Валентина Дячук
ПИХАТІ СТРІЛКИ
(казка)
Годинник на вежі був окрасою та й необхідністю для міста. Всі мешканці звикли звіряти за ним час. Закохані призначали під ним зустрічі, освідчувалися в коханні і милувалися його вишуканою оправою та стрілками.
А стрілки були справді гарні, з чудернацько викуваними з заліза викрутасами і гострими носиками. І так справно перестрибували з однієї годинникової поділки на іншу!Люди часто казали: «Ох, які гарні ці стрілки ! І як вірно відлічують час!»
Сестри-стрілки це почули й запишалися своєю красою, потрібністю, та стали зарозумілими. Гордо дивилися на свої витончені пальчики, вигадливо закручені на ручках, що впевнено стояли по боках тоненьких тіл.
- І справді, - думали вони, - ми маємо велике значення для людей: розподіляємо час, впорядковуємо їхнє життя. А ще ми такі стрункі, такі вишукані. Ми справжній витвір мистецтва!
Та одного разу сталась несподіванка – годинник на вежі зупинився. І як стрілки не намагалися перестрибнути на наступну поділку, ніяк не могли. Їхні ручки вперто підпирали боки, губки нерозуміюче стискались, а носики все одно залишалися на попередній поділці. Ноги стрілок не могли зрушити з місця ні на крок – не мали сили. І тут долинуло з площі: «Зіпсувався механізм!»
А до того часу ніхто й не згадував, що є коліщатка й гвинтики, котрі рухають стрілки з однієї поділки на іншу. Саме від їхньої роботи залежить, чи правильно годинник відлічуватиме секунди, хвилини, години.
Прийшов майстер. Оглянувши будову годинника, він швидко знайшов причину – стерлись зубчики коліщаток, які допомагали рухати механізм. Та й усі деталі припали порохом, засмітилися.
– Попрацювали ви добре, любі, – звернувся майстер до коліщаток, служили на совість, а тепер, можна й відпочити.
І він замінив старі, відпрацьовані частини новими, з міцними блискучими зубчиками. Протер і змастив весь механізм-організм годинника мастилом, щоби легше рухались і не швидко псувалися деталі. І знову запустив дзигар.
Коліщатка, зачіпаючись зубчиком за зубчик, заскреготали, потягнули годинникові ланцюги, пружини напружились – і ось стрілки знову зробили свій крок вперед: тік-так, тік-так – відлічували вони час. Опівдні місто почуло: Бам! Бам! – це забили куранти. Люди раділи, всміхалися. Багато їх зібралося на площі, й усі дивились, як знову чітко і гарно рухаються стрілки.
А їм, стрілкам – ніде правди діти – приємна була така щира увага. Та проте… вже інакше ставилися до неї. За той час, поки годинник стояв зіпсований, вони зрозуміли, що механізм-організм у нього єдиний. І якщо люди милуються виглядом стрілок на хронометрі – то цим потрібно завдячувати майстрові, що так гарно зумів їх викувати. А якщо стрілки правильно показують час – то це заслуга всього механізму (всіх деталей): коліщаток, ланцюгів, гвинтиків.
Лише тепер стрілки це зрозуміли. А ще вони відчували відповідальність, що лежить на них, адже були обличчям годинника, і як зуміють відлічувати час, так і люди будуть ставитися до його роботи - з любов’ю та шаною чи зневажливо.
За матеріалами: https://artshodu.io.ua/
Більше казок на нашому сайті:
.jpeg "казки")
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
Клас