Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків (02.05.1942 - 27.04.2007) — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті". Та понад усе він письменник з унікальним, яскравим почуттям гумору, що помітно вирізняє його серед колег. Це визнали й вони самі, назвавши його лауреатом творчого конкурсу «Світ уцілів, бо сміявся», «Живим класиком» та визначивши його непорушне дійсне членство у «Партії любителів українського гумору».
-------------------
-------------------
Леонід Куліш-Зіньків
Загублений слід
(гумореска)
Уже четверту годину підряд шукали мисливці загублений слід. Терентій Невінчаний, ще молодий, але вже із солідним черевцем чоловік, блідо-зелений від злості, мордував знесиленого Пірата:
- Шукай, шукай, Пірате. Знайдеш - ковбасу отримаєш. Ось поглянь: копчена.
- Кинь, Терентію. Хай він нюхає, - мовив незадоволений бухгалтер Денис Гуля, показуючи на експедитора Гната Макуху.
- Хлопці! - схлипуючи, пропищав Макуха. - Винен я, тяжко винен. Захопивсь отим зайцем і не помітив, коли загубив.
- Шукай тоді, - серйозно сказав Терентій Невінчаний.
- Знайдеш - прощення буде. Ні - викинемо зі свого колективу, як старого чобота.
- Хлопці! - схлипуючи ще більше, сказав Макуха, - знайду той проклятущий слід. З інфарктом ляжу, але знайду. Чекайте мене біля старої груші! - обернувшись, гукнув експедитор і зник у невідомому напрямку.
- Знайде,побачиш, що знайде солодко облизавшись, промовив Денис Гуля.
- Чорта лисого, - буркнув у повідь Терентій Невінчаний. - Бачиш, знову порошить. Замете слід - і пиши пропало Мисливці замовкли. А десь далеко Гнат Макуха вперто шукав слід.
- Ось тутечки. Ні, здається, там Так і є. Слід! Серце закалатало ще дужче.
Гнат розмірковував далі: "З-під одного куща вибіг заєць. Тут я стріляв. Потім біг. Осьдечки відпочивав. Господи! А може?! Може, це не мій слід?.."
Від цієї думки по всьому животі пройшов неприємний холодок. Відчув себе точнісінько так, як тоді, коли до них на базу приїхав старший ревізор. Гарячково наступив чоботом і слід зійшовся! Від щастя запаморочилося в голові. Уже недалеко. І ось, за ккущем зимової калини, припорошена снігом лежала... пузата мисливська сумка. Макуха мерщій відкрив її, нахиливсь і зі слізьми на очах довго гладив ніжні голівки "Старокиївської".
-------------------
Леонід Куліш-Зіньків
Передовики
(Кричильські бувальщини)
У 70-х - на початку 80-х років із великим розмахом проходила кампанія заготівлі кормів для так званої громадської худоби. Організацію та хід заходів було поставлено майже на державний рівень. Про передовиків акції писали газети, їм присвячувались радіопередачі. Заготовляли все: бур'яни, кропиву, колюки і тому подібне. До роботи залучали не лише колгоспників, а й усіх службовців, які були жителями села. З того часу запам'ятався один цікавий випадок.
Чи то в неділю, чи в якийсь християнський празник на заготівлю кормів виїхали трактором техпрацівники Кричильської середньої школи. Фронт робіт знайшли на березі Горині, біля урочища "Цибульське". "Ентузіасти" мали на меті заготовити причіп гілля прибережної лози для колгоспних овець. Проте плани їхні дуже швидко дістали нового забарвлення. Кілька працівників човном перепливли річку й подалися до села. Повернулись із рибальською сіткою та солідним бутлем "національної рідини". Чоловіки зайнялися рибним промислом, жінки чистили картоплю, згодом і рибу. Невдовзі в каструлі забулькало, а в сковороді зашкварчало. А ще згодом полилася пісня про те, як у саду козак копав криниченьку, а ще - як під копитом камінь тріснув... Оговтавшись від приємних веселощів, "заготівельники" побачили, що лози в них - усього на піввівці та півкози. Проте, як казав один сільський оптиміст, безвихідного становища ніколи не буває.
Нарізали вони оберемків з п'ять того овечого їдла. Замало. Тоді за пропозицією одного "винахідника", восьмеро найогрядніших чоловіків і жінок вляглися на дно кузова. Наверх них наклали нарізаної лози. Вагар, який приймав корм, зваживши його, сказав: "А ви - ентузіасти. Працювали з вогником". "Не тільки з вогником", - посміхаючись сам до себе, подумав організатор веселого заходу. За хвилину тракторист уже їхав розвантажувати лозу разом із дорогоцінним "живим скарбом", який чекав свободи на дні кузова...
-------------------
Леонід Куліш-Зіньків
Афоризми,
або Вишкварки з кулешу
|
Цей Леонід Лакедемонський, що мало мав воїнів, все ж йшов на персів, і хтось спитав його: "Як із військом малим йдеш на таку силу?" Відповідав: "З малим іду, але з тими, хто хоче, і достатніми для битви". Хочете побачити сучасні руїни Трої — погляньте на колишні тваринницькі комплекси. І брудні гроші для корупціонера чистий прибуток. Інколи від кількості круглих столів робляться квадратними очі. В Україні професорів – скільки завгодно, проффесор – лише один. Вічна пам'ять заощадженням у банку, які нас передчасно покинули! Вважав себе душевною людиною: все життя ліз комусь у душу. Встати! Суд іде! Хтось повинен сісти. Горілка — ворог людини, але чого у цього ворога стільки друзів? Діти – наша старість. Інколи – навіть передчасна. Де наше не пропадало? Але щоб стільки?! Для декого йти в ногу з життям – це навчитись добре плазувати. Життя дається тільки один раз. Та чи нормальне? Зірок з неба не хапають — їх роздає президент. Маємо те, що маємо, зате не будемо мати того, що вони мають. Мафія так ожиріла, що вже їй на руки не налазить жоден наручник. Нічого не дається так дешево, як обіцянки зверху. Найбільше бажання Лужкова – купатись в калюжі сепаратизму. Найпоширенішою хворобою бідних є алергія на ціни. Найчастіше сходить з рук тим, кому приходить у руки. Народжений красти просити не буде. Нас багато! Особливо на заробітках. Не бійтесь екстрасенсів — вони забирають ваші гроші цивілізовано. Не треба бути марафонцем, щоб дійти до межі бідності. Не кожен "кіт" "козлу" – товариш. Одні мають те, що мали, інші те, що встигли накрасти. Пацюки тікають не тільки з кораблів! Праця створила не тільки людину, але й службу зайнятості. Розуму купити не можна. Можна непогано прожити і за чужою дурістю. Совісті не можна купити через те, що сьогодні вона нікому не потрібна. Сучасне сільське прислів'я: «Хоч і посієш — та чим пожнеш?». Тепер не "наша бере", а наші беруть. Тепер у кожного не всі дома – хтось таки шукає роботу. У нас усі творці: одні творять, інші витворяють. Якби не нові ворота, куди б тоді дивилися барани? Якщо на телеекрані ви довго не будете бачити Піховшека, то знайте: він сам себе загнав у п'ятий кут. Якщо бурчить у шлунку – не хвилюйтеся. Це інформація, що ми ще існуємо. Якщо ліс діло темне — виріжемо! Якщо складатися на трьох – місце зустрічі змінити не можна. Якщо мовчання золото, то жінкам його ніколи не бачити. |
|
|
Леонід Куліш-Зіньків Співанки Крадуть з низу й з висоти,
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
На святі, на козацькому
Марта Хіврю зустрічає
По дорозі до зубного
Внук приїхав з друганом
Подививсь Петро на жінку,
До лікаря звертається
Поскородив Опанас
Промовив слідчий до Миколи:
Не з маляси
Іншої думки — Як музики вдарять скоро, —
* * *
Іронія долі Зустрівся я оце з Мироном.
* * *
На щура зерно списали
* * *
Бартерна угода Походжає пава юна,
* * *
Бригадир Петренко Яків
* * *
Зарплати третій рік не маю,
* * *
В ніщо не вірить ваш Лаврін:
* * *
Мама Дмитрику малому
* * *
— Прийшла до ринкових відносин
* * *
— Де мій кум? — пита Платон
* * *
В поліклініці блукали
* * *
— Мене жінка величає
* * *
— Як я сердилась сьогодні
* * *
— Чи не вмію готувати? —
* * *
У вівторок братик Юра
Дорогі дурні — Шукай, тату, хутчій гроші,
* * *
— Іду на пенсію, —
* * *
Чи на сміх, а чи на кпини,
* * * Діставсь Мусій до бензину,
Депутат звітувався сьогодні,
— Послухай-но, — зупинила
— Мамо, мамо, ти диви, —
Після фільму Герасим
Каже баба на картоплі
Що твердолобий —
— Що мені робити, Віро,
За обідом батько кинув
Тоня біля продавця
За обідом говорила
— Ну що? — говорить дід онуку,
Петя з армії приїхав
Почухала Ганна лоба:
Дядько був собі нічого
— Хай з пальним яка біда, —
Поскородив Опанас
Мав привезти дров Лаврін
Як збирався до лікарні
Запитує Одарка у Марини:
— Син на кого,
За обідом
— Чи ти, Пилипе, розум втратив,
Говорив Іван до молодиці:
— Скажіть, Марино,
— Щось робити з сином треба, —
Піднімає тітка руку,
— Твій Іван хильнути чарку
Ось поміряв пульс Дем’яну
Захотілось Тоні
У кожного своя проблема
Закопала бутля Христя,
«Дурниці викинь з голови», —
— Схуд, осунувся, Матвію.
Якось мати дісталася
Навчав синка свого Юхим,
Проводжала мама доню
— У твоєму комп’ютері, —
Ще з далеку до монтера
Приїхала доня Оля
Вже нема у нас артілі
— Кажуть люди, — на Миколу
— Мій уже не п’є в дві зміни,
Навідалась до Павла
Цілий ранок
Є у Миколки робот — |
|
-----------------------
ПРО АВТОРА:
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків (справжнє прізвище Куліш) — український поет-сатирик, гуморист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу «Байка — 2001», лауреат премії республіканської газети «Веселі вісті». Твори автора перекладені російською, білоруською, казахською, молдовською, словацькою, польською, башкирською мовами.
Леонід Куліш-Зіньків народився 2 травня 1942 року в селі Кричильськ Сарненського району на Рівненщині в сім'ї селянина — відомого в селі гумориста.
Навчаючись у сільській десятирічній школі, пройшов трудові будні піонервожатим. Перші вірші надрукував у «Степанській газеті», будучи ще дев'ятикласником.
Після закінчення школи у 1960 році працював у Казахстані, згодом навчався на історичному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. У студентські роки з'явилася його перша публікація в республіканській пресі. У Луцьку він познайомився з письменниками Волині, й відомий поет Володимир Лучук запропонував вірші Леоніда до колективного збірника «Пісня і праця», що вийшов у 1968 році.
Після закінчення навчання у 1968 році Леонід повернувсь у рідне село, де все життя викладав історію, а потім і правознавство в сільській школі.
Широку популярність поет отримав після випуску книги для дітей «Як горобчик рахував». Його твори все частіше з'являються на сторінках районної та обласної періодики. Поетові смішинки, байки друкують журнали «Перець», «Крокодил», «Малятко» та «Барвінок». Окремі твори Леоніда Куліша-Зіньківа розміщено в колективних збірниках «Пісня та праця», «Веселий ярмарок». Поезію його дитячої тематики постійно передає літературна редакція української радіомовної компанії.
1990 р. — поет стає членом Спілки письменників України і найвідомішим письменником на Сарненщині.
1995 р. — було видано нову книжку Леоніда Куліша-Зіньківа «Цирк на дроті». Смішний веселий гумор розтоплює кригу відчуження, знімає стрес, піднімає настрій.
1997 р. — у збірнику пісень «Козачата» Миколи Ведмедері надруковано дитячу пісеньку на слова Леоніда Куліша-Зіньківа «Кицька кицьку вчила».
1998 р. — у Луцьку видається книга поета «На веселій ноті». У нову книжку поета-гумориста ввійшли твори, написані на злободенні теми. Його гуморески, співомовки, літературні пародії — дотепні, викликають щиру посмішку.
Одна за одною з'являлися друком його нові книжечки для малят: «Дівонька — круглая голівонька», «Чого мовчала мишка», «Тридцять три сороки», «Кіт чекає на обід».
На слова поета композиторами написано музичні твори. З ним охоче працювали художники, читці, співаки, редактори. Твори Куліша друкувалися у найрізноманітніших газетах і журналах. Окремими виданнями вийшло понад двадцять книг віршованих та прозових творів письменника. Його вірші перекладені російською, білоруською, казахською, молдовською, словацькою, польською, башкирською мовами.
Леонід Куліш-Зіньків був почесним гостем, учасником виховних заходів, відкритих уроків фактично усіх навчальних закладів Сарненського району.
Серце поета зупинилося 27 квітня 2007 року за вчительським столом в одній із Житомирських шкіл, куди його запросили на літературний урок. Поховано у селі Кричильськ.
***
Перші свої вірші Леонід Куліш почав писати під впливом батька — Зіновія, який був доволі неординарною людиною і прославився на все село як пересмішник. Жителі високо цінували талант Зіновія як гумориста-імпровізатора. Він настільки міг допекти дотепним словом владу, що не раз доля всієї родини потрапляла під небезпеку.
Перші поезії Леонід присвятив рідному селу, Поліссю, Вітчизні та юнацькому коханню. Звичайно, не всі вірші були досконалі. Але скільки то було радості, коли деякі з них з'явилися на сторінках районки! Згодом у його віршах все більше й більше відчувається подих народної поезії рідного поліського краю. Як і батько, він звертається до сатири і гумору.
Сатирично-гумористичний доробок письменника складається із творів різних жанрів. Це, власне, віршовані гуморески, байки, іронізми, пародії, бувальщини тощо. Читаючи ці твори, можна прослідкувати, як розвивалося суспільство за останні десятиліття, які трансформації відбувалися. Засобами сатири і гумору автор реалістично відображав дійсність.
З роками тематика поезій молодого поета ширшає. Усе частіше й частіше Леонід Зіновійович пише для дітей. Поезія його дитячої тематики постійно передає літературна редакція української радіомовної компанії, вони з'являються на сторінках дитячих журналів. З роками він все більше і частіше пише на цю тематику. Його вірші приваблють безпосередністю і щирістю викладу матеріалу, вмінням побачити навколишній світ очима дітей. В останні роки свого життя Леонід Куліш-Зіньків багато уваги приділяв пісенній творчості, зокрема, він проявив себе як поет-пісняр. Особливо це проявлялося в написанні пісенних текстів для дітей. У світ вийшло більш як 150 дитячих пісень, із яких найбільш відомі ті, що звучали по радіо й на телебаченні: «Березень», «Чорний котик», «Поліська колискова», «Козачок». Ось рядки з останньої:
Чобітки в козачка,
Вишита сорочка,
Він танцює гопачка —
Козачку три рочки!
Гей, гей, козачку
Усього три рочки!
На слова цього поета композитори охоче пишуть музичні твори. Пісні й співомовки на слова Леоніда Куліша-Зіньківа частенько виконувалися на концертах. Збірка дитячих пісень поета «Танцювали зайчики» була покладена на музику відомим харківським композитором Миколою Ведмедерею.
Писав Леонід Куліш-Зіньків і пісні для дорослих: «Подорожник», «Кричильский вальс», «Батькові руки», «Дай мені, кохана, руку», «Не ховай сльози, кохана», «Посіяла баба мак» та ін.
Крім цього, Леонід Зіновійович був прекрасним краєзнавцем, добре знав історію рідного краю, писав твори про рідний край, збирав перекази та легенди. Не байдужою була для нього доля рідної землі, красуні Горині, навколишніх лугів і лісів. На фоні цієї життєдайної краси писав митець чудо — легенди, перекази. Це — історія його рідного села Кричильськ: «Синій вир», «Мшані кладки», «Погоня», «Турово», «Русявка», «Дівочий брід».
У травні 2009 року в Кричильській ЗОШ І-ІІІ ст. Сарненського району, де письменник віддав майже сорок років освітянській праці, на фасаді його рідного закладу встановили меморіальну дошку: «Відомий український письменник, класик дитячої літератури, маестро гумору та талановитий педагог» — напис внизу.
Пам'яті Леоніда Куліша-Зіньківа присвячено Сарненський районний огляд-конкурс читців-декламаторів, започаткований у 2010 році.
З метою збереження та пропагування творчої спадщини письменника та гумориста Леоніда Зіновійовича Куліша засновано премію в галузі дитячої літератури ім. Леоніда Куліша-Зіньківа.
Окремим виданням у 2002-му році побачив світ літературний портрет «Леонід Куліш-Зіньків», де автор книги Борис Боровець описує життєвий та творчий шлях митця.
За життя Леоніда Зіновійовича побачили світ 27 збірок. А збірки віршів для дітей «Сонячний дощик» та «Малював олівчик» вийшли друком відповідно — у 2006-му та у 2011 роках.
Джерело: Щиро дякуємо "Письменницькому порталу Пилипа Юрика" за вичерпну інформацію та добірку творів Леоніда Куліша-Зіньківа. (https://pilipyurik.com/)
Більше творів Леоніда Куліша-Зіньківа на "Малій Сторінці":
Леонід Куліш-Зіньків: казки та вірші для дітей, гумористичні твори
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті".
Дивіться також: