Поліна Придибайло. Казочка "Про доброго привида Демі"

Поліна Придибайло

Про доброго привида Демі

Маленький привид Демі направився додому зі школи. Їх сьогодні відпустили раніше, бо наближалася негода. А він геть забув про це, і не поспішав. 
Летів додому, як завжди, через ліс. Заглядав скрізь, де могло бути щось цікавеньке: у хатку до білочки, щоб подивитися, чи набагато підросли її білченятка, тоді бігав за зайчиком, погрався з метеликом...
Та раптом здійнявся сильний вітер, ухопив малого й заніс далеко-далеко від лісу.
Вітер стих. І Демі намагався знайти дорогу до свого дому, та марно.
Тут побачив двоповерхового будинка і залетів на горище, де було повно старих речей! І тут йому сподобалося.
То й вирішив поки що зупинитися на чиємусь горищі.
Але, як виявилося, в домі жили люди. А для нього це могло бути небезпечним, бо люди побачать його, а то ще й сфотографують, що для привидів зовсім не припустимо!
І вирішив летіти далі. Та почув свист вітру, надворі розбушувалася злива. Тому лишився. Та й став помалу звикати до цього житла. Горище було затишним і теплим. Тут були в коробках старі іграшки, ліхтарики. Він здмухував з них пил і тихенько грався...
Вдень він ховався від людських очей. Так минуло сім днів. Але привиди дуже люблять потеревенити. Та не було з ким. І він ледь не збожеволів він самоти. А ще дуже зголоднів. Тож мусив посеред ночі літати на кухню й набирати собі харчів.
Дорослі стали помічати, що вночі хтось господарює на кухні й запитали у дітей, чи то вони такі голодні, що їдять уночі кекси з молоком. Та діти сказали, що на безсоння вони не страждають. Коли почистять зуби - так і засинають.
І діти вирішили заховатися й вистежити нічного гостя.
Дві сестрички й братик сховалися під стіл. І таки піймали злодія на гарячому. 
- Ти хто? - запитали.
- Привид.
- Справжнісінький? - перепитав хлопчик.
- Аякже! - відповів малий. - Я заблукав. Жив у хаті біля Млина, що за лісом. Мені так самотньо! - пожалівся малюк.
- Не тужи. Віднесемо завтра тебе додому. Це не так далеко. А батькам скажемо, що йдемо прогулятися.
Діти дозволили Демі переночувати в порожній кімнаті.
На ранок нагодували малого тортом з чаєм і повели за ліс.
Його рідні дуже зраділи!
Тепер привид не забуває про те, що говорять йому старші. 
І більше не губиться!

(7.02.2020 р.)

Казочку юна авторка надіслала спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Поліна народилася 2 березня 2010 року в Житомирі. Дитинство проводить в живописному селі Борщеві Радомишльського району на Житомирщині. Нині третьокласниця. Любить відвідувати звичайну і Радомишльську музичну школу. Грає на флейті і вчиться грі на скрипці. І вже пише чудові казочки... Читаймо!!!)))

Проба пера (блог авторів-початківці)

У цьому розділі пропонуємо твори наших юних авторів, які пробують свої сили у літературі. Можливо, їх оповідання чи казочки - недосконалі з точки зору літературних критиків, але вони наповнені глибоким смислом, який ми хочемо донести усім нашим читачам.

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська, австралійська та угорська народні казки.