Тарас Шевченко
ВСТАЛА Й ВЕСНА
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається,
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА
Зацвіла в долині
Червона калина;
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало!
Пташечка зраділа
I защебетала...
Почула дівчина,
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина;
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та по-під горою;
Хлюпощуться качаточка
По-між осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города −
Вода, ставом стала;
Прийшло дівча воду брати, −
Брало, заспівало.
НАД ДНІПРОВОЮ САГОЮ
Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
* * *
ВІТЕР ВІЄ - ПОВІВАЄ
Вітер віє – повіває,
По полю гуляє, –
На могилі кобзарь сидить
Та на кобзі грає,
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою – могила,
А там – тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває,
То приляже та послуха,
Як кобзарь співає.
ЧОРНА ХМАРА З-ЗА ЛИМАНУ
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
* * *
ЧЕРВОНИЙ МІСЯЦЬ АЖ ГОРИТЬ
Червоний місяць аж горить,
З-за хмари тихо виступає.
І ніби гори оживають.
Дуби з діброви, мов дива,
У поле тихо одхожають.
І пугач пуга, і сова
З-під стріхи в поле вилітає,
А жаби крякають, гудуть.
ОЙ ДІБРОВО - ТЕМНИЙ ГАЮ!
Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою* —
Та й спать ляже, втомившися
Турбóю такою.
* * *
ПОПІД ГОРОЮ, ЯРОМ, ДОЛОМ
Попід горою, яром, долом,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з гетьманщини стоять.
У яру гребля, верби в ряд,
Ставок під кригою в неволі
І ополонка - воду брать...
Мов покотьоло- червоніє,
Крізь хмару - сонце зайнялось.
Надувся вітер; як повіє —
Нема нічого: скрізь біліє...
Та тілько лісом загуло.
Реве, свище заверюха.
По лісу завило;
Як те море, біле поле
Снігом покотилось.
За матеріалами: Тарас Шевченко. "Грай же, море!". Вірші для дітей молодшого віку. Художник Олександра Павловська. Видавництво "Веселка", 1969, 16 с.
Більше віршів Тараса Шевченка для дітей на нашому сайті:
У збірці "Малий Кобзар" Тараса Шевченка читайте вірші: "Заповіт", "Учітеся, брати мої!", "Маркові Вовчкові", "Не молилася за мене", "Ми восени таки похожі", "Заросли шляхи тернами", "Не до-дому в-ночі йдучи", "Давно те діялось! Ще в школі", "Мені тринадцятий минало", "Думи мої, думи мої!", "В неволі тяжко", "Мені однаково, чи буду", "Н.Маркевичу", "До Основ’яненка", "Іван Підкова", "Перебендя", вірш "Доля", "Ішов кобзарь до Київа", "І небо невмите, і заспані хвилі", "Над Дніпровою сагою", "Був собі дід та баба", "Ой, умер старий батько", "Тяжко-важко в світі жити", "Ой, я одна", "Тополя", "Три шляхи", Вірш "Сестрі", "Ми в-купочці колись росли", "Човен", "На Великдень, на соломі", "Зацвіла в долині червона калина", "І золотої й дорогої", "Тече вода з-під явора", "Питала зозулі", "Сон", "У нашім раї, на землі", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Зa сонцем хмаронька пливе", "Світає, край неба палає", "Вечір", "Село".
Вірші для дітей, з творчості Тараса Шевченка
Любов'ю і турботою про дітей, які є майбутнім народу, наповнена остання книжка Шевченка - його "Буквар". Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям - про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.