Людмила Кибалка. Добірка віршів для дітей

Людмила Кибалка

       Сонечко

На зеленому серпанку
Розсипало сонечко
Намистинки зранку.
Покотилися, розгубилися
У травиці-муравиці.
Круглолице сонечко
Промінчики-рученята простягло:
 –  Любі діточки!
Як на ниточку намистинки нанизати,
Щоб докупи все зібрати...

           * * *

        Сонце    

Сонце одягнуло
Вишиванку спозаранку.
По небу покотилося,
Стомилося,
Росою вмилося.
Сорочку на ліси, 
Поля та луки накинуло.
І до ранку нас покинуло.

         * * *

       Казка

У казки крила мрії,
Які за обрій несуть,
Де діди й прадіди 
За морем блукали;
Правду, Жар-птицю шукали,
А дивні звірі
В пригоді ставали.
У казки добрі 
Очі надії.

         * * *

        Ранок

Ранок розсипав веселку
Росою по траві,
Кульбабку причепурив,
Мов наречену,
А  ромашку сонцесяйну причаїв
У трав'янистому смарагді.

   Веселка

Веселка літечко
Між деревами гойдає,
Дощик проводжає,
Сонечко зустрічає...
Кольоровими фарбами навколо
Квіти поливає...

      * * *

    Листва    

В осені з намиста
Розсипалися
Дукати золоті.
Дощі жовтогарячі
Залили  ліси,
Де залюбки
Малята і звірята
Купаються
В шафрановій листві,
Немовби в морі
Сонячної втіхи...

        * * *

Берізка-чарівниця

Хмара-мандрівниця
Зі скриньки скарб дістала,
Оздобила срібними лелітками 
Берізку-чарівницю,
Яка пишні віти простягла,
Ніби мені розкрила обійми.
Не змерзне вже вона,
Бо снігову шаль одягла.

          * * *

Бджоли-трудівниці

Бджоли-трудівниці
Меду назбирали,
А ведмедеві замало.
Бач, до дупла  лізе неохоче,
Зареве і знов бурмоче:
 – Улітку без спочину,
А взимку відпочину.
Тільки не второпав він,
Що мед для себе 
Бджоли запасали.

           * * *

Дідусь онука научає   

Дідусь онука научає:
 –  Слова, слова...
Які слова посієш –
Такий врожай пожнеш...
Слова  –  зерна думок,
Які переродилися в колосок ...
Зерно Добра
Наливає сонцем серце,
А Зла зеренце
Лягає камінцем...