|
Валентинка Харченко
СОБОРНА УКРАЇНА!
Єдина, сильна, вільна й незалежна,
Моя країна — сонячна й безмежна!
Дніпро шумить, Карпати в небо в'ються,
Лани широкі хвилею сміються!
Зі сходу й заходу серця єднаються,
Волинь та Донбас — в любові встрічаються!
Полтава, Львів, Чернігів, рідний Крим,
Ми разом всі, ми не подільні з ним!
Майданом клятву дали наші діти,
Що Україну не дамо зломити!
В цілісності наша могутня сила,
Соборність — це єдність, що нас захистила!
* * *
УКРАЇНА ЖИВА
Україна жива вам її не здолати..
Україна це дід.. Україна це мати.
Ми піднімимось з пеплу.. відбудуєм руїни.. Наша
доля розквітне.. їй ім'я Батьківщина
Хто з війною прийшов..тому в пекло дорога..
Наша віра свята.. І свята перемога..
* * *
ПРАПОР УКРАЇНИ
Синій — наче далечінь безкрая,
Дух свободи, спів Дніпра,
Жовтий — лан пшениці стиглий,
Що дарує нам жнива!
Вітер гордо його носить,
Сонце в ньому виграє!
Він — для тих, хто серцем просить,
Світ, де правда настає.
Прапор наш — це клич до волі,
Символ віри і снаги.
Він про мрії, нашу долю,
Про майбутнє без війни!
* * *
ВОВЧАНСЬК
Вовчанськ, а ти знаєш, як в грудях болить?
Вовчанськ, як же можна тебе не любить?
Вовчанськ, найкраще ти місто землі,
Вовчанськ, зруйнували тебе навесні.
Вовчанськ, я сумую за тобою кожний день.
Вовчанськ, не співати нам більше пісень
Вовчанськ, без будинків залишились люди,
Вовчанськ, лиш руїни ми бачимо всюди.
Вовчанськ, болить душа, і серце гірко плаче,
Вовчанськ, і лише уві сні додому повертаюсь я неначе...
* * *
ГЕРОЇ РІДНОЇ ЗЕМЛІ!
(вірш про ЗСУ та всіх захисників України)
За кожного солдата помолюсь,
Щоб повернувся він скоріш додому,
Щоб рідну матір та дружину обійняв,
І в той же час забув свою він втому.
Багато лиха на війні він пережив,
Життям своїм не раз ризикував,
Але товариша в бою не залишив,
Його він з-під уламків врятував.
Була контузія, і він з полон попав,
Що там було, лиш Господу відомо,
Він Україну серцем захищав,
І як герой він повернувся додому.
Я поклонюся низько-низько до землі
Усім героям рідної землі!
* * *
Я ЖИВИЙ!
Не журіться мамо, не плачте тато,
що до дому повернутись не зміг.
Я у серці завжди буду з вами,
хоч між нами сотні тисяч доріг.
Я люблю свою Батьківщину,
де колискові співали пісні!
Де дідусь і бабуся рідненькі
вишиванку купили мені!
А як можно забути це небо,
де цілує пшеницю блактить?
Я не можу віддати цю землю,
яка в серці моєму бринить!
До останнього подиху я захищав
Україну рідну свою..
Але ворожий дрон мене наздогнав
і я опинився в раю..
Я живий!!! І це не просто слова.
І хоч серце не б'ється, мовчить.
Пам'ятайте, душа — вона вічно жива,
а життя пролітає.. як мить.
* * *
НАС НЕ ПОДОЛАТИ!
Забирайте унітази... та ідіть до дому...
щастя ніколи не збудуєш на горі людському.
Треба натхненно працювати та кувати долю,
а не лізти до сусіда у його комору.
Ви вже нас "асвабаділі", від рідної хати.
Нам прийшлося на чужбині захисту шукати.
Ваші діти ходять в школу.. заробляють бали..
Наші сонця вже не бачуть.. бо сидять в підвалі..
Життя обірвалось, як у сні страшному...
не повернуться вже хлопці ніколи додому..
Батьківщину захищають.. мужньо та завзято..
і ніколи і нікому нас не подолати..
* * *
РІД ШЕВЧЕНКА
На ваших руках кров українських малят, батьків,
дідусів.. матерів та солдат.
Ми з вами слов'яни.. та різні в душі.. Ми хочемо
миру.. А ви навпаки.
Летять в нас ракети.. та кулі летять.. Та ми не
рушимі.. ні шагу назад. Палають лікарні
..будинки.. садочки.. Бо ми рід Шевченка..Від
сина й до дочки.
І синє небо і жовте колосся підніметься з пеплу..
Щоб людям жилося у вільній..славетній ..могутній
країні.. І нас не здолати нікому й до нині.
* * *
ІСПИТ
Я відпускаю тривоги, я відпускаю думки...
мене вже кличе дорога.. а може і навпаки.
Життя, як дотик долоні, воно невпинно летить...
і двічі в воду не ввійдеш, і не зупиниш цю мить.
Жалкуємо, що відпускаєм, хвилюємся за майбуття,
і ми сьогодні втрачаєм, і вже не ждіть каяття.
Ідіть назустріч ви долі, назад нема вороття,
на нас чекає вже іспит, який приймає життя.
* * *
Я ХОЧУ МИРУ НА ЗЕМЛІ
Я хочу Миру на Землі,
це найпотужніше бажання!
Я хочу Миру на Землі,
щоб більше не було страждання.
І наші діти знов побачать світ,
забудуться холодні всі підвали.
І прийде на Україну ще розквіт!
Ми самі неньку всю відбудували.
Ми пам'ятати будемо завжди,
якою ціною нам далася перемога.
І не потрібно нам уже ярмо!
Відкрита всім до волі вже дорога!
Я на коліна встану...помолюсь
за кожного Українського Героя..
Бо, з Вами, я нічого не боюсь.
Хай Бог оберігає Вас від горя.
* * *
УКРАЇНСЬКА ЖІНКА
Українська жінка — це не просто мати.
Українська жінка — може щастя дати.
Українська жінка — не тільки дружина.
Українська жінка — роду Берегиня!
Ти найкраща в світі, сонечко ясненьке!
Ти піклуйся про себе квіточка гарненька!
Оченята гарні, як проміння сонця,
зігрівають душу, дивляться в віконце.
А чарівні руки, мов лебяжі крила,
наповнюють сердце, здіймають вітрила.
Ти сонце і вітер, вогонь і вода!
Ти будеш щаслива, завжди молода!
І я обіймаю, цілую долоні,
тебе зігріваю, розглажую скроні.
* * *
УКРАЇНКА
Ми все подолаємо, відстроїти зможемо.
Ми духом не зламні і ми переможемо!
Україна квітуча і родюча земля,
Ми засієм з любов'ю українські поля.
Наші діти піснями звеселять цілий світ,
Бо майбутнє країни — це її дружній рід!
Тінь і світло воюють, бо так було завжди,
якщо намір не чистий, порятунку не жди.
В цьому світі навіки буде править любов,
і за неї солдати віддають свою кров.
Ми молитву гарячу зі слізьми на очах,
заспіваємо вкотре при церковних свічках.
Янгол наш охоронець, захисти нас крилом,
щоб зібралися всі сім'ї за Різдвяним столом.
* * *
УКРАЇНКА
Ти – ніжність весняного цвіту,
Ти – сила і мужність в боях,
Ти – вірна душа заповіту,
Що з пращурів лине в віках.
В очах твоїх – небо безкрає,
У серці – іскриться вогонь.
Ти дім оберігом тримаєш,
І дух твій не взяти в полон.
Ти мати, кохана, дружина,
Ти воля, що вічно жива.
Пишаюсь, що я Українка
і з серця лунають слова.
* * *
8 БЕРЕЗНЯ!
8 березня — свято яскраве
Вас привітати дозвольте ласкаво!
Хай сонце лагідно всміхнеться,
Весна мелодію заграє,
А щастя птахом в серце в'ється,
Любов і радість звеселяє.
Хай мрії збудуться чарівні,
А світ ласкавим буде знов.
Хай кожен день дарує диво,
Тепло, надію і любов,
Щоб ваші очі лиш раділи
Та посміхалися вуста.
Щоб на руках вас всі носили
І в будній день, і на свята.
* * *
ЩАСТЯ У КОЖНОМУ ДНІ!
Щастя є в кожному світлому ранку,
В променях сонця, що ніжно встає,
В запаху кави, у теплім світанку,
В усмішці друга, що поруч іде.
Щастя – у вітрі, що грає у косах,
В краплях дощу, що цілують чоло,
В ніжному погляді, в лагідних росах,
У тому, що серцю дарує тепло.
Щастя – в обіймах, у слові простому,
В пісні, що душу торкається знов,
В затишку рідного, теплого дому,
В силі людській, що дарує любов.
Дивись і відчуй: у кожній хвилині
Є щось прекрасне, у цьому житті.
Щастя живе у тебе в родині,
Воно поруч... в кожному дні!
* * *
Я КОХАЮ ТЕБЕ!
Я кохаю тебе, я кохаю. Понад зорі і місяць
далекий. Я кохаю тебе, я кохаю. Як кохати уміють
лелеки.
Я благаю тебе, я благаю будь до мене хоч трішки
привітна, бо любов моя, наче троянда, що від
погляду щирого квітне.
Ти для мене найкраща царівна і від усмішки
серденько тане. Ти для мене в майбутньом
дружина і я вірю, що день цей настане.
Я кохаю тебе, я кохаю. Понад зорі і місяць
далекий. Я кохаю тебе, я кохаю. Як кохати уміють лелеки.
* * *
РІДНЕ СЛОВО
Рідне слово – теплий промінь,
Що у серці мерехтить.
В нім і пісня, й сила громів,
І душі ясна блакить.
Воно вчило нас любити
Рідну землю та природу
Сміло мріяти, творити,
Бути відданим народу.
Рідне слово – мов джерельце,
Чисте, світле та безкрає.
Лине в пісні, гра в трубі
З ним і в радості, й в журбі.
Хай воно звучить крізь роки,
Не згасає, не мовчить.
Бо ж без нього ми – безкри́лі,
Рідне слово нас навчить!
Новину розмістив користувач:
* * *
Я ПОВЕРНУВСЯ З ПОЛОНУ
Я повернувся з полону.
Я залишився живий.
Як же хотів я додому
бачити ранок новий.
Я пригорнуся до мами,
Батька в обіймах зіжму.
Як же мені добре з вами!
Не скоро забуду тюрьму.
Бачив свою рідну хату,
що часто снилась мені.
Бачив Україну заможну,
яка перемогла у війні.
Дякую всім, хто молився,
хто нас додому чекав!
Дякую всім, хто донатив
та мирний час наближав!
|
|
"Я гарнішого краю не знаю,