Олександра Бурбело. Твори для дітей та дорослих


Олександра Бурбело (1.01.1998 – 05.09.2013) – юна українська письменниця, член НСПУ від 2015 (посмертно).

Олександра Бурбело. Твори для дітей та дорослих. Казки, вірші, легенди, загадкиНародилась Олександра у Вінниці в родині викладачів-науковців. Була вихованкою місцевої школи № 26. У 2011 році вийшла перша збірка поезій та прозових творів, зокрема казок, легенд, загадок, Олександри «Первоцвіт», у якій опубліковано й поезію «Подвиг Богуна», що зайняла І місце у Всеукраїнському дитячому літературному конкурсі «Я козацького роду». Книжечки розлетілися, як ластівки, на теренах України. Діти, яких часом не приохотиш на уроках у школі до віршів, охоче їх запам’ятовували і, зустрічаючи когось з родини Саші, декламували напам’ять!
– Вони розуміють один одного, бо ж діти! – раділи родичі юних читачів.
– До книжечки Саші приохотилася моя старенька матуся! – були й такі відгуки.
На численні замовлення вийшло з друку друге видання книги «Первоцвіт», змінене і доповнене. Його привітав автор улюбленого Сашиного бестселера «Тореадори з Васюківки», член Спілки Письменників України Всеволод Нестайко. Його познайомив з майбутньою письменницею дитячий журнал «Барвінок», активною щомісячною дописувачкою якого була Саша. Всеволод Зіновійович Нестайко, почесний співробітник журналу, запримітив її, вирізнив із загалу, запросив до спілкування. Їх листування «Київ – Вінниця» було щирим та відкритим. І настанови метра сучасної літературної класики, і його похвала утвердили юну авторку на стезі творчості.
Класик дитячої літератури так відгукнувся на книжечку «Первоцвіт»: «Автор книги «Первоцвіт» Олександра Бурбело, безперечно, має багату фантазію, що надзвичайно важливо для письменника, у неї світле, романтичне світосприйняття. Душа авторки відкрита для всього доброго і прекрасного. Про це свідчать казки у збірці. Вони написані не зовсім за класичним зразком. Герої в них – романтизовані носії добра і всіх людських чеснот. Вони утверджують головну думку про важливість добра, доброти для людини.
Казки юної письменниці ліричні, в них багато світла, вони мальовничі. Авторські емоції, думки, зокрема любов до рідної землі, до «Казкової України», органічно поєднуються з елементами фантастики. Олександра створює прекрасну, вимріяну країну дитинства. Її твори відкривають дітям світ добра і краси».
Друга книжка «Первоцвіту» збагачена ще й «смішинками-веселинками», деякі з них, як-от: «Спритне кошеня», «Хом’як» – оприлюднені на сторінці «Соняшник» республіканської газети «Сільські вісті». А казки «Барвиста країна», «Лесина казка», «Коли мрії здійснюються», «Новорічна пальма», «Святковий букет» та ліричні вірші і віршовані казкові історії опубліковані на шпальтах республіканської газети «Казковий вечір».
Фантастичне оповідання «Україна на відстані серця і безмежного всесвіту» в 2010 році посіло перше місце у Всеукраїнському літературному конкурсі журналу «Крилаті» (м. Київ) – «Україна через 20 років».
Легенди про Вінниччину мали успіх серед студентів та учнів шкіл області – «Легенда про Вінницю та сузір’я Пасіку», «Легенда про сон-траву» та інші, які публікувалися в регіональній газеті «Подільська зоря».
Сашині твори рясніли також у журналах «Колосок» (м. Львів), «Юний натураліст» (м. Київ), «Паросток» (м. Київ), «Хімія для допитливих» та «Географія для допитливих» (м. Харків), «Шкільний журнал» (м. Красноармійськ Донецької обл.).
Жанрова палітра її творчості розширювалась – це і казки-повісті «Лисичка Бимби и тайна волшебного изумруда» в другій книзі автора «Белые паруса» (м. Новоросійськ, 2012 р.), «Кіра Петренко або Люстерко Добра» в доробку четвертої книги «Я лиш струна на арфі України» (м. Київ, 2013 р.), «Аліна і чотири властивості медальйона» в книзі, яку ви тримаєте в руках, у «Золотій росинці», історико-фантастичний роман про прадавність Африканського континенту, піраміди та їх сучасне дослідження «Тутанхамон – фараон ХVІІІ династії», а також детектив (лишилися незакінченими).
Вирізнялася своїм інтелектуальним обдаруванням автор, не побоїмося ствердити, новітніх бестселерів і в шкільному навчанні. «Дванадцять» – це був її справедливий навчальний бал з усіх шкільних дисциплін. Усі вони її цікавили, захоплювали, надихали на творчість і давали міцне підгрунтя для фантазії, поетичного розвитку. Вінницька школа №26 І-ІІІ ступенів плекала Олександру як обдаровану ученицю і майбутню письменницю. Не даремно ж у Всеукраїнському конкурсі журналу «Хімія для допитливих» її фантастичне оповідання «Хімія – рятівниця всесвіту» (м. Харків) зайняло перше місце, а в журналі «Географія для допитливих» (м. Харків) у Всеукраїнському конкурсі вірш-загадка «Столітній ювілей географічного відкриття» посів також перше місце. Вона переможниця математичних і біолого-хімічних олімпіадних змагань, що засвідчують обсяг пізнавальних інтересів Олександри.
Від редакції журналу «Біологія для допитливих» (м. Харків) школярка-письменниця одержала захопливого листа її твором «Еміліан» (оповідання в книзі «Я лиш струна на арфі України»). Саші писали: «Дуже раді, що ти приєдналася до читачів нашого журналу та взяла участь у конкурсі серед біологоманів! Твоя історія виявилася настільки живою, що нам усім захотілося виглянути у віконце, щоб побачити садочок із равликами. Але на вулиці ще холодно, тому нам лишилося насолоджуватися твоєю чудовою розповіддю».
Олександра – член Союзу обдарованої молоді з 2011 року, в її портфоліо більше п’ятдесяти грамот, дипломів, подяк, сертифікатів, похвальних листів за успіхи в навчанні та творчості. Її вабила і фантастика, і поезія, і жанр репортажу про подорожі, і детектив.
Рідні шукали скрізь по світу допомоги, лікування обдарованій дитині. Бачили порятунок і на Кубі, у водах Мертвого моря, на Кубані.
Скрізь її любили, захоплювалися нею, запрошували до себе, щоб допомагати постійно. «Лінда!» – прекрасна! – дивувалися вроді дівчинки кубинці! «Лінда…» – звучить у наших серцях як відгук і про її літературну творчість!
Саша ніде не хотіла лишатися на постійне життя – любила Україну! Ще змалечку в її свідомості спливали такі українські слова, яких їй ніхто ще не говорив. Вона народилася з ними, в ній жив код українства!
Незвичайною була у всьому, навіть у повсякденстві. Усі прагнули наблизитись до неї, дружити з нею. У дворі діти гуртувались довкола, як біля вожатої: і обідали з нею, і брали участь у гуртах за інтересами, які вона ж і організовувала, і читали її рукописні журнали, ставали їх дописувачами. Жителі будинків по вулиці Писарєва зберігають їх у своїх бібліотечках. «Такого в нас ще не було!» – дивувалися. І навіть не знали, що її твори уже підхопила українська преса, – такою скромною була Саша Бурбело. А перша її збірочка, як жайвороночок, заспівала над кожним віконечком її друзів-прихильників! Усі вітали її від щирого серця!
Збірка казок, фантастичних оповідань та віршів «Белые паруса» вийшла в Новоросійську Краснодарського краю, куди їздила на лікування Олександра. Там, на святі кубанського козацтва, познайомилася з творчістю поета, співця Кубані, Віктора Михайловича Жорника, який по-батьківськи привітав літературну, зокрема й поетичну, обдарованість нової зірочки на небосхилі поетичного Олімпу – «яскравий юний талант»!
Ця книга вже стала раритетом – розійшлася серед читацького загалу! Коли вперше Віктор Михайлович читав вірш «Парус», то він, колишній моряк, плакав і повторював поетичні рядки Олександри:

Парус, как гусиное перо,
Пишет по волнам седого моря…

Спасибі Вам, сивочолий мудрецю поетичного світу, за Ваші святі сльози!
У Міжнародному поетичному інтернет-конкурсі імені Миколи Степановича Гумильова за 2012 рік (м. Санкт-Петербург) вінок восьмивіршів Олександри Бурбело, присвячений поету Гумильову, був відзначений Дипломом Лауреата Першого ступеня. До свого захоплення літературою Олександра уже ставилася професійно, стараючись сягнути її таємниць. Зокрема, життєва і поетична стезя Миколи Гумильова стала за взірець служіння літературі:

Серебряного века исполин,
Высот поэзии счастливый
властелин,
Новатор в поэтической элите!

До авторської збірки «Белые паруса» увійшли також поезії про Тамань, про будинок-музей М. Ю. Лермонтова на березі двох морів – Чорного і Азовського. Саме там поет написав свою повість «Тамань».
 
«Тамань» – название,
и дальше – повесть,
А почерк будто устремленний
вдаль, –

таким було враження Олександри від рукопису «Тамані» в знаменитому музеї. Саме з цими творами та віршем «Грёзы» у 2011 році юна поетеса стала Лауреатом ІІ Міжнародного літературного інтернет-конкурсу «Волшебное пёрышко» в Єкатеринбурзі, а в 2012 році за творчу роботу – вірші «Сказка осени» та «Древний храм» – нагороджена Дипломом Лауреата Першого ступеня ІІІ Міжнародного літературного інтернет-конкурсу «Волшебное пёрышко».
У 2010 році Олександра також стає дипломанткою поетичного конкурсу «Малахітовий носоріг» (м. Вінниця), призером конкурсу поетів-початківців «Зелене ґроно» (м. Вінниця), лауреатом Всеукраїнського та переможцем регіонального рівнів дитячої творчості «Податки очима дітей – 2012» напряму «Літературні твори». Поетичний вінок восьмивіршів, присвячений Айвазовському, відзначений як кращий у Міжнародному поетичному інтернет-конкурсі ім. Сільви Капутікян «Вірменські мотиви».
Географічна мережа літературних зв’язків юної письменниці розширювалася. Її твори друкували журнал «Пять стихий» (м. Горлівка Донецької обл.), літературно-художні альманахи «Ліра» (м. Хмельницький), «Скіфія» журналу «Склянка часу» (м. Канів), «Антологія сучасної новелістики та лірики України – 2012» (м. Канів), літературний альманах «Каштановий дім» (м. Київ), альманах «Песни серебряного моря» (м. Сімферополь), літературний альманах «Зов Нимфея» (м. Сімферополь), журнал «Метаморфозы» (м. Мінськ), літературний інтернет-журнал для юнацтва «Сту-пе-ни» (видавництво «Брайлленд» – «Конгрес літераторів України»); поезії увійшли також до збірки віршованих та прозових творів «Літературний бриз» (улюблена Вінниця).
Завжди і скрізь її вірші мали успіх, вона одержувала схвальні відгуки, сердечну вдячність від читачів. У відкритому спілкуванні літературного інтернет-конкурсу «Волшебное пёрышко» (м. Єкатеринбург) їй писали:
«Светлана Валерьевна Мисуна пишет 16.11.2012 в 06:39:
– Здравствуй, Александра! С большим удовольствием познакомилась с твоим творчеством! «Сказка осени» получилась очень красивой, мелодичной, по-осеннему теплой! А какие глубокие мысли навевает на тебя встреча с древним храмом! В стихотворении время словно останавливается и предоставляет читателю возможность поразмышлять о жизни. Замечательные стихи талантливого автора! Желаю удачи в конкурсе!
Татьяна Юрьевна Дели пишет 21.11.2012 в 03:33:
– Ну, Александра, порадовала!!! Стихотворение «Древний храм» выше всяких похвал! А «Сказку осени» хочется перечитывать еще и еще.
Светлана Анатольевна Гиннэ пишет 22.11.2012 в 13:13:
– Здравствуй, Александра. Замечательные стихотворения, читаются на одном дыхании. Ты умница!
Екатерина Амадеус пишет 23.11.2012 в 13:01:
– Очень милые твои стихотворения. Можно применить к ним эпитет «воздушные». Замечательно!
Владимир пишет 24.11.2012 в 19:08:
– Очень хорошие стихи. В них много чувств, духовной высоты, поиска мечты. Заставляют задуматься о вечном, о смысле жизни».
Юну письменницю вабила тема історії України, запорізького козацтва. Тому і взяла участь у художньому та поетичному конкурсі «Край п’яти січей» (м. Нікополь) з віршем «Іван Сірко і Нікопольщина». За цей твір Олександра Бурбело одержала найвище визнання – Гран-прі від журі та овації залу! Юну поетесу попросили зробити електронний запис авторського читання твору. Тож ви й зараз можете знайти його в мережі Інтернету, де «лінда» Олександра в українському вбранні декламує:

Велика наша земле українська!
На теренах твоїх спливли віки…
Тут пролітали шалом коні скіфські!
Пізніше запорізькі козаки
Тебе оберігали, як святиню!

Це був тріумф Олександри Бурбело! Але вона не запишалася. Скромна і мила в житті, Саша цінувала кожен його прояв у флорі і фауні – кожен росточок, кожну рослинку, розмаїття тваринного світу. Усьому знала назву, не тільки загальновживану, а й наукову: дизиготека, хавортія, фатсія з мусонних лісів Африки, з Південної Америки, з Австралії… За енциклопедіями, які, де б не бувала, збирала на свою книжкову поличку, могла ідентифікувати будь-яку рослину, дізнатися, звідки вона потрапила в Україну, як її слід доглядати тощо.
Це й визначило її участь у Міжнародному літературному конкурсі, присвяченому Року екокультури – 2013, «Живое Слово – Живой Природе» (Білорусь – Росія – Казахстан – Україна – Австралія – Німеччина – США –Чорногорія) – твори Саші серед кращих у збірнику за підсумками конкурсу, як-от:

Позднеосенний лес так дорог мне –
Душа земли, что вдруг открылась
взору!
Стоит один в прозрачной тишине,
Раскинув веток дивные узоры.
 
И не нужны ни краски, ни цветы.
Перегорели листьев украшенья.
Остались только вечные мечты,
Манящие неуловимой тенью!

Дописувала в обласну газету «Лісове господарство Вінниччини», бо ж була закохана в природу рідного краю. Тож взяла участь у Всеукраїнському конкурсі на кращий твір на тему: «Людина і ліс» (весна 2013 року) і зайняла перше місце в його обласному турі за казку «Пригода в лісі», яка друкується в цій книзі.
До географічного розмаїття літературних контактів додався Новосибірськ – Дипломом лауреата було нагороджено Бурбело Олександру за успішну участь у Міжнародному літературному конкурсі для школярів 6-11 класів «День Енота – 2013». Вона писала про утаємниченість природи в загадковості явища веселки:

Мир чудес! На миг я чародей.
Вот айлант приподнимает ветки,
Чтоб коснутся радуги моей,
Этой яркой ленты-семицветки!

Один з розділів книги «Золота росинка» називається «Дволисник». Ця назва символічна – вона уособлює вдячність невеличкого пагінця з двома листочками, кимось зірваного, кинутого на тротуар і порятованого, поставленого у водичку співчутливою, уважною дівчинкою, яка не пройшла мимо. А на ранок дволисник зацвів, ніби усміхнувся вдячно. Це історія з вірша «Вдячність» (розділ «Дволисник»). Вона достовірна.
Усе з рук Саші росло і розцвітало, а тварини збігалися до неї, як до своєї покровительки.
Кажуть, що вона схожа на ікону Марії Покрови, а віщий монах Кирило з Браїлівського монастиря, побачивши Олександру, провістив:
– Це наречена Христа!
Яку святість душі треба мати, щоб дорівнятись до такого високого означення!
Може, тому для поетичної творчості Олександри властива пісенність. Її віршовані рядки пливуть сторінками книг, як весняні струмочки. Тож і пісні вона складала частенько. Частину з них опубліковано в цій книзі в різних розділах. За одну з них, «Осінь», на поетичному конкурсі «Віршована мелодія» Молодіжного мистецького фестивалю імені Івана Коваленка в місті Боярці Олександру нагороджено Дипломом за третє місце.
Два роки поспіль поетеса-піснярка брала участь у щомісячному конкурсі пісенної поезії «Зов Нимфея» (м. Керч, 2012-2013р.р.) і нагороджена Дипломом лауреата за ІІ місце в номінації «Молодёжная песня» та Дипломом фіналіста (м.Керч, 2013 р.). Її пісні опубліковані в літературних альманахах «Песни Серебряного моря» (м. Сімферополь, 2012 р.) та «Зов Нимфея» (м. Сімферополь, 2013 р.).
До речі, назва книги «Золота росинка» взята з авторської пісні «Стежинка», у якій змальована розкіш подільської природи:

Стежинкою біжу попід горою,
Обабіч гаю, боса по росі,
Доріжкою, що вигнулась бровою
Над оком озера у весняній красі!

 
Видзвонюють литаврами дзвіночки,
Петрів батіг розправив пелюстки.
Цвіте моя вишивана сорочка,
І пахнуть м’яти дикої листки.

Особливо цінувала обдарована дівчинка вінницькі відзнаки, зокрема Грамоту департаменту освіти Вінницької міської ради за Перше місце в конкурсі поетів-початківців «Зелене ґроно» (м. Вінниця, 2013 р.).
Спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує» за поему «Перемога під Синіми Водами» (м. Київ, 2013 р.) Саші принесли в лікарню, в Києві. Імениті колеги по перу, які були удостоєні за свої нові романи такої ж, найвищої на той рік, нагороди, запрошували надсилати твори до їхніх журналів. Перед Олександрою відкривався світ українського письменництва!
І відкрилися для Покрови – Врата Божі.
Нині ми приносимо їй квіти, нашу шану і захоплення!
Чимало лишилося творів, які не увійшли до її попередніх книг:
«Первоцвіт» – м. Вінниця, 2011 р.;
«Белые паруса» – м. Новоросійськ, 2012 р.;
«Первоцвіт» (видання друге, змінене і доповнене) – м. Вінниця, 2012 р.;
«Зимова Україна» – м. Вінниця, 2013 р.;
«Я лиш струна на арфі України» – м. Київ, 2013 р.

Частина творів, які не увійшли до цих книг, надруковані в «Золотій росинці» і будуть до душі тематичним розмаїттям, любов’ю до рідного Поділля, до Вінниці, до щирих подолян, до природи всієї України.
Казку «Аліна і чотири властивості медальйона», яка в цій книзі, Олександра готувала до республіканського літературного конкурсу. Писала її впродовж кількох років, знову і знову повертаючись до тексту, удосконалюючи його, щось змінюючи у фантастичній історії про самовідданість, на яку здатні діти, рятуючи світ доброти на віддаленій планеті, самовдосконалюючись у дружніх взаєминах, вибачливо ставлячись до слабкостей чи й недоліків у характері друзів і пишаючись їх чеснотами. Це твір про дружбу на лезі небезпек, поразок і перемог. Взаємини між дітьми саме такі, які були життєвим кредо Олександри. Вона завжди, навіть у найтяжчі хвилини, зберігала власну гідність і ставила її в інших найвище, не шукала ідеальних друзів, а цінувала гідних, слабкості вважала окрасою особистості, що можуть бути основою дружби, і різко відмежовувалась від підлості та підступності. Промінчики дитячої закоханості то тут, то там зблискують у колізіях твору, в якому легенда переплітається з реальністю, міфи – з казковістю.
Історико-фантастичний роман «Тутанхамон – фараон ХVІІІ династії», на превеликий жаль, лишився незавершеним, але в ньому читача приваблять ексцентризм висловлювань, стильові новації, чимало цікавих відомостей, історично достовірних, вивчених автором за науковими джерелами.
Олександра захопилася ідеєю написати роман, не мала й тіні сумніву в її успішному здійсненні. Ще на початку роботи на хвилі натхнення написала поезію «Тутанхамон» – вона в книзі «Золота росинка», в розділі поетичних творів «Життя людське серед пустель космічних» (авторська цитата). У вірші йдеться, зокрема, і про легенду переселення душ:

Не відаєш, що ти – Тутанхамон,
Правитель Стародавнього Єгипту!
Для нього ти син Бога і закон,
Та відродився в нас на диво світу.

Для зручного тематичного орієнтування вірші подані за розділами, назви яких взяті здебільшого з авторських творів, як-от: «Листопад на долоньці листка», «О, Віннице у маєві зірок» чи «Благословення подолян» тощо. Серед ненадрукованого досі виявилися поезії, написані Олександрою в різному віці, тому й адресуються читачам старшим і молодшим. Тож книга «Золота росинка» може бути рекомендована і для колективного сімейного читання. Юна письменниця з великим душевним теплом, зацікавленістю і повагою ставилася до молодших школярів і дошкільнят, дослухаючись до їхньої думки, складаючи для них прозові і віршовані казки. Вони є в кожній з п’яти книг автора. У «Золотій росинці» для цих читачів також чимало цікавих творів, особливо в розділах «Які казкові взимку вечори», «Благословення подолян», «Дитинство – це веселки цвіт».
В Олександри був ще один талант – обдарування фотографа. Вона ніколи не розлучалася з фотоапаратом. Уміла помітити прекрасне в нібито звичайному, зупинити мить. Небо могла фотографувати з однієї позиції багаторазово, бо воно ж в Україні таке мінливе в своїй красі!
У кожній фотографії, в кожному рядку – живий пульс закоханого в рідне Поділля серця талановитого автора, юної письменниці, твори якої, як квіти дволистника з поезії «Вдячність», розцвіли на сторінках видання, заяскріли «золотою росинкою» рідного Поділля.
Високий рівень поетичного обдарування засвідчують усі книги Олександри. Розгорніть рясно осипану авторськими фотографіями «Зимову Україну»: скільки в ній казкових історій, метафор, неочікуваних порівнянь, який політ фантазії – здається, що заходиш в засніжену алею, між рясно опушених інеєм дерев.
Така поезія зачаровує, рятує від буденності, облагороджує; вона потрібна читачеві, стане супутницею в щасті та радості і підтримкою в складні хвилини життя.
Література, українська і світова, втратила талановитого автора, поета і прозаїка, хоча Олександра все ж таки встигла відбутися як письменниця, твори якої стали подією в літературі. Бережімо ж світлі зерна її творчості у книгах та вдячних серцях!

(Тамара Артем’єва, член Спілки Журналістів України, поетеса, письменниця).

 

 

         Тамара Артем’єва

          Слово поетеси

Господь послав її не випадково,
Вона прийшла, як зіронька, в цей світ.
Осяяла, як промінь веселковий,
Лишила на землі помітний слід.
 
Вона зросла розумна і завзята.
Серед дітей була, як Божий дар.
Талантами і вродою багата,
Лише Господь здоров’я їй не дав.
 
Струнка, красива, наче рання вишня,
Вже юнаки всміхалися їй вслід.
Чому так сумно і трагічно вийшло,
Що рано залишила білий світ?
 
Ця дівчинка завжди кудись спішила,
Немовби зазирнула в майбуття,
Що доля мало весен їй лишила,
Коротка була лінія життя.
 
Як жаль, що медицина в нас безсила,
Не вміє цю хворобу лікувать.
Вона багато душ уже убила,
І Саша не змогла її здолать.
 
Роки боролась дівчина хоробра,
Їй мужності ні в кого не займать.
Все вірила, що ця лиха хвороба
Від неї стане з часом відступать.
 
А смерть усе частіше наступала.
Її холодний погляд спопеляв.
Так рано цвіт духмяний обірвала
І кинула на землю, щоб зів’яв.
 
Така у нас статистика невтішна,
Чорнобильский синдром, як хрест, іде,
Кладуть в могилу праведних і грішних,
Згасає покоління молоде.
 
Ще пісню Саша нам не доспівала
Про велич і красу осінніх днів,
Її як хмари сиві заховали,
Згубилась десь у клині журавлів.
 
Не скаржилась і плакати не вміла,
Як юна Леся з болем прожила.
Вона життя і сонце так любила,
Бо до землі зернятком проросла.
 
Якби дано було їй вік прожити,
То б на Олімп з віршами піднялась.
За нею буде світ не раз тужити.
Звідкіль прийшла на дівчинку напасть?
 
Знов буде в полі жито колоситись,
Повернеться уся в цвіту весна.
Ти в пам’яті назавжди будеш жити,
В дзвінкоголосих мріях та піснях.
 
Найкращих смерть, як завжди, вибирає,
Вони ідуть, не завершивши справ.
Хай над тобою солов’ї співають,
Граніт зігріють відблиски заграв.
 
Ти будеш жити, наче птах крилатий,
В твоїх книжках, що нам талант відкрив.
Не в тому справа, мало чи багато,
А в тому суть, як ти життя прожив.
 
Дівчатко миле, юна поетеса,
Рідня моєму серцю і перу.
Хоча змінила ти навік адресу,
Та пам’ять я про тебе не зітру.
 
І хай земне життя було недовгим,
Короткий спалах, мов яскрава мить.
ЇЇ дорога повела до Бога,
Десь в небі зірка Сашина горить!
 
І буде в полі жито колоситись,
Скорботні ночі зміняться знов днем.
І буде в небі зірочка світитись,
Яку ми Олександрою назвем!

 

 

          --------------------------

 

 

 

Олександра БурбелоОлександра Бурбело, безперечно, має багату фантазію, що надзвичайно важливо для письменника, у неї світле, романтичне світосприйняття. Душа авторки відкрита для всього доброго і прекрасного. Про це свідчать казки у збірці. Вони написані не зовсім за класичним зразком. Герої в них – романтизовані носії добра і всіх людських чеснот. Вони утверджують головну думку про важливість добра, доброти для людини. Казки юної письменниці ліричні, в них багато світла, вони мальовничі. Авторські емоції, думки, зокрема любов до рідної землі, до «Казкової України», органічно поєднуються з елементами фантастики. Олександра створює прекрасну, вимріяну країну дитинства. Її твори відкривають дітям світ добра і краси».
(Всеволод Нестайко, з рецензії на книгу «Першоцвіт»)

 

Олександра Бурбело. Казки для дітей"Олександра Бурбело, безперечно, має багату фантазію, що надзвичайно важливо для письменника, у неї світле, романтичне світосприйняття. Душа авторки відкрита для всього доброго і прекрасного. Про це свідчать казки у збірці. Вони написані не зовсім за класичним зразком. Герої в них – романтизовані носії добра і всіх людських чеснот. Вони утверджують головну думку про важливість добра, доброти для людини. Казки юної письменниці ліричні, в них багато світла, вони мальовничі. Авторські емоції, думки, зокрема любов до рідної землі, до «Казкової України», органічно поєднуються з елементами фантастики. Олександра створює прекрасну, вимріяну країну дитинства. Її твори відкривають дітям світ добра і краси»." (Тамара Артем’єва)

 

Оповідання юної письменниці Олександри Бурбело"Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)

 

Олександра Бурбело. Збірка Первоцвіт. Загадки. "Укрив ведмедеві барліг,
Наче ковдра, білий ... .

2. Не іскринка, не рослинка,
А білесенька .... .

3. На вікні букет мімоз
Намалює нам ... ." 

(Олександра Бурбело)


Олександра Бурбело. Первоцвіт. Збірка. "Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)

Олександра Бурбело. Золота росинка. Збірка. Поезія, казки.До книги Олександри Бурбело "Золота росинка" увійшли поезії з кількох циклів та фантастична казка "Аліна і чотири властивості медальйона".


Останні коментарі до сторінки
«Олександра Бурбело. Твори для дітей та дорослих»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми