Валентина Харченко. Поезії про Україну

Валентина Харченко

Рідний край

Я гарнішого краю не знаю -
Там, де мати мене сповила,
Де пісні колискові співала
І рушник у дорогу дала.

Там, де спокій знайшли мої предки,
Там де воля козацька живе,
Там де серце моє спочиває
І життя, мов у казці пливе.

Я люблю тут тополі і клени.
Я люблю і сади, і гаї.
Тут, де встріла кохання навіки, -
Я завжди повернуся сюди!
(07.11.2003 р.)

* * *

Моя Батьківщина

Рідний край - це моя Батьківщина,
Рідний край - це луги і поля!
Рідний край - це маленька пташина,
Рідний край - це родина моя!

Все знайоме і рідне до болю,
Де не глянь, і куди не піди:
І калина, і стара тополя,
Що, як матір, все кличе сюди!
(2015 р.)

* * *

Україна

Чи бували часом, в Україні,
Милувались хвилями Дніпра?
Чи любили її сильно до нестями,
Так як все життя її кохаю я?

Чи вслухались в пісні солов’їні,
Чули ви, як тяжко стогне ліс?
Бачили, як гірко плаче верба,
Не ховаючи, своїх гарячих сліз?

Україно, горда, величава,
Ти живи, і тільки процвітай!
Ти міцна і краща всіх Держава,
І навіки слави не втрачай!

Ми тебе завжди любити будем
І ніколи, через плин років,
Не забудемо свого ми роду
І не зганьбимо своїх батьків!

Україна

Ти для нас, наша мати єдина!
Ти натхнення моє, Україна!
Я люблю тебе аж до нестями,
і милуюсь твоїми піснями!

Україно, кохання до болю!
Моє сердце ти, ніжність і доля!
Хай хлібами лани розквітають,
та у мирі всі діти зростають!
(2015 р.)

* * *

Україна

Україна - це рідна земля,
Рідний край і родина твоя.
Скарби України:
Чорноземи й кетяги калини.

А ще старі пісні,
Які співали тобі.
Україна - це давній Київ
І широкий Дніпро.

І це не повинен забувати ніхто,
А як хтось рідну землю забуває, 
Той щастя й спокою не має!
(25.05.1999 р.)

* * *

Пшениця

Я іду по полю по широкім полю,
А кругом пшениця колос підійма.
Ой моя пшениця, золота пшениця 
Рідна Україна, рідна сторона!

На току дівчата старанно працюють,
І співають пісні про свій рідний край.
Комбайнере любий, комбайнере милий,
Убирай пшеницю, золото вбирай!

(2016 р.)