Поезії Валентини Харченко для дітей та дорослих


Валентина Харченко

 

 

Валентинка Харченко

         Колядка

Ой, коляд, коляд, коляда,
тут господиня молода!
Вона привітна, а як готує,
всіх пригощає, усіх частує!

Ми побажаєм у вашій хаті 
будьте здорові, будьте багаті,
Хай у дворі буяють квіти, 
а вас батьків шанують діти

Ви працьовиті люди хороші,
хай в гаманець приходять грощі, 
щоб ви раділи, щоб багатіли 
і знову радо, нас так зустріли!

 

* * *

 

На згадку про Тараса

Колись давно на землі у нас,
Жив великий Кобзар - Шевченко Тарас.
Все життя він присвятив не своїй родині,
А неньці - рідній Україні.

Бо з давніх-давен,
На українській землі,
Люди найбільше любили волю,
Та найменше мали її.

То пани над ними владу мали,
То орда пшеницю на ланах топтала.

Ось росте Тарас та все книжки читає,
То на ставі квіточок малює.
Та не розуміє одного він,
"Чого в пана всього досталь,
а він ще й лютує"?

А селянин у драній свиті,
Ходить та працює в пана в житі.
Він на нього накричить,
Тай ще вдарить може,
- Де ж на світі ділась,
 тая правда Божа?

Розповів Тарасові дідусь його,
Що раніше в лісах гайдамаки оселялись,
Хоробрі вояки не боялись нічого,
Та за бідного та вбогого заступались...

Сумно стало Кобзареві за людські,
Гіркії сльози, та згадав сестер рідненьких,
Що рано зів’яли,як ті квіти на морозі.

Досить! Думає хлопчина, тим панам коритись,
Треба правду здобувати, та за неї битись!
А за зброю слова взяв - українські рідні,
Щоб і люди зрозуміли, чого вони гідні!
(07.01.2003 р.)

 

* * *

 

Валентина Харченко

Ветерани

Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

Я сюди приходжу по весні 
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні 
Я люблю вас усіх й пам’ятаю.

Квіти червоні як пролита кров
Вам положу ветерани
В них моя вдячність і щира любов 
Ліки цілющі на ниючі рани…

Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

 

* * *


Валентина Харченко

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль –  помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море, 
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

 

* * *

 

Валентина Харченко

Колискова

Настав весняний теплий день
і він приніс мені пісень.
Ой, люлі, донечко, люлі
ти сама краща на землі.

Це янголятко - немовля,
до мене руки простяга.
Вона маленький хмурить ніс,
а з оченят не має сліз.

Доня, моя донечко,
в тата й мами сонечко.
В нашу хату ти ввійшла -
гомін й радість принесла.

Щоб  з'єднати двох людей,
Бог дарує їм дітей.
Це найбільший скарб для нас
в кожну мить і кожен час.

Ой, люлі, донечко, люлі
ти — сама краща на землі.

 

 

 

heartheartheart

 

 

 

Валентинка Харченко

СОБОРНА УКРАЇНА!

Єдина, сильна, вільна й незалежна,
Моя країна — сонячна й безмежна!
Дніпро шумить, Карпати в небо в'ються,
Лани широкі хвилею сміються!

Зі сходу й заходу серця єднаються,
Волинь та Донбас — в любові встрічаються!
Полтава, Львів, Чернігів, рідний Крим,
Ми разом всі, ми не подільні з ним!

Майданом клятву дали наші діти,
Що Україну не дамо зломити!
В цілісності наша могутня сила,
Соборність — це єдність, що нас захистила!

 

* * *

 

УКРАЇНА ЖИВА

Україна жива вам її не здолати..
Україна це дід.. Україна це мати.
Ми піднімимось з пеплу.. відбудуєм руїни.. Наша
доля розквітне.. їй ім'я Батьківщина
Хто з війною прийшов..тому в пекло дорога..
Наша віра свята.. І свята перемога..


* * *

 

ВОВЧАНСЬК

Вовчанськ, а ти знаєш, як в грудях болить?
Вовчанськ, як же можна тебе не любить?
Вовчанськ, найкраще ти місто землі,
Вовчанськ, зруйнували тебе навесні.
 
Вовчанськ, я сумую за тобою кожний день.
Вовчанськ, не співати нам більше пісень
Вовчанськ, без будинків залишились люди,
Вовчанськ, лиш руїни ми бачимо всюди.
 
Вовчанськ, болить душа, і серце гірко плаче,
Вовчанськ, і лише уві сні додому повертаюсь я неначе...


* * *

 

ГЕРОЇ РІДНОЇ ЗЕМЛІ!

(вірш про ЗСУ та всіх захисників України)

За кожного солдата помолюсь,
Щоб повернувся він скоріш додому,
Щоб рідну матір та дружину обійняв,
І в той же час забув свою він втому.
Багато лиха на війні він пережив,
Життям своїм не раз ризикував,
Але товариша в бою не залишив,
Його він з-під уламків врятував.
Була контузія, і він з полон попав,
Що там було, лиш Господу відомо,
Він Україну серцем захищав,
І як герой він повернувся додому.
Я поклонюся низько-низько до землі
Усім героям рідної землі!


* * *


Я ЖИВИЙ!

Не журіться мамо, не плачте тато,
що до дому повернутись не зміг.
Я у серці завжди буду з вами,
хоч між нами сотні тисяч доріг.
 
Я люблю свою Батьківщину,
де колискові співали пісні!
Де дідусь і бабуся рідненькі
вишиванку купили мені!
 
А як можно забути це небо,
де цілує пшеницю блактить?
Я не можу віддати цю землю,
яка в серці моєму бринить!
 
До останнього подиху я захищав
Україну рідну свою..
Але ворожий дрон мене наздогнав
і я опинився в раю..
 
Я живий!!! І це не просто слова.
І хоч серце не б'ється, мовчить.
Пам'ятайте, душа — вона вічно жива,
а життя пролітає.. як мить.

 

* * *

 

НАС НЕ ПОДОЛАТИ!

Забирайте унітази... та ідіть до дому...
щастя ніколи не збудуєш на горі людському.
Треба натхненно працювати та кувати долю,
а не лізти до сусіда у його комору.  

Ви вже нас "асвабаділі", від рідної хати.
Нам прийшлося на чужбині захисту шукати.
Ваші діти ходять в школу..  заробляють бали..
Наші сонця вже не бачуть.. бо сидять в підвалі..

Життя обірвалось, як у сні страшному...
не повернуться вже хлопці ніколи додому..
Батьківщину захищають.. мужньо та завзято..
і ніколи і нікому нас не подолати..


* * *


РІД ШЕВЧЕНКА

На ваших руках кров українських малят, батьків,
дідусів.. матерів та солдат.
Ми з вами слов'яни.. та різні в душі.. Ми хочемо
миру.. А ви навпаки.
 
Летять в нас ракети.. та кулі летять.. Та ми не
рушимі.. ні шагу назад. Палають лікарні
..будинки.. садочки.. Бо ми рід Шевченка..Від
сина й до дочки.
 
І синє небо і жовте колосся підніметься з пеплу..  
Щоб людям жилося у вільній..славетній ..могутній
країні.. І нас не здолати нікому й до нині.
 

 

* * *


ІСПИТ

Я відпускаю тривоги, я відпускаю думки...
мене вже кличе дорога.. а може і навпаки.
Життя, як дотик долоні, воно невпинно летить...
і двічі в воду не ввійдеш, і не зупиниш цю мить.

Жалкуємо, що відпускаєм, хвилюємся за майбуття,
і ми сьогодні втрачаєм, і вже не ждіть каяття.
Ідіть назустріч ви долі, назад нема вороття,
на нас чекає вже іспит, який приймає життя.


* * *

 

Я ХОЧУ МИРУ НА ЗЕМЛІ

Я хочу Миру на Землі,
це найпотужніше бажання!
Я хочу Миру на Землі,
щоб більше не було страждання.
І наші діти знов побачать світ,
забудуться холодні всі підвали.
І прийде на Україну ще розквіт!
Ми самі неньку всю відбудували.
Ми пам'ятати будемо завжди,
якою ціною нам далася перемога.
І не потрібно нам уже ярмо!
Відкрита всім до волі вже дорога!
Я на коліна встану...помолюсь
за кожного Українського Героя..
Бо, з Вами, я нічого не боюсь.
Хай Бог оберігає Вас від горя.


* * *

 

УКРАЇНСЬКА ЖІНКА

Українська жінка — це не просто мати.
Українська жінка — може щастя дати.
Українська жінка — не тільки дружина.
Українська жінка — роду Берегиня!
Ти найкраща в світі, сонечко ясненьке!
Ти піклуйся про себе квіточка гарненька!
Оченята гарні, як проміння сонця,
зігрівають душу, дивляться в віконце.
А чарівні руки, мов лебяжі крила,
наповнюють сердце, здіймають вітрила.
Ти сонце і вітер, вогонь і вода!
Ти будеш щаслива, завжди молода!
І я обіймаю, цілую долоні,
тебе зігріваю, розглажую скроні.   

 

* * *

 

УКРАЇНКА

Ми все подолаємо, відстроїти зможемо.

Ми духом не зламні і ми переможемо!

Україна квітуча і родюча земля,

Ми засієм з любов'ю українські поля.

Наші діти піснями звеселять цілий світ,

Бо майбутнє країни — це її дружній рід!

Тінь і світло воюють, бо так було завжди,

якщо намір не чистий, порятунку не жди.

В цьому світі навіки буде править любов,

і за неї солдати віддають свою кров.

Ми молитву гарячу зі слізьми на очах,

заспіваємо вкотре при церковних свічках.

Янгол наш охоронець, захисти нас крилом,

щоб зібралися всі сім'ї за Різдвяним столом.   


* * *


УКРАЇНКА
 
Ти – ніжність весняного цвіту,
Ти – сила і мужність в боях,
Ти – вірна душа заповіту,
Що з пращурів лине в віках.
 
В очах твоїх – небо безкрає,
У серці – іскриться вогонь.
Ти дім оберігом тримаєш,
І дух твій не взяти в полон.
 
Ти мати, кохана, дружина,
Ти воля, що вічно жива.
Пишаюсь, що я Українка
і з серця лунають слова.


* * *

 

8 БЕРЕЗНЯ!

8 березня — свято яскраве
Вас привітати дозвольте ласкаво!
Хай сонце лагідно всміхнеться,
Весна мелодію заграє,
А щастя птахом в серце в'ється,
Любов і радість звеселяє.
Хай мрії збудуться чарівні,
А світ ласкавим буде знов.
Хай кожен день дарує диво,
Тепло, надію і любов,
Щоб ваші очі лиш раділи
Та посміхалися вуста.
Щоб на руках вас всі носили
І в будній день, і на свята.

 

* * *

 

ЩАСТЯ У КОЖНОМУ ДНІ!

Щастя є в кожному світлому ранку,
В променях сонця, що ніжно встає,
В запаху кави, у теплім світанку,
В усмішці друга, що поруч іде.
 
Щастя – у вітрі, що грає у косах,
В краплях дощу, що цілують чоло,
В ніжному погляді, в лагідних росах,
У тому, що серцю дарує тепло.
 
Щастя – в обіймах, у слові простому,
В пісні, що душу торкається знов,
В затишку рідного, теплого дому,
В силі людській, що дарує любов.
 
Дивись і відчуй: у кожній хвилині
Є щось прекрасне, у цьому житті.
Щастя живе у тебе в родині,
Воно поруч... в кожному дні!

 

* * *

 

Я КОХАЮ ТЕБЕ!

Я кохаю тебе, я кохаю. Понад зорі і місяць
далекий. Я кохаю тебе, я кохаю. Як кохати уміють
лелеки.
 
Я благаю тебе, я благаю будь до мене хоч трішки
привітна, бо любов моя, наче троянда, що від
погляду щирого квітне.
 
 
Ти для мене найкраща царівна і від усмішки
серденько тане. Ти для мене в майбутньом
дружина і я вірю, що день цей настане.

Я кохаю тебе, я кохаю. Понад зорі і місяць
далекий. Я кохаю тебе, я кохаю. Як кохати уміють лелеки.

 

 

 

heartheartheart

 

 


Валентина Харченко. Вірші про Україну"Я гарнішого краю не знаю,
Там, де мати мене сповила,
Де пісні колискові співала
І рушник у дорогу дала.
Там, де спокій знайшли мої предки,
Там, де воля козацька живе,
Там, де серце моє спочиває
І життя, мов у казці пливе."  

(Валентина Харченко)


Останні коментарі до сторінки
«Поезії Валентини Харченко для дітей та дорослих»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми