Майк Йогансен, оповідання "Вовки і верблюжата"


Майк Йогансен  

ВОВКИ І ВЕРБЛЮЖАТА

 

Завантажити книгу Майка Йогансена "Собака, що лазив на дерево" (pdf.zip)

Завантажити повний текст оповідання з картинками (doc.zip)

 

Майк Йогансен, оповідання з ілюстраціями, Вовки і верблюжата, читати та завантажити

 

Голодно живуть вовки у Прикаспійській пустині. Найгірше їм буває зимою: ховрашки сплять під землею, ящірки й ті поховалися й подубіли. А їсти хочеться.
Найкраще було б упіймати верблюжа. Та коло нього є верблюдиця, а головне — люди! Людей же вовк боїться над усе.
Ще є вівці — коло овець злі собаки і знову ж люди, ще й з рушницями. Отже, про овець і думати не доводиться. Коло верблюдів усе ж таки менше людей. Пасеться собі верблюдиця з верблюжам і ходить по степовій пустині, шукає, де є під снігом трава. 
Тоді розкопає копитом траву і їсть. І верблюжа коло неї. Як би його добратися до верблюжати?

 

Майк Йогансен, оповідання з ілюстраціями, Вовки і верблюжата, читати та завантажити
 

Верблюжа — воно ж дурне і цікаве. З ним можна б упоратись, якби не верблюдиця. А верблюдиця хоч і не дуже розумна, але сильна і здорова: як дасть ногою, так і покотишся в сніг. Ще й зареве, а тоді напевне прибіжать люди.
Як його бути? Є такі старі вовки, що все ж таки їдять верблюжатину. Вовки знають, як упіймати верблюжа.
Як підіймеш руку або помахаєш шапкою, воно зразу біжить до тебе обдивлятися, що воно таке. А як його ще погладити, то так і ходитиме цілий день коло тебе.
Хто й зна, як вовки до того додумались, тільки буває такий старий вовцюга, що вміє підманити верблюжа.

 

Майк Йогансен, оповідання з ілюстраціями, Вовки і верблюжата, читати та завантажити


Як одійде верблюжа від матері, старий вовк перелізе поза горбами на череві, щоб поближче до верблюжати. Ляже на спину й лежить, але одну ногу підійме вгору. І меле цією ногою, наче то не нога, а товста бур’янина або ще щось незвичайне коливається під вітром.
Як тільки побачить таке діло верблюжа, то йому стає цікаво, що воно таке. І підходить ближче. 
Та вовк не стрибає на нього. Ще й верблюдиця недалеко, і люди теж. Вовк тихенько перелазить на череві трохи далі. І знову ногу задере вгору і коливає нею.
Бачить верблюжа, що цікава та штука тікає від нього, і хоче підійти ближче. Щоб вона наступила на верблюжа, то, може, верблюжа злякалося б і само втекло б до матері. Так ні, та штука сама тікає. Підійде верблюжа ближче, а та штука вже за іншим горбом манячить.
Отак відведе старий вовк верблюжа від матері на кілометр чи більше, а тоді — стриб йому на горло і перервав.

 

Майк Йогансен, оповідання з ілюстраціями, Вовки і верблюжата, читати та завантажити


І їсть сам, не виє, не кличе інших вовків, бо можуть позбігатися люди. Наїсться і йде спати.
Але казахам те верблюжа дуже дороге. Отже, вони сідають на коней, беруть собак і їдуть по вовчому сліду. Вовк наїсться і біжить не дуже охоче. Часто буває, що вдається вовка піймати. Як не того, що зарізав верблюжа, то бодай тих, що доїдали після нього. 
І вже тоді вовкам нема пощади. Цілим селом, буває, ганяють вовків, бо без верблюда в пустині жити дуже трудно.

За матеріалами: Майк Йогансен. "Собака, що лазив на дерево". Оповідання. Упорядкування та літературна обробка Богдана Чайковського. Художник Тетяна Капустіна. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 34 – 38. 

 

 

Більше оповідань Майка Йогансена на "Малій Сторінці":

Майк Йогансен, Собака що лазив на дерево, збірка оповідань, читати та завантажити
Оповідання для дітей відомого українського письменника Майка Йогансена: "Кіт Чудило", "Собака, що лазив на дерево", "Як мураші наїлися цукру", "Собака і ворони", "Як окунь сам упіймався", "Краби", "Собака", "Вовки і верблюжата", "Собака Джан".

Останні коментарі до сторінки
«Майк Йогансен, оповідання "Вовки і верблюжата" »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми