Марія Дем'янюк
ЯК СВІТ УЗИМКУ ЗАСМІЯВСЯ
«Ой, як я замерз. Холодно», - бідкався велетень Світ, знімаючи холоднючі крижані бурульки зі своєї бороди та вусів. «Щось треба з цим робити», - мислив далі. - Але що?».
Тут його задумливий погляд піднявся із Землі до Небес і зупинився. Радості Світу не було меж, адже він тепер певно знав, як зігріти руки. Світ піднявся наскільки міг вище, зрештою встав навшпиньки і дістав до хмар.
Тепер він відібрав дві теплі вовняні хмаринки і зодягнув їх собі на руки. Велетень відчув їх тепло відразу і задоволено усміхався. «Але це ще не все, - згодом подумав він, - було би добре підшукати ще якусь одежину».
Та від думок його відволік Вітер, який вирішив стрімголов прошмигнути перед велетнем Світом. Світ поглянув на Вітер і миттю зрозумів, що йому робити. Похапцем він упіймав Вітер і обмотав собі ним шию. Вийшов гарний шарф.
«Ось тепер мені ще тепліше, втішно мовив Світ, але додав: «А якби ж то ще шубу мені теплу, то геть було би славно».
Мріяв він доти, аж поки не почався сніг. А як сніг білою шубою накрив геть усе, Світ остаточно зігрівся і зрадів.
«Мабуть, гарний я, - думав тепер він, - у такому вбранні. Нумо, піду гляну на себе в люстерко-озеро».
Коли ж побачив своє відображення у крижаному дзеркалі, то дзвінко засміявся і заплескав у долоні. «Ой, який же я, Світ, чарівний! І який же я, Світ, прехороший!» - мовив він.
Така щирість і радість звучала в тих словах, що Діва-Сонце, яка поглядала з Неба на Землю, весело засміялась, і він того сміху заяскріло все навколо.
Звеселився геть увесь Світ, який теж лунко сміявся у відповідь Сонцю.
За матеріалами: Марія Дем’янюк. "Марійчині казки". Видання друге, доповнене. Художники Тамара Стремоухова та Людмила Велика. Хмельницький, видавництво "ФОП Цюпак", 2018 р., стор. 71 - 73. Книгу взято з інтернет-ресурсу Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи.
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
Дивіться також на "Малій Сторінці":