|
Леонід Куліш-Зіньків
УРАНЦІ БІЛЯ ХАТИ
Уранці біля хати
Малесенькі сліди:
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.
* * *
ЦАПОВА КАПУСТА
Цап капусту посадив,
Біля неї день ходив.
Думу дума білий цап:
— А як хтось капусту — хап?!
— Не дає спокою думка:
А як зайчик просто схрумка?
Чи залізуть восени
До капусти барани?
Став на грядці біля хати
Й зажурився бородатий:
— Ні, не дам капусти їм,
Краще сам сьогодні з'їм.
* * *
НОСОРІГ
— Носоріг, носоріг,
Чом один у тебе ріг?
— На базар спізнився
— Ріг один лишився.
Я собі його купив
І на носа почепив.
* * *
СОЛОДКОЇЖКА
Наш ведмідь — солодкоїжка,
Біля нього меду діжка,
Банка повна і дві ложки,
А він просить іще тропіки.
* * *
ДОБРИЙ ЛИС
З лісу лис півня ніс
Й сам собі бурчав під ніс:
"Вчора в баби півник зник -
Однесу його в курник".
* * *
ПОМІЧНИЦІ
Плели зранку дві кози
Гарні кошики з лози.
А маленькі козенятка
Носять козам лозенятка.
* * *
БІЛЯ ОЗЕРА
Біля озера щодня
Бавить жаба жабеня.
Обіймає лапкою,
Називає жабкою.
* * *
ВСЕ РУДЕ
Руда білка,
Рудий лис,
Руде поле,
Рудий ліс,
Руда осінь –
Все руде.
Хто в рудім
Руде знайде?
* * *
НАЛЯКАВ
- Що за тупіт,
Що за стук?
- То танцює
В лісі жук.
До обіду
Танцював,
Зайця й лиску
Налякав,
Бо подумали
Вони:
„Де взялися
Тут слони?”
* * *
ЖУК РОГАТИЙ НАЛЯКАВ
Жук рогатий налякав
Під хлівцем сердите Гав.
Мало ще було йому –
Зачіпав рябеньке Му.
Волохате біле Ме
Вже давно втекло саме.
Зажурився жук рогатий,
Бо нема кого лякати.
* * *
ЗУБРЕНЯ
(Скоромовка)
Скоромовку зубреня
Зазубрило до півдня.
Скоромовку що є сили
У ставку бобри зубрили:
- Раз, два, три,
Раз, два, три,
Хочеш – з нами зазубри!
* * *
ТРИ ВЕСЕЛІ ПАВУКИ
Три веселі павуки
Несли сітку до ріки.
Мухи крилами махали –
Щук у сітку заганяли.
І впіймалось десять штук
В сітку ту зубастих щук.
* * *
В ГОСТІ ЯЩІРКА ХОДИЛА
В гості ящірка ходила
Й по дорозі хвіст згубила.
Не пустили її в гості,
Кажуть: "Нащо нам безхвості?”
І навіщо вчора киця
Гребла сіно у копицю?
Що у лісі жук знайшов
Й приміряти вже пішов?
Всі історії цікаві
Прочитай, не будуть зайві.
* * *
КОТИК
В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
- Я уже вусатеньке,
- Я уже старе.
- До Оленки тулиться:
- Заховатись слід, -
- Засміють на вулиці,
- Скажуть: „Що за дід?”
* * *
МИШКА І КНИЖКА
Мишеняті мишка-мати
Каже: – Доню, вчись читати,
Бо тобі уже пора
Братися за букваря. –
Розгортає мишка книжку,
Щось пищить до себе нишком.
Раптом плаче: – Ой, біда!
Щось вусате вигляда!
– Що там? Хто там? – каже мати.
– Там, матусю, кіт вусатий.
|
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті".
