Painting by Svitlana Komarova.
Марія Дем'янюк
ВЕСНЯНА КАЗКА
Красуня Весна понад усе полюбляє пташині пісні. Щороку вона приходить на землю лише тоді, коли повітря наповнюється трепетним щебетом її крилатих друзів.
Коли в небі з’являються граки, жайворонки, шпаки, дикі гуси й качки, а слідом за ними прилітають лелеки, журавлі, дрозди, ластівки, солов’ї та швидкокрилі стрижі — Весна радісно усміхається. І від тієї усмішки земля прокидається: на гілках народжуються ніжні бруньки, а квіти старанно розгортають свої пелюстки.
Першою озивається верба — сріблястими пухнастими котиками. За нею берізки одягають золоті сережки й тихенько перешіптуються з вітром. А далі сади вибухають біло-рожевим цвітом, немов хмаринки спустилися на землю, і гомонять із працьовитими бджолами та джмелями.
Та цьогоріч Весна забарилася. Природа вже з нетерпінням чекала на Весноньку.
— Де ж ти, Весно-красно? — хвилювалася вона.
Вона попросила Яснолице Сонечко поглянути з неба, чому Весна спізнюється.
Сонечко піднялося вище в небі, зазирнуло за ліси й поля — і побачило: сидить Весна на пеньочку в лісі, схиливши голову, і сумує.
— Чому ти не йдеш? — лагідно спитало Сонечко.
— Не чую я голосу жайворонка… — прошепотіла Весна. — Без його дзвінкої пісні не можу ступити на землю, бо саме він першим сповіщає, що час пробудження настав.
— Отож, потрібно дізнатися, що сталося з жайворонком, — підсумувало Сонце. — Чому його співу тепер не чути?
Занепокоїлася Природа і звернулася до легкокрилих хмаринок:
— Ви бачите все з висоти небес. Відшукайте жайворонка, благаю вас.
Хмаринки любили дивитися на птахів і спостерігати, як ті повертаються з вирію до своїх домівок. Ніщо не могло сховатися від їхнього допитливого погляду згори.
Полетіли хмаринки, розсипаючи тіні по полях і луках, зазираючи в кожен куточок землі. І невдовзі знайшли… Тяжко навіть уявити таке: співоча пташка, яка долає тисячі кілометрів, повертаючись додому з теплих країв, сумувала в темній клітці.
Крильця жайворонка були складені, а пісня — замкнена разом із ним.
Злий лиходій упіймав його. Він добре знав про уподобання Весни й вирішив зробити все можливе, аби завадити її приходу. Понад усе він не хотів, щоб земля прокинулася від довгої зимової сплячки і щоб усе довкола заквітло.
Та щойно жайворонок підвів очі й побачив хмаринок, що дивилися на нього з надією, у його грудях знову затремтіла пісня. Спершу тихо… потім сміливіше… і раптом — дзвінко, високо, як саме небо!
Його спів прорізав тишу, торкнувся кожного листочка, кожної гілочки, кожного серця.
Почула його Весна — і підвелася.
Почула Природа — і розгнівалася.
Знявся вітер, загуркотіли хмари, закружляли крижані стріли дощу. Лиходій затремтів від страху.
— Природонько, пробач! — вигукнув він. — Я більше не чинитиму зла!
І відчинив клітку.
В одну мить жайворонок злетів у небо — і його пісня розлилася світлом. Її підхопили інші птахи — і народився справжній весняний хор.
І тоді прийшла Весна.
Там, де вона ступала, розквітали квіти та дзюркотіли струмки. Повітря пахло дощем, хвоєю й первоцвітами.
А Веснонька радісно усміхалася — і в її усмішці народжувалося нове життя.
Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Андрусяк Іван, Білкун Микола, Більчук Олена, Бондаренко Валентина, Бондаренко Ксенія, Васильчук Віктор, Вздульська Валентина, Вдовиченко Галина, Винник Тетяна, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Вовчок Марко,