Леонід Талалай. "Хоробрий заєць" (збірка віршів для дітей)

Хоробрий заєць

Може, знаєте ви зайця,
Що нікого не боявся
І від страху не вмирав
Навіть чуючи «гав-гав».

Ну, боявся він лисиці,
Що ховалася в копиці,
Ну, бувало, що тремтів
Перед зграєю вовків.

Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!

Ну, траплялось, серед ночі
Щось незриме зашерхоче,
Заворушиться, заблима
Величезними очима,
І тоді лише на мить,
Він, хоробрий, затремтить.

Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!

Ну, доводилось тікати
Від коня і козеняти,
Від сороки, від кота
І від власного хвоста.

Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!

* * *

Котяча рибалка 

Ловить кіт підсакою
У воді сороку.
А сорока-білобока
Дивиться впівока,
На вербі гойдається,
Хитро усміхається.

* * *

Летіло три сороки

Летіло три,
Летіло три,
Летіло три сороки.
Та й сіли три,
Та й сіли три
На яворі високім.

І цілий день,
І цілий день
Тріщали три сороки,
Що їх не три,
Що їх не три,
А тридцять три,
Аж тридцять три
На яворі високім.

Боліла в сойки голова,
І довго ойкала сова
Від приступу знемоги.
А на подвір'я до шпака
Уже під’їхала «Швидка
Медична допомога».

Від гомінкої тріскотні
Прокинувсь ворон на сосні,
Сорок окинув оком:
- Ну слава Богу, тільки три,
Їх тільки три,
Не тридцять три
На яворі високім.

* * *

Базар

В небі – хмара,
В річці – хмара,
Хмару випустив димар.
А сороки 
Над базаром
Влаштували свій базар.

Стрекотить сороча зграя,
На прилавки погляда,
Ніби, справді, 
Вибирає
Теплу шапку
Для гнізда.

Гусині

Вела гусяток сіра,
Вела гусяток біла,
Зустріла сіра білу,
Зустріла біла сіру.

І стали дві гусині,
Гусині-господині
Хвалитися пихато,
Які у них гусята.

Сказала сіра:
- В мене
Такі хороші діти,
Вмиватися щоденно 
Залазять у корито.

А біла перебила,
Сказала сірій біла:
- Погані в тебе діти,
Усі вони бруднулі:
І лапки не помиті,
І носики у мулі!
У мене кращі діти,
Гарненькі, чепурненькі,
І рясочку ловити
Навчилися у неньки.

Не витримала сіра
І білу перебила.
Образилася біла
І сіру перебила.

Кричала біла мати,
Кричала сіра мати,
Скублися і гули,
А їхні гусенята
У купі попливли.
Хлюпочуться завзято,
Пірнають у блакить.
І де чиї гусята,
Не можуть відрізнить.

* * *

Нісенітниці

Понад лісом черепаха 
пролетіла швидкокрила,
А малесенька комаха 
проковтнула крокодила.

І гірська бурхлива річка 
потекла із моря вгору,
І синичка-невеличка 
підняла на крилах гору. 

* * *

Козеня

Рогате козеня
Зустріло кошеня.
Стояло, поглядало
На вуса і на ніжки,
А потім запитало:
- А де у тебе ріжки?

Попаслося на луках
І все шукало друга.
Напитися ходило
І песика зустріло.
Стояло, поглядало
На вуха і на ніжки
І в нього запитало:
- А де у тебе ріжки?

Тонку губу лизало,
Дивилось на дорогу.
Побуцкатися б зараз,
Але усі безрогі.

- Заплачу я від туги,
Бо невеселі дні,
Коли немає друга
Рогатого мені.

Чого воно страждає
Рябко того не знає
І кіт Вуркіт не зміг
Нічого пояснить.
Бо їм не вистачає
Бодай маленьких ріг.

Пішло воно до річки
Напитися водички
І тільки нахилилося
Над берегом низьким,
Як мордочка з’явилася
Руденька перед ним.

У воду подивилось,
Зраділо до нестями:
- Давно тебе шукаю
Побуцкатись рогами!

* * *

Де стояло літо

Облітає листя,
Висиха трава,
Дивиться з ялиці
Заспана сова.

Лис послухав тишу,
Обійшов ярок,
Кинувся на мишу,
А спіймав – листок.

Стежечка розмита
Повертає вбік.
Де стояло літо,
Випнувся боровик.

* * *

Ми підемо до лісу

Ми підемо до лісу,
Де світяться пеньки,
Де ходять хитрі лиси
І шастають вовки,

Де казку жолудятам
Розказують дуби,
Де розбрелись курчатами
Між травами гриби,

Де велетні-ялини
Повалені лежать,
І ласує малиною
Веселе ведмежа,

Де білочка на гілочці – 
Була і не була –
Півхвостика видніється
З дубового дупла.

* * *

Бурулька

Зима відступає.
На вулиці мокро.
Іржава бурулька 
Висить,
Наче морква.

Від променів сяє – 
Поглянути любо,
Аж сонячний зайчик
Облизує губи.

* * *

Йде в кожусі Миколай

Червоніють снігурі
На снігу під липою.
Йде в кожусі Миколай,
Аж сніжок порипує.
Зупинився у дворі,
Розв'язав торбинку,
Нашій бабі сніговій
Пов'язав хустинку.

* * *

Пісенька про

Святого Миколая

На ньому все іскриться:
Кожух і рукавиці, 
і довга борода.
З дарунками торбина
Йому згинає спину,
Та впевнена хода.
Він прийде, не заблудиться
У полі сніговім,
Він знайде нашу вулицю
І зайде в кожен дім.
Здолає хуртовину
І прийде неодмінно
На радість нам усім.
Не зіб’ється з дороги,
Бо знає, що без нього
Не зайде свято в дім.
А що…як він заблудиться?
Дивлюсь з вікна на вулицю –
Та це ж його хода!
Кожух і рукавиці,
І костур у правиці, 
І довга борода.
Здолавши хуртовину,
Несе важку торбину,
Прискорюючи крок,
І вже через хвилину,
Лише через хвилину
Співатиме дзвінок.

* * *

Пісенька про капітанів

Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії,
Пливуть мої кораблики,
Вітрильники мої.

Пливуть вони до моря,
Як справжні кораблі,
Дарма, що паперові,
Дарма, що замалі.

А з того боку моря
Така ж, як тут, ріка
І хлопчик у тільняшці
Кораблики пуска.

Пливуть вони до моря
Так само, як мої,
Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії.

Пливуть вони по курсу
І зможуть допливти
До синього до моря,
До нашої мети.

Ми станем капітанами,
Й далеко від землі
Зустрінуться у морі
І наші кораблі.

* * *

Таємниці

Відкрили все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби?

Гірка моя планида – 
Уже давним-давно
Відкрита Атлантида,
Комп’ютер і кіно.

Евкліди і Ньютони
Відкрили всі закони,
До мене капітани,
Хоробрі моряки,
Відкрили океани
І всі материки.

А я відомим був би,
І стільки б я відкрив,
Коли б в часи Колумба
Чи Архімеда жив!...

Відкрито все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби!

Лежу, нудьгую в ліжку,
І чую: - Синку, синку,
Вставай і не лінись,
Відкрий нарешті книжку,
Де стільки таємниць!