"Носять зайчики гостинці" - ілюстрована збірка віршів Валентини Каменчук (читати та завантажити)

 

Віршики української поетеси Валентини Каменчук про чарівний світ природи та цікаві пригоди малят: "Їздив заєць до млина", "Ішов Сонко стежинкою...", "Хочу підрости", "Веселий пароплав", "Голкастий піджак", "Екскурсія", "Юна травичка", "Тигрик і я", "Я вже не маленька", "Світличка", "Осінній шум", "Вересень", "Коники гривасті", "Зайчикові вуха".

 

 
Валентина Каменчук 

НОСЯТЬ ЗАЙЧИКИ ГОСТИНЦІ

(Збірка віршів для дітей) 

 

 

 

Завантажити текст віршів зі збірки Валентини Каменчук "Носять зайчики гостинці" (txt.zip)

 

 

 

 

Валентина Каменчук 

ЇЗДИВ ЗАЄЦЬ ДО МЛИНА

Їздив заєць 
До млина.
П’ять пудів 
Змолов зерна.
Цілу ніч 
У хатці тихо 
Випікала хліб зайчиха.
Рано-вранці 
У хустинці 
Понесли зайці 
Гостинці:
Пташенятам і звірятам, 
Хлопченятам і дівчаткам. 
Аж хрумтять окрайчики... 
Добрий хліб од зайчика.

 

 

* * *

 

 

 

ІШОВ СОНКО СТЕЖИНКОЮ...

 

Зірками закосичена
Прийшла до лісу
Ніченька.
За нею із торбинкою
Ішов Сонко стежинкою.
У лісовій колисоньці
Заснули міцно лисоньки,
Там на співучій гілочці
Мала дрімає білочка.
Сплять у траві духмяній
Ведмедики слухняні,
А у барвистім рясті
Сплять їжачки голкасті,
Укрившись кожушиною,
Спить зайчик під ожиною,
Бо йшов Сонко стежинкою
З сонливою торбинкою.

 

 

* * *

 

 

ХОЧУ ПІДРОСТИ

Мама кличе:
— Одягнись!
Дощ який періщить! —
А я хочу підрости,
Плащ мені навіщо?
Не вдягають дерева
Плащ і черевики,
А ростуть же на дощі
Он які великі!

 

* * * 

 

 

 
ВЕСЕЛИЙ ПАРОПЛАВ

Я веселий пароплав,
Я у плаванні бував,
А тепер у рідний порт 
Молоко везу І торт.
Карамельки для Ганнусі, 
Хліб і цукор для бабусі, 
Небезпечну мілину 
Я уміло обмину,
Бо люблю я глибину!
—    Ярославе! — каже мама.— 
Знов ти з мокрими ногами!
—    Зовсім я не Ярослав,
Я — веселий пароплав,
Ось підсохнуть черевики — 
Знов подамсь в моря 
Великі.

 

 

* * *

 

 

ГОЛКАСТИЙ ПІДЖАК

У голкастім піджачку 
Зручно гратись їжачку. 
Він без торби і кишень 
Носить яблука весь день.
Ось у мене у кишені 
Три гвіздки,
Насіння жменя,
Гумка, гвинтик, олівець. 
Паперовий прапорець.
А шматочка пінопласту 
Вже нема куди покласти.
... От коли б це мій піджак 
Раптом став голкастим —
Я б тоді зумів на нього 
Геть усе покласти!

 

 

* * *

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЕКСКУРСІЯ

Якось вранці 
Окунь-дід
Онучат невеличких 
На екскурсію водив 
По глибокій річці. 
Говорив їм окунь-дід:
— Роздивляйтеся 
Як слід.
Он пливе наш сусід 
Коропець-молодець.
А оце-от на гачки 
Два рибалки 
Для приманки 
Причепили черв’ячки.
А отам оно, буває, 
Щука-риба 
В жмурки грає.
Вся вона зубаста,
Злюща і окаста.
Ходить в тихій шубі, 
Нерозумних, необачних 
Дуже хрумать любить.
... Онучата не лінились, 
Все довкола
Роздивились, а потому — 
Попливли гуртом 
Додому.

 
 

* * *

 

 

 

ТИГРИК І Я

Коли б у мене 
Тигрик був —
Такий-от невеличкий,— 
Ходили б ми із тигриком 
В неділю по сунички.
Коли б у мене Тигрик був —
То б він у букварі 
Читав зі мною 
Всі слова 
І вимовляв би:
— Р-р-р-ри!

 

 

* * *

 

 
Я ВЖЕ НЕ МАЛЕНЬКА СВІТЛИЧКА

 

 

 

 

* * * 

 

 

 ЮНА ТРАВИЧКА

 
Юній травичці 
Не легко 
Живеться,—
То колеться вітер,
То сонце печеться,
То кінь копитастий 
Занадиться пастись... 
А юна травичка 
Сміється зелено —
До бджілки, до неба, 
До гілочки клена.

 

 

 

* * *

 

 

ВЕРЕСЕНЬ

До вутінки у хатку 
Прибігло зайченятко.
— Будь ласка,
Добра вутінко,
Розвій над лісом сутінки,
Щоб у ліловім вересі 
Не заблудився вересень.
Бо він сьогодні на зорі 
В міста і села дітворі 
Поніс новенькі букварі!
...Крильми махнула вутінка — 
Розвіялися сутінки.

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *

 

 

ОСІННІЙ ШУМ
 
Сидить шум 
На дубі
В золотавій шубі. 
Шумить-вишумовує 
Пишною обновою.

 

 

* * *

 

 

 
 
КОНИКИ ГРИВАСТІ

Коники гривасті,
Ви б іще попаслись.
Чи травичка не шовкова? 
Чи роса тут не медова?
— І шовкова,
І медова,
Тільки нам вже 
Час додому.

 

 

* * *
 
 

 

 

ЗАЙЧИКОВІ ВУХА

Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач, 
Виглядають вуха.
— І чого ти зажуривсь? — 
Цокотять синички,—
Ти б собі вдягнув на вуха 
Теплі рукавички!

 

За матеріалами: Валентини Каменчук. "Носять зайчики гостинці". Вірші. Художник Олесь Ткаченко. Київ, "Веселка", 1981 рік, 16 с.

 

 

Більше віршів Валентини Каменчук на нашому сайті: