|
Валентинка Харченко
Колядка
Ой, коляд, коляд, коляда,
тут господиня молода!
Вона привітна, а як готує,
всіх пригощає, усіх частує!
Ми побажаєм у вашій хаті
будьте здорові, будьте багаті,
Хай у дворі буяють квіти,
а вас батьків шанують діти
Ви працьовиті люди хороші,
хай в гаманець приходять грощі,
щоб ви раділи, щоб багатіли
і знову радо, нас так зустріли!
* * *
На згадку про Тараса
Колись давно на землі у нас,
Жив великий Кобзар - Шевченко Тарас.
Все життя він присвятив не своїй родині,
А неньці - рідній Україні.
Бо з давніх-давен,
На українській землі,
Люди найбільше любили волю,
Та найменше мали її.
То пани над ними владу мали,
То орда пшеницю на ланах топтала.
Ось росте Тарас та все книжки читає,
То на ставі квіточок малює.
Та не розуміє одного він,
"Чого в пана всього досталь,
а він ще й лютує"?
А селянин у драній свиті,
Ходить та працює в пана в житі.
Він на нього накричить,
Тай ще вдарить може,
- Де ж на світі ділась,
тая правда Божа?
Розповів Тарасові дідусь його,
Що раніше в лісах гайдамаки оселялись,
Хоробрі вояки не боялись нічого,
Та за бідного та вбогого заступались...
Сумно стало Кобзареві за людські,
Гіркії сльози, та згадав сестер рідненьких,
Що рано зів’яли,як ті квіти на морозі.
Досить! Думає хлопчина, тим панам коритись,
Треба правду здобувати, та за неї битись!
А за зброю слова взяв - українські рідні,
Щоб і люди зрозуміли, чого вони гідні!
(07.01.2003 р.)
* * *
Валентина Харченко
Ветерани
Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
Я сюди приходжу по весні
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні
Я люблю вас усіх й пам’ятаю.
Квіти червоні як пролита кров
Вам положу ветерани
В них моя вдячність і щира любов
Ліки цілющі на ниючі рани…
Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
* * *
Валентина Харченко
ЧОРНОБИЛЬ
Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.
* * *
Валентина Харченко
Колискова
Настав весняний теплий день
і він приніс мені пісень.
Ой, люлі, донечко, люлі
ти сама краща на землі.
Це янголятко - немовля,
до мене руки простяга.
Вона маленький хмурить ніс,
а з оченят не має сліз.
Доня, моя донечко,
в тата й мами сонечко.
В нашу хату ти ввійшла -
гомін й радість принесла.
Щоб з'єднати двох людей,
Бог дарує їм дітей.
Це найбільший скарб для нас
в кожну мить і кожен час.
Ой, люлі, донечко, люлі
ти - сама краща на землі.
|
"Я гарнішого краю не знаю,