Марія Дем'янюк
ЗИМОВА ВИШИВАНОЧКА
«Ой, яка ж я нецікава!» - бідкалася земля в саду, вбрана в білу сукню зі снігу.
«Однотонна, біла-білесенька. Щоправда, інколи моє вбрання у сяйві ранкового світла набуває рожевого відтінку, а від світла нічних зірок - сріблиться. Але це лише тимчасові відтінки, а не яскраві кольори», - продовжувала міркувати вона.
Зітхання землі почула трава, вкрита білосніжною ковдрою, й засмутилася, бо не могла дістатися поверхні через сніг й прикрасити зеленим кольором білосніжну сукню.
Засумували деревця, адже не мали взимку ані плодів, ані яскравого листя.
«Що б таке вдіяти?» - гадали вони. І тут їхній погляд зупинився на стрункій горобині, на гілочках якої висіло багато червоних сережок.
- Горобинонько, красуне! - прохали вони. - Подаруй свої прекрасні ягоди землі. Нехай білу сукню прикрасять червоні візерунки.
- Залюбки! - відповіло деревце і скинуло чимало яскравих ягідок-намистин.
- Ой, як же гарно! - виспівувала земля. - Я наче у справжній вишиванці! Так-так, з червоними візерунками!
І дерева, і горобина, і травичка також усміхалися. Вони вже заспокоєно дивилися у блакитне небо й чекали омріяної весни. Коли біла вишиванка під сонячними променями перетвориться на вологу, яка дасть сили зігрітій білою ковдрою травичці зеленіти й квітнути різнокольоровими барвами, плодоносити деревцям, які поки що солодко дрімають, й подарує багато-багато нових кетягів намиста червоній горобині.
За матеріалами: Марія Дем’янюк. "Марійчині казки". Видання друге, доповнене. Художники Тамара Стремоухова та Людмила Велика. Хмельницький, видавництво "ФОП Цюпак", 2018 р., стор. 68 - 70. Книгу взято з інтернет-ресурсу Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи.
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
Дивіться також на "Малій Сторінці":