Людмила Кибалка. Збірка ліричних поезій «Дивовиддя»

Людмила Кибалка

Дивовиддя

На мить видіння виринає
З густого туману пам'яті.
У серці кожний плекає
Пісні радісні й завзяті.
Це дивовиддя гукає
У чарівні сни золоті.

* * *

Місяць молоденький

Над хатами дуже низенько
Танцює місяць молоденький.
Веселив своє серденько,
Бо закружляв такий раденький
У хороводі зірочок.
Сузір'я нижуться гарненько
В разки сріблястих намистинок,
Мов подарунок нареченій,
Але вже ось-ось світанок.

* * *

Палахке сонце

Срібляста оздоба
Лягає крайнеба.
У сяйві мріянь
Бовваніє просинь.
Гаряче серце —
Палахке сонце
Горить день у день,
Неначе вогонь.

* * *

Ранок

Заблукав ранок у тумані,
Зоряниця мріє уві сні.
Серпанком оповиті герані,
Росою напоєні трави,
Розчесані верби вітрами...
Зігріває сонце  променями
Неземної Любові ночі і дні.

* * *

У тишині

У таємничій тишині серця
Почути цокотіння
Годинника життя.
Сонцесяйні пломені
Побачити в радості світінні.