Олесь Донченко, оповідання "Золоте яєчко"


Олесь Донченко

ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО

Оповідання

 

Олесь Донченко, оповідання Золоте яєчко

Ну й ловко грає Андрiйко на пищику!
Ви нiколи не чули, як вiн грає?
Пищик у нього як живий. Схоче Андрiйко — i заспiває вiн у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче — обiзветься товсто, загуде, як джмiль. А буває, закукурiкає, як молодий пiвник, — i голосисто, i трошки хрипло.
А подумати тiльки — звичайний пищик iз стручка жовтоï акацiï!
Та самий стручок не засвистить, хоч дмухайте в нього цiлий день! Треба вмiти зробити з нього пищика.
Андрiйко робить так. Зiрве стручок, який повнiший, тодi розкриває його. Тiльки обережно розкриває, щоб, бува, не вiдломилась половинка вiд половинки. А тодi вишкрябає нiгтем iз стручка насiння i знову стулить обидвi половинки.
Ось вам i готовий пищик! Тепер тiльки взяти кiнчик його в рот i дмухати.
Всiх своïх товаришiв у дитячому садку навчив Андрiйко робити пищики. Добре, що в дворi акацiï багато.
Коли ж набриднуть пищики, дiтвора прополює квiти на клумбi, грається в м'яча або вихователька Марiя Семенiвна читає з книжки якусь цiкаву казку.
А от як приходить Андрiйко додому, то вже й не знає, що йому робити. А що ж, коли нiякоï роботи йому не дають у колгоспi. Малий ще. Трактором орати не вмiє, комбайном керувати теж iще не навчився. Правда, комбайнер дядько Овсiй обiцяв навчити, та то тiльки так, аби було сказано.
Ну, от i лишається хлопчиковi тiльки на пищику пищати та робити прискавки з дудок болиголова.
Правда, iншi дiти ще виуджують з нiрок павукiв-тарантулiв. Почеплять на нитку воску i — в нiрку. Дратують павука, доки вiн не вчепиться у вiск. Тодi тiльки — сiп! I вже витягли павучище!
Але Андрiйко павукiв не ловить. Вони страшнi, сiрi, у них аж вiсiм волохатих нiг, i до того ж усiм вiдомо, що вони отруйнi.
Так що боïться ïх ловити Андрiйко. (Тiльки ж, будь ласка, нiкому про це не кажiть, а то Андрiйко розсердиться. Вiн вважає себе дуже хоробрим.)
От одного разу прийшов хлопчик iз дитячого садка. Сонце ще не сiло. Батька й матерi не було вдома, припiзнились на роботi. Старшi хлопцi побiгли купатися. Дiд Лука плете вершу, дядько Степан на пасiцi.
Усiм є робота, одному тiльки Андрiйковi нема чого робити.
Ну, вiн устромив у рот пищик i вийшов на вулицю. А навпроти в кузнi стукає молот. Зазирнув хлопчик у кузню. Молот — бум, бум — б'є по розпеченому куску залiза, що його тримає довгими клiщами Микола, старший брат Андрiйкiв.
— Дай я подержу! — гукає Андрiйко. Микола озирнувся:
— Ану, йди звiдси! Бо ще обпечешся.
Ну, звiсно, дорослим усе можна: i в кузнi кувати, i трактором орати, i комбайном пшеницю косити. А як малому — то нiчого не можна. А хiба ж Андрiйко не зумiв би подержати клiщами кусок залiза на ковадлi? Дуже просто! I зовсiм не обпiкся б.
Та що ж поробиш!
Поплентався Андрiйко далi, пищик обзивається на всю вулицю.
Куди ж пiти? — думає хлопчик. I враз вирiшує: Пiду на птахоферму. У, там дуже цiкаво! Якi там кури! Всi бiлi, як снiг, сокорять, кудкудачуть, а пiвнi кукурiкають — такi голосистi!
Птахофермою завiдує бабуся Олена Григорiвна. Чув хлопчина, як казали люди, що в неï на птахофермi кури золотi яєчка несуть.
Прийшов Андрiйко на птахоферму. Вiдчинив хвiртку i просто — у двiр.
Так ураз i потрапив у курячу краïну. Ой, скiльки ж тут було курей! Куди не глянь — кури. I в той бiк — кури, i в цей — кури. I ген, аж туди, де верба росте, — i там кури! Усi бiлi, з червоними гребiнцями. В одних гребiнь угору, в iнших звисає, як сережка. Ця курка щось клює, iнша щипає якусь билинку. А одна все бiгає за подружкою, намагається вiдняти в неï черв'яка. Але подружка — моторна, не випускає здобичi.
Де не взявся пiвень — теж бiлий, тiльки дуже хвостатий, як скочить на корито, як кукурiкне!
Це вiн поздоровкався зо мною, — подумав Андрiйко, встромив у рот пищик та як запищить!
Що тут сталося! Всi кури так i чкурнули на всi боки!
От iще, якi полохливi! Цищика не чули, чи що?
В цю хвилину хтось закахикав — кха-кха, i на порозi з'явилася бабуся Олена Григорiвна.
— Хто там порушує порядок? — спитала вона i приставила до очей долоню, щоб краще роздивитись Андрiйка. А в другiй руцi вона тримала торбинку.
От Андрiйко пiдiйшов ближче i чемно привiтався:
— Здрастуйте, бабусю! Я нiчого не порушую, це пищик. Такий уредний. Голосистий, як отой ваш пiвень!
Тут Олена Григорiвна й упiзнала хлопчика.
— Здоров, Андрiйку! Давно тебе не бачила. Що поробляєш? Може, тебе вже бригадиром настановили в колгоспi, а я й не знаю?

— Нi, я на комбайнера скоро вчитимусь, — сказав Андрiйко. — А зараз нiякоï роботи в мене немає.
— Отакоï! Виходить, що ти байдики б'єш?
— Е нi, я в дитячий садок ходжу i на пищику граю. Ось послухайте.
Хлопчик хотiв уже взяти пищика в рот, та бабуся руками замахала:
— Годi, годi, не треба! Чула вже! Ти менi всiх курей розколошкаєш. Якщо хочеш, я тобi дам справжню роботу.
— Роботу? — так i кинувся Андрiйко. — А яку?
— Яку роботу? Кха-кха... Допоможи курей нагодувати.
I вона простягла Андрiйковi торбинку, а в нiй був ячмiнь.
Хлопчик набирав повнi жменi зерна i розсипав його по кормушках, гукаючи: Тю-тi, тю-тi, тю-тi!
Сколихнулась, заметушилась уся куряча краïна. З усiх нiг кинулися кури на голос. Оточили Андрiйка, хапають ячмiнь, просто з-пiд нiг, а один пiвник аж пiдлетiв, хотiв клюнути зернину iз жменi.
Спорожнив хлопчик торбинку, а Олена Григорiвна приказує:
— Молодець, Андрiйку! Я й не знала, що ти такий беручкий до роботи. Де ж ти навчився курей так годувати?
— Яка там наука? — з погордою вiдповiв Андрiйко. — Бачив, як мати годували. Тiльки в нас пiвня треба вiдганяти, бо вiн такий ненажера, враз усе зерно похапає.
— Ну, коли так, — сказала Олена Григорiвна, — то дам я тобi ще одну роботу. Моя помiчниця сьогоднi захворiла, то ти допоможи менi. Ось вiзьми сито та ходiмо зо мною в сарай по-збираємо яєчка. Тiльки гляди, щоб не розбив жодного!
У такому великому сараï Андрiйко ще нiколи не був. Вiн з цiкавiстю розглядався на всi боки. Пiд стiнами у два ряди стояли клiтки. ïх було багато, а скiльки — невiдомо, бо Андрiйко вмiє рахувати тiльки до двадцяти.
— Ой бабусю, скiльки тут клiток! — гукнув хлопчик. — Нащо вони?
— Тихенько, Андрiйку, — каже бабуся. — Не вигукуй, руками не махай! А навiщо клiтки, зараз сам побачиш. Глянь лишень на оту курку...
Дивиться хлопчик: пiдiйшла курка до клiтки, зазирає у вiдчиненi дверцята. I лiвим оком, i правим, — витягла шию, в один бiк зиркнула, у другий, немов роздумує: чи зайти ïй усередину? А тодi обережно ступнула вперед — ще раз, ще раз ступнула... I тiльки опинилась у клiтцi, дверцята тихенько — хлоп! Самi-самiсiнькi зачинились за нею — без шуму, без грюку, навiть не рипнули!
Ще бiльше здивувався Андрiйко, а бабуся Олена Григорiвна усмiхається:
— У нас кури в клiтках несуться, хлопче. Як увiйде курка в клiтку, то вже не вискочить, аж доки не випустимо ïï та не запишемо, яка курка знеслася.
Назбирав Андрiйко з бабусею багато яєць, жодного не розбив. А якi вони — всякi, всякi! I круглi, i довгастенькi. В одних шкаралупа темнiша, а в iнших зовсiм бiла. Правда, золотих яєчок хлопчик не знайшов, бо то ж тiльки в казцi розповiдається, як ряба курочка знесла золоте яєчко.
Гордий та щасливий Андрiйко. А що, тепер i для нього знайшлася робота!
Як iшов додому, подарувала йому бабуся найбiльше яєчко. Обережно принiс його Андрiйко, хвалиться батьковi й матерi, як годував на птахофермi курей, як збирав яйця.
— А без мене не впоралась би з роботою бабуся! — розповiдає. — Авжеж! Курей багато, а бабуся Олена Григорiвна одна!
Батько взяв яєчко, поклав на долоню та й каже:
— А воно — не просте! Не просте, а золоте.
— Не обманюйте, — махнув рукою хлопчик. — Я ж бачу, що воно бiле.
— Е, нiчого ти не бачиш, — усмiхнувся батько. — А йди-но ближче.
Вiн пiдняв яєчко проти електричноï лампочки.
— Дивися!
Глянув Андрiйко i аж рот роззявив з подиву. Просвiчує яєчко наскрiзь золотим промiнням, спалахує нiжним рожевим свiтлом.
Зачаровано дивиться на нього хлопчик, а воно все так i сяє, так i горить!
— Бачиш тепер, — смiється батько. — А ти не вiрив! Золоте яєчко, бо заробив ти його чесною працею, як справжнiй роботящий колгоспник.
I всю нiч снилось Андрiйковi золоте яєчко. Воно сяяло ясним промiнням, i вiд нього було так свiтло в хатi, як вiд електрики.
Часто тепер ходить на птахоферму Андрiйко, допомагає бабусi.
А в дитячому садку вiн хвалиться таким, як i сам. малюкам:
— Що без мене й робила б бабуся Олена Григорiвна!
Ну, а пищикiв зараз Андрiйко не робить, бо стручки на акацiï вже засохли, поскручувались, i з них iз трiском вискакує дрiбне насiння. Замiсть пищика хлопчик знайшов iншу забавку: прикладе двома пальцями листочок до рота й кукурiкає, чистiсiнько як молодий пiвник. А йому весело вiдповiдають пiвнi з усiх дворiв.
I тепер, коли хтось, бува, згадає в розмовi Андрiйка, то питають:
— А який це Андрiйко? Чи не той, що принiс iз птахоферми золоте яєчко?

За матеріалами: "Веселка". Книга для читання в дошкільних закладах. Упорядники: В.Д. Крушинська, Л.В. Кремсал, Л.В. Гураш. Художник Л.П.Гніппель. Київ, видавництво "Радянська школа", 1989, стор. 195 - 198.

 

Інші твори Олеся Донченка на "Малій Сторінці":

Олесь Донченко, ілюстровані оповідання, читати та завантажити
Ілюстровані оповідання Олеся Донченка: "Подорож до млина", "Голубий гвинтик", "Золоте яєчко", "Любима книжечка", уривки з повісті "Лісничиха".
 
 
Зміст повісті "Лісничиха":
Олесь Донченко, повість Лісничиха, читати та завантажити повний текст твору
 
Розділ перший. Дівчинка над струмком
Розділ другий. Хатка в лісі
Розділ третій. Демко
Розділ четвертий. Борсук
Розділ п'ятий. На лісовій галявині
Розділ шостий. Синій зошит
Розділ сьомий. Таємниця
Розділ восьмий. Землянка
Розділ дев'ятий. В осінньому саду
Розділ десятий. Що підслухала стара шафа
Розділ одинадцятий. Жолуді
Розділ дванадцятий. Пришитий ґудзик
Розділ тринадцятий. Нічна завірюха
Розділ чотирнадцятий. Лист
Розділ п'ятнадцятий. Березовий сік
Розділ сімнадцятий. Несподіваний гість
Розділ вісімнадцятий. У Макара Макаровича
Розділ дев'ятнадцятий. Буря

Останні коментарі до сторінки
«Олесь Донченко, оповідання "Золоте яєчко"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:

Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka
PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka
PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka