Не бере
Петра мороз ніколи не бере,
Бо найміцніший самогон бере.
* * *
Лежить колодою
Душа до праці не лежить,
Бо вік колодою лежить.
* * *
Думка злодія
Хоч Вкраїна – рідна мати,
Не візьмеш – не будеш мати.
---------------
СПІВАНКИ
У словник уже півдня
Заглядало хлопченя,
Й не знайшло у ньому слів,
Що татусь на маму плів.
* * *
Олівець був тільки й ручка,
Й гарно вчилась діда внучка.
З комп’ютером внуки нині
Отримують «двійки» сині.
* * *
В нашій річці, всім відомо,
Ні лина вже, а ні сома.
Залишивсь один тепер
Рак, старий пенсіонер.
---------------
У ДВА РЯДОЧКИ
Колись і тепер
Колись цікавились красою,
Сьогодні – тільки ковбасою.
* * *
Будьте обережні
Якщо ви не мали інфаркту –
На ціни дивитись не варто.
* * *
Не перейняли
Ці знають про Лебедя, Рака і Щуку,
Але не спішать перейняти науку.
---------------
СЛОВЕСНІ ВИТИНАНКИ
Розмова не клеїлась до тих пір,
Доки не «склеїлись» на трьох.
* * *
Фатальна помилка: вдягла фату,
Не подумавши, за кого виходить.
* * *
Він правду цілий вік шукав,
На жаль, в неправді заблукав.
* * *
Був син в Петра один – Василь.
А скільки справили весіль?!
* * *
Життя реалії сумні
Попри укази і закони.
Бракує гривника мені.
Для «тих» - то дрібнота й Мільйони.
* * *
Ліс майже вирубали –
Залишились три гілки влади.
* * *
Сподобався одразу Михайло Олені,
Бо в жмені у нього шелестіли «зелені».
---------------
МІНІАТЮРИ
Може, потім
- Кохаю я його чи ні –
Дрібничка, мамо, це мені.
- А як це так? – признайся, Раю.
- Як вийду заміж – покохаю.
* * *
Відповіла
- Де ти ходиш вечорами? –
Жіночка питає.
- Не секрет, - він каже прямо, -
Де тебе немає.
* * *
Весела хвороба
- Ти чого весела, Віко,
То ж казали, що ти хвора?
- Провела я чоловіка
у відрядження ще вчора.
---------------
ОТО ЖИВЕ
Олігарха як ховали
У якусь там днину,
То покликали бабусю –
Стареньку Марину,
Щоб за нього помолилась
До святого Бога,
Бо до раю чи до пекла
Чекала дорога.
Помолилась. Придивилась
Вже старенька потім,
Що у того усі пальці
Й зуби в позолоті.
Прошептала на півсили,
Щоб не було чути:
«Мамо рідна, Боже милий,
Ото живуть люди!»
---------------
ДЛЯ МАРИНКИ
Урожай
Скосив Заєць конюшину.
Конюшину склав в корзину
Й зажурився сірий Зай:
- Нікудишній урожай.
Стара жаба в ставку кумка:
- А ти його тут і схрумкай.
* * *
Лічилка
Ми лічили сиві хмари,
Що виходили з кошари,
Вже у мене і Маринки
Є полічені хмаринки.
Долічити їх не встигли –
Дощ пішов і ми побігли.
* * *
Песику
Похваливсь Петько малий:
- Мій собачка дуже злий,
Ще й додав до цього Федя:
- Він поборе і ведмедя.
- Мій розумний теж нівроку, -
Хитро Павлик мружить око.
В школі вхопить двійку Павка,
Він на нього тиждень гавка.
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті".
