Василь Сухомлинський
ЗАЙЧИК І МІСЯЦЬ
Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває.
Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:
— Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати.
Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:
— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.
Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця:
— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.
За матеріалами: Василь Сухомлинський, "Куди поспішали мурашки". Казки. Для дошкільного віку. Художник Галина Сокиринська. Київ, "Веселка", 1981, стор. 7.
Більше оповідань і казок Василя Сухомлинського на нашому сайті:
Яка коротенька і яка глибока казка! Скільки в ній ніжності, добра і затишку! Я в захваті!
привет, я артем
привет. как дела?
мени дуже нравычся вси вирсы васи
Дуже хороша казка.