вичерпується запас вітамінів, навесні різко спадає активність сонячної радіації, і тривала напружена розумова діяльність приводить нервову систему до втоми.
Я задумувався над тим, як послабити дію цих факторів. Батьки почали більше дбати про запас продуктів, багатих на вітаміни, спеціально для весняних місяців. Кожний сонячний день зими і весни ми намагались максимально використати для прогулянок на свіжому повітрі.
Мені не давала спокою думка про те, що у весняні місяці слід знімати напруженість розумової праці, шлях до цього я бачив у різноманітності розумової діяльності. Якомога більше процесів мислення має відбуватися не в класі, а серед природи, поєднуватися з фізичною працею. Поступово це стало одним із правил навчання у весняні місяці.
У перші повоєнні роки багато хто з дітей був явно схильний до неврозів. У окремих моїх вихованців (особливо в Толі, Колі, Слави, Феді) це виявлялося в пригніченості, в якійсь відчуженості від життя. Я намагався не допустити, щоб скупість, несміливість, нерішучість, хвороблива сором'язливість дітей розвинулись у неврози. Часто ми, вчителі початкових класів, радились, як зробити, щоб життя в колективі приносило дітям радість, і дійшли висновку, що дуже важливо в шкільному середовищі згладжувати ті біди, прикрощі, конфлікти, які трапляються в дітей у сім'ї. Педагоги прагнули знати,що відбувається в душі кожної дитини, з чим вона прийшла до школи, щоб не допустити жодного болючого дотику до вразливого дитячого серця. Все, що потребувало пильної уваги до духовного життя тієї чи іншої дитини, ми обговорювали на своїх нарадах, які назвали “психологічними семінарами". Шкільний колектив має розвіювати дитячі жалі й печалі.
Особливо великої уваги потребували діти, душа яких уже була надломлена прикрими переживаннями. Нерви Колі, Сашка, Толі, Петрика, Слави часом були напружені до краю. Досить було торкнутися до когось із них, і дитина "спалахувала", "вибухала". В окремі дні дітей не можна було опитувати. Система впливів, ефективна для виховання інших, для цих дітей була зовсім непридатною. В наукових працях медиків мені трапилося поняття "медична педагогіка", що найбільш точно виражає сутність виховання дітей, в яких хворобливий стан психіки позначається на поведінці.
Головними принципами медичної педагогіки є:
- щадити легковразливу хворобливу психіку дитини,
- всім стилем, укладом шкільного життя відвертати дітей від тяжких думок і переживань, пробуджувати в них життерадісні почуття;
- ні за яких обставин не дати зрозуміти дитині, що до неї ставляться, як до хворої.
Був у школі хлопчик, схильний до істеричного неврозу, - Володя. Велику тривогу в мене викликало те, що батько і мати захоплювались хлопчиком. Вони самі переконували себе, що їхній син - незвичайна дитина. Я боявся, що коли настане час неминучого розчарування, в хлопчика може розвинутись ненависть до батьків і взагалі до старших. Головним засобом лікування таких дітей, на моє переконання, є виховання скромності і поваги до інших людей. Я дбав про те, щоб Володя бачив людину в кожному з близьких.
Особливе місце в медичній педагогіці приділяється дітям з повільним, пригніченим мисленням. Млявість, інертність клітин кори півкуль головного мозку треба так само вдумливо і терпляче лікувати, як і захворювання серцевого м'яза або кишечника. Але лікування це потребує в тисячу разів більшої обережності і педагогічної майстерності, глибокого знання індивідуальних особливостей кожної дитини.
За матеріалами: Василь Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том третій. Київ, видавництво "Радянська школа", 1977 рік, стор. 48 - 53.
Усі статті книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям":
Василь Сухомлинський. "Серце віддаю дітям" (читати, завантажити)
