Ця книга містить народні прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, що зберігають досвід багатьох поколінь українців, дають уявлення про історію, побут, мораль, соціальний устрій суспільства, духовну культуру українського народу. Такі зразки народної творчості роблять мову живою і яскравою, розвивають уяву і часто здатні підняти настрій своїм дотепним гумором.
Загадки:
1. Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок.
2. На татарському полі попутані коні,
Вузлики знать, та не можна розв'язать.
3. Торох, торох, розсипався горох,
Почало світати — нема що збирати.
4. Серед двора-двора лежить червона сковорода.
5. У бабиній хатині висить хліба скибина,
Собаки гавкають — не можуть дістати.
6. Голуба хустина, жовтий клубок;
По хустині качається, людям усміхається.
7. Пішла пані до льоху, насипала гороху;
Вернулася з льоху — нема гороху.
8. Їхав по горі волох, розсипав горох;
Стало світати — нема що збирати.
9. Один баранець пасе тисячі овець.
10. На рогожці розіслані горошки, а в середині півбублика.
11. Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться — кожен скривиться.
12. Золотий пішов, а срібний прийшов.
13. Золоте сховалося, а срібне показалося.
14. Іде лісом — не шелестить.
Іде водою — не плюскотить.
15. Водою йде — не хлюпне,
Очеретом — не шелесне.
16. Іде лісом — не ковтне,
Іде водою — не бовтне.
17. Іде лісом — не тріщить,
Іде водою — не хлющить,
Іде до хати — на нього пси не гавкають.
18. Мету-мету — не вимету; несу-несу — не винесу;
пора прийде — само пропаде.
19. Куди ступиш — всюди маєш,
Хоч не бачиш, а вживаєш.
20. Чорна корова весь світ поборола.
21. Махнула птиця крилом —
закрила півсвіту чорним рядном.
22. Звечора вмирає, вранці оживає.
23. Чорна корова всіх людей поборола,
А білий віл всіх людей підвів.
24. Чорна корова всіх людей поборола,
А біла кобила всіх зведе.
25. Чорна корова людей поборола, а біла підвела...
26. По соломі ходить, а не шелестить.
27. Що коло тебе біжить, а не догониш?
28. Йде слідом за тобою: утікай — не утечеш, доганяй — не доженеш.
29. Вранці на сажень, опівдні на п'ядень, а вечором через усе поле.
30. Без сокири і дрючків ставить міст через річки.
31. Хоч сам не біжить, а стоять не велить.
32. Хто малюнок на вікні уночі зробив мені?
33. Що росте догори коренем?
34. Впаде з неба — не розіб'ється,
Впаде в воду — розпливеться.
35. «Що це? Що це? — всі кричать.— Білі мухи он летять».
36. Скатертина біла увесь світ накрила.
37. Взимку горою, а літом водою.
38. Живе — лежить, помре — побіжить.
39. Що приходить тихо, а відходить з шумом?
40. Біле, як сорочка,
Пухнате, як квочка,
Крил не має,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
41. Текло, текло, та й лягло під скло.
42. І в огні не горить, і в воді не тоне.
43. Старий дід мости помостив,
Молода прийшла — мости рознесла.
44. Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється.
45. Що без леза та без зуба
Розтина міцного дуба?
46. Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків.
47. Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;
Як упав — заіржав, увесь світ задрижав.
48. Біг кінь білобокий понад яр глибокий;
Як упав — на весь світ заіржав.
49. Як сіробокий кінь заіржав,
То весь світ задрижав.
50. Мене просять і чекають,
А як покажусь — утікають.
51. Ішов довгов'яз, у землю ув'яз, з землі всіх повиганяв.
52. Сидить дід за подушками
І стріляє галушками.
53. Із-під гірки, з-під крутої
Прокрадається норою
Та й до моря утіка
Через лози по ярках.
54. Сиві воли усе поле злягли.
55. Сивий віл випив води повен діл.
56. На долину, на поділ
Ліг великий сивий віл.
Надійде теля червоне —
Геть того вола прогоне.
57. Без очей — а сльози ллє.
58. Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала-ридала, місяць бачив — не підняв, сонце встало і забрало.
59. Червоні коромисла через річку повисли.
60. Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка-семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала.
61. Доки батько народився, син по світу находився.
62. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним — не знаю за ким, бо пішов туди — не знаю куди.
63. Летить коник, басує,
Полем-долом пустує.
Ніхто його не впіймає
І ніхто не загнуздає.
64. Є на світі кінь — всьому світу не вдержати.
65. Рукавом махнув, дерева нагнув.
66. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.
67. По якій дорозі півроку їздять на коні, а півроку — без коня?
68. По якій дорозі півроку ходять, а півроку їздять?
69. Сани біжать, а голоблі стоять.
70. Воронько біжить, а оглобельки стоять.
71. Один біжить, другий лежить, третій кланяється.
72. Стоїть верба серед села,
Розпустила гілля у кожне подвір'я.
73. Лежить Гася — простяглася,
Як устане — неба достане.
74. Довга Настя простяглася,
Якби встала, то би неба дістала.
75. Нижче трави, а вище гори.
76. Одгадай загадочку: кину її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни.
77. Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.
78. Ноги на полі,
Середина надворі,
Голова на столі.
79. Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?
80. На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
81. Без рук, без ніг,
А пнеться на батіг.
82. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
83. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках.
84. Сидить баба серед літа,
В сто сорочок одіта.
85. Крутосто, вертосто, на йому жупанів зо сто.
86. Головата, дженджуриста,
Сорочок наділа триста,
А нога одна.
87. Стоїть пані, чепуриться,
Бо одягла сорочок триста.
88. Зозулиста, серебриста,
Сорочок наділа триста.
89. Баран у коморі, а роги надворі.
90. Товстий Гнат — при землі не знать.
91. А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять. Оті коні на припоні — не їдять, не п'ють, а гладшають.
92. Дівка в коморі,
А коса надворі.
93. Стоїть дуб повен круп.
94. Повна діжка жита п'ятачком накрита.
95. Під одним ковпаком сімсот козаків.
96. Малий малишко закинув бочку на вишку.
97. Малий-малишок поніс бочку на вершок.
98. Сивий кіт перевісився через пліт.
99. Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.
100. Біг через пліт, зачепивсь та й висить.
101. Що за Мартин дереться на тин?
102. Сімсот соколят на одній подушці сплять.
103. Хлопець Мартин
Похилився через тин.
А дівчина Галка:
«Яка в тебе гарна шапка!
Ще й жовта китиця
Проти сонця світиться.
Як прилетять горобці,
Буде тобі, як вівці
Від сірого вовка».
Що це за примовка?
104. Має шкір сім, витискає сльози всім.
105. Іде пані в золотім жупані;
Хоч жупан той латка на латці,
Та приймають в кожній хатці.
106. Сидить Марушка в семи кожушках;
Хто її роздягає, той сльози проливає.
107. Сиділа старуха в дев'ятьох кожухах;
Хто побаче, той заплаче.
108. Що то за голова, що лиш зуби й борода?
109. Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.
110. Били мене, били, на шматки порвали,
У воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею-поїли,
Другу половину — на плечі наділи.
111. Літом одягається, а на зиму одежі цурається.
112. Літом у шубі, зимою в шапці.
113. Червоний колір, а винний смак;
Кам'яне серце, в чому це так?
114. Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре.
115. У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
116. — Вона червона?
— Ні, чорна.
— Чому ж вона біла?
— Тому що зелена.
117. Не розбивши горщика, не з'їси кашки.
118. Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має.
119. На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався, і я на землю впав.
120. Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.
121. В якім лісі нема листя?
122. Все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв.
123. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,
Хоч мороз усе побив — його не займає.
124. Діжечка на діжечці, діжечка на діжечці, а зверху китичка.
125. Стоїть, колихається, головою величається, а торкнеш — кусається.
126. Сама холодна, а інших припіка.
127. Зубів не має, а кусає.
128. Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить.
129. Водою їхали пани, на них срібні жупани,
Хоч жупани — лата на латі, панам раді в кожній хаті.
130. Кинув не палку, піймав не галку,
Скубу не пір'я, їм не м'ясо.
131. Голова є, а шиї нема; очі є, а брів нема;
рот є, а не говорить; без ніг, а далеко ходить.
132. У хатах прозорих всі вони живуть,
Можеш ти їх бачить, та не можеш чуть.
133. Швець — не швець, кравець — не кравець,
Держить в роті щетинку, а в руках ножиці.
134. Живе — то чорне, погане,
А умре — то красне, рум'яне.
135. В кого кам'яна сорочка?
136. Що то воно: в воді водиться,
З хвостом родиться,
А як виростає,
Хвіст відпадає?
137. Хто вийде у відкрите поле, не покидаючи свого дому?
138. Двічі родиться, а раз умирає. .
139. Бігає Марушка у ста кожушках,
Як вітер повіє, то й спина замріє.
140. Має гребінь — не може ним чесатися.
141. Хто найраніше встає?
142. Летіло, як міх, упало, як сніг, лопатами ходить, а рогом їсть.
143. У воді купалася, а сухою зосталася.
144. Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками,
145. Хвостик, як ниточка, само, як калиточка, а очі, як насінинки.
146. Прилетіли гості, сіли на помості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати.
147. Сам вечірньої години
Заховався в кущ калини,—
Та на дудочку одну
Грає пісню чарівну.
148. Біле як сніг, чорне як жук, вертиться як біс і повертає в ліс.
149. Летів птах через дах,
Сів на воротях,
В червоних чоботях.
150. Які ноги заввишки, такий ніс завдовжки.
Хату на хаті має, всім жабам рахунок знає.
151. Чорномазий, білодзьобий,
Він за плугом важко ходить,
Черв'ячків, жучків знаходить —
Сторож вірний, друг полів,
Перший вісник теплих днів.
152. Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю.
153. Назад вилиця, спереду шильце, спереду чорне сукенце, під сподом — полотенце.
154. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
Має круглі очі, бачить серед ночі.
155. Розмотався сам моток
Та й полинув на лужок.
На лужку сів на вербі
І змотався знов собі.
Хто в мішок його забрав,
За те пальці обсмоктав.
156. В темній хатині живуть Мартини,
В'яжуть кружева без петлі й вузла.
157. Повний пень черешень.
158. Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок.
159. Тисяча тисяч бондарів
Роблять хати без дворів.
160. Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця,
Голос тоненький, а ніс довгенький;
Хто його уб'є, той кров свою проллє.
161. Летить — пищить, сяде — мовчить.
Хто його вб'є, той свою кров проллє.
162. Із-за тебе я бив себе,
Із-за себе я бив тебе;
Убив тебе, а кров моя тече.
163. Що то за птах, що на вісьмох ногах?
164. Не руками снувалося,
Не руками і ткалося,
Десь далеко вродилося,
У куточку вмостилося.
Сидить злодій тихо-тихо,
Комусь буде лихо-лихо.
165. Висить сито руками не вито.
166. Якої пряжі нема в продажі?
167. Летить — виє,
Сіло — землю риє,
Чорне тіло, чорний вус.
Ніби справжній сажотрус.
168. Сам чорен, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит.
169. Колючий клубочок
Прибіг у садочок.
170. Повзун повзе, на базар голки везе.
171. Ніс, як у свинки,
Та колючі щетинки.
172. Котиться клубочок
Зовсім без ниточок.
Замість ниточок —
Триста голочок.
173. Коло бабусі сидить дід у кожусі,
Проти печі гріється,
Без водички миється.
174. Літом наїдається, зимою висипляється.
175. Не ходжу я, а скакаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання.
Перегнав би я коня.
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі — навкруги,
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте — хто такий?
176. Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?
177. Було собі два брати і обидва Кіндрати, через дорожку живуть і один одного не бачать.
178. Круглі озерця ніколи не замерзають.
179. Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати, та менш його знати.
180. Повен хлівець білих овець.
181. За білими березами лежить талалай.
182. Два ряди сорочок,
А між ними фартушок.
183. Повен хлівець білих овець, а за ними — баранець.
184. Січкарі січуть, а син Мартин перевертає тин.
185. У двох матерів по п'ятеро синів.
186. Стоїть дубина, на дубині соснина, на соснині коноплина, а на коноплині глина, а в глині капустина, а в капустині свинина.
187. У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою.
188. Ріжуть мене ножакою,
Б'ють мене ломакою;
За те мене отак гублять,
Що всі мене люблять.
189. Б'ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
190. Без обручів, без дна повна бочка вина,
Щоб її полагодити, на те майстра нема.
191. Котилася бочка з горбочка,
Покотилась та й розбилась;
Нема того бондарця,
Щоб поправив кадібця.
192. В чому двояка їжа?
193. Барилко без обручів, без дна,
А в нім два сорти вина.
194. Пуд води, пуд їди і пуд солі —
варю-варю — не солоне.
195. Кинути вгору — то біле;
Кинути на землю — то жовте.
196. Розколеш лід — візьмеш срібло,
розколеш срібло — візьмеш золото.
197. У воді росте, кохається,
Вкинь у воду — злякається.
198. У воді родиться і води боїться.
199. Мене не їдять
І без мене не їдять.
200. Білий камінь у воді тане.
201. Не горить, а гасити доводиться.
202. Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.
203. Із землі підніме й мале, а через хату не перекине й велике.
204. Що з землі легко піднімеш, та далеко не закинеш?
205. У піч положи — мокне, на воду пусти — сохне.
206. Само голе, а сорочка за пазухою.
207. Загородив дід хлівець для п'ятьох овець.
208. Плету хлівець на четверо овець, а на п'яте окремо.
209. Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту кізку.
210. Вдень з ногами, а вночі без ніг.
211. Стоїть на дорозі, усім заважає:
Хто йде, той штовхне,
А з дороги ніхто не прийме.
212. Одно просить дня, друге просить ночі,
третє каже:
«Мені як удень, так і вночі витріщати очі»
213. Поля скляні, межі дерев'яні.
214. Поля скляні, дороги дерев'яні.
215. Що в хаті зимою замерзає, а надворі ні?
216. Має роги і ноги, а держиться підлоги.
217. Стоїть корова посеред моря, черево сухе, а спина мокра.
218. Під одним бриликом чотири панночки стоять.
219. Під одним козирком чотири козаки.
220. Утка в морі — хвіст надворі.
221. Прийшов сом
Та в криницю — бом!
Почепився на гілляку
Та й пішов.
222. Що то: як голодне, то кричить, а як наїсться, то мовчить?
223. Баран біжить, село дрижить.
224. Довго жив, багатьох кормив.
Упав — пропав, ніхто кісток не зібрав.
225. З землі робився,
На кружалі вертівся,
На огні пікся,
На базарі бував,
Людей годував;
Як упав, то й пропав,
Ніхто не поховав.
226. Біжить свинка,
Срібна спинка,
А хвіст конопляний.
227. Маленький хлопчик
Зліз на стовпчик,
Одежі не носить,
Їсти не просить,
Личенько рябе,
Що воно таке?
228. Що дістане зубами потилицю?
229. Купили кругленьке, думали — новеньке,
а воно усе в дірках, труситься в руках.
230. На дірявім мості танцювали гості.
231. Наскакалось, назвивалось,
Під припічком заховалось.
232. Що за штука і день і ніч стука?
233. Іде років двісті,
Стоїть на місці,
Лічить людський вік,
А не чоловік.
234. Не їсть, не п'є, а ходить і б'є.
235. Хто завжди правду каже?
236. Що за верхівець: сам сидить верхом, а ноги за вухами?
237. Сидить Пахом на коні верхом,
Книги читає, а грамоти не знає.
238. Книжки читає, а грамоти не знає.
239. Б'ють мене старі й малі
І в повітрі, й на землі,
Та від цього не вмираю,
Тільки весело стрибаю.
240. Як не бий, він не заплаче,
Тільки сам завзято скаче.
241. Як потрібен — викидають, не потрібен — підіймають.
242. Сто один брат — всі в один ряд зв'язані стоять.
243. Через воду переводить,
а сам з місця не сходить.
244. Хата — не хата, вікон багато, є куди влізти, та нікуди вилізти.
245. Дірок багато, а нема куди вилізти.
246. Сімсот воріт, та один вхід.
247. Їхала пані
В срібнім жупані;
Як уїхала в сад,
Не вернулась назад.
248. Прийшли татари,
Людей забрали,
А хата вікном утікла.
249. Несеш — бряжчить, покладеш — мовчить.
250. Стоїть сутула горбатий
На все село багатий.
251. Ходить пані по майдані,
Куди гляне — трава в'яне.
252. По рівнині ходила, ліси впали, а гори встали.
253. Як ішла в ліс, то дивилася додому, а як ішла з лісу, то дивилася у ліс.
254. Шістдесят синів підперезано, а мати ні.
255. Золоті гори літом вродились.
256. Двадцять п'ять на одній лавці сидять.
257. Літом служить, а зимою зуби сушить.
258. Їду-їду — нема сліду.
259. Ні сани, ні віз, а їде без коліс.
260. І не сани, і не віз,— їхать добре, аби вліз.
261. У лісі родився, на воді ріс, у вогні згорів.
262. Біжить свинка,
Вирізана спинка,
Оглянеться назад,
А й сліду не знать.
263. Віз без коліс, а з батога сльози ллються.
264. Жило чотири брати, всі чотири Кіндрати, два біжать, два доганяють і ніяк не доженуть.
265. Чотири брати, всі Кіндрати, ввесь світ оббіжать і один другого не дожене.
266. Чотири брати, усі Кіндрати,
один до одного не ходять гуляти.
267. Чотири брати, та усі горбаті,
а Хома п'ятий з хвостом.
268. Шість ніг, дві голови, четверо очей, один хвіст.
269. Шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носи.
270. Бігли пси через ліси, позадирали носи.
271. Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори.
272. Чорний Іван, дерев'яний каптан: де носом проведе, там помітку кладе.
273. Тоненьке, кругленьке,
Серце чорненьке,
Хто на його слід погляне,
Думку його взнає.
274. Утрьох їдуть братці верхом на конячці.
275. Малий коник із чорного озерця воду бере
та біле поле поливає.
276. Біле поле, мудрий на нім оре.
277. Біла рілля, чорне насіння;
Лиш той посіє, хто розуміє.
278. Добре бачить, а сліпий.
279. Біла рілля, чорне насіння;
Хто його вміє, той і розуміє,
Хто його знає, той і позбирає.
280. Не кущ, а з листочками; не сорочка, а зшита; не людина, а навчає.
281. Снігові поля, чорні грачі,
Хочеш розумним бути — бери та вчи.
282. Бачити — не бачить,
Чути — не чує,
Мовчки говорить,
Добре мудрує.
283. Хто мовчить, а всіх людей навчить?
284. Білий кінь по чорному полю
Залиша білий слід за собою.
З кінця в кінець скаче.
Мовчки щось усім каже.
285. Зріжу голову, вийму серце, дам пити — буде говорити.
286. В лісі вирізана,
Гладенько витесана,
Співає, заливається,
Як називається?
287. У лісі родилося,
В майстерні робилося,
А на руках плаче.
288. Десь у гаю родилася,
У хаті опинилася;
Була німа і нежива,—
Тепер говорить і співа.
289. Веселе дерево весело співа,—
Кінь на барана хвостом кива.
290. Веселий пташок весело співає,
Кінь барана хвостом потягає.
291. Згорнеш — клинець,
Розгорнеш — млинець.
292. Що в світі найшвидше?
293. Хто найдальше бачить?
294. Що можна бачити з заплющеними очима?
295. Сім братів віком рівні, іменами різні.
296. Нас сім братів, літами всі рівні,
а іменем різні.
Відгадай — хто ми?
297. Виходило дванадцять молодців,
випускало п'ятдесят два соколи та
триста шістдесят п'ять лебедів.
298. Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, а на кожній гілці по чотири гнізда, а в кожному гнізді по семеро пташенят.
299. Сонце пече, липа цвіте,
Жито доспіває,— коли це буває?
300. Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає,— коли це буває?
301. Огляд а суворо скоса
Степ, ліс, села і міста;
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта.
302. Лід на річках, сніг на полях,
Віхола гуляє,— коли це буває?
303. Скільки було: баба, дві матері, дві дочки і онука?
304. Скільки їх було: мати, дочка, брат, сестра, дядько, племінниця?
305. В хлопчика стільки ж сестер, скільки й братів, а в його сестри сестер вдвоє менше, ніж братів. Скільки в сім'ї сестер і братів?
306. У мене в двох кишенях є гроші; коли з одної перекладу в другу один карбованець, то буде порівну, а коли з другої перекладу в першу один карбованець, то в першій буде вдвічі більше, ніж в другій.
307. Летів гусак, а проти нього — зграя гусей.
— Здорові були, сто гусей! — каже гусак.
— Нас не сто,— кажуть гуси,— а стільки, що якби ще стільки, та ще півстільки, та чвертьстільки, та ще ти один, отоді б було сто.
308. П'ять, п'ятнадцять,
Без двох двадцять,
Семеро, троє,
Ще й малих двоє.
309. Летіло п'ять голубів,
три мисливець убив, скільки зосталося?
310. Де на землі віє тільки південний вітер?
311. Чи може дощ іти два дні підряд?
312. Коли сьогодні о дванадцятій годині ночі йде дощ, то чи можна сподіватися, що через сімдесят дві години буде сонячна погода?
313. Було скількись горобців і скількись стовпців. Як сяде по два горобці на один стовпець — буде один лишній стовпець, а як сяде по одному — буде лишній горобець. Скільки було стовпців і горобців?
314. Яких каменів немає в морі?
315. Хто говорить всіма мовами?
316. Скільки кроків зробить горобець за сім років?
317. Що на мості з хвостом, а без хвоста під мостом?
318. Коли небо нижче від землі?
319. Коли швець дарма шиє?
320. Під яким кущем ховається заєць в дощ?
--------------------------------------------------------------------------
Відгадки:
1, 2,3 — Небо і зорі.
4, 5 — Місяць на небі.
6 — Небо і сонце.
7,8 — Сонце і зорі.
9 — Місяць і зорі.
10 — На небі зорі й місяць.
11 — Сонце.
12, 13 — Сонце і місяць.
14, 15, 16, 17 — Промінь сонця або місяця.
18 — Промінь сонця; тінь.
19 — Повітря.
20, 21 — Ніч.
22 — День.
23,24, 25 — Ніч і день.
26, 27, 28, 29 — Тінь.
30, 31, 32 — Мороз.
33 — Бурулька.
34, 35, 36, 37, 38, 39, 40,— Сніг.
41 — Вода і лід.
42 — Лід.
43 — Мороз і весна.
44 — Ополонка.
45 — Блискавка.
46, 47, 48, 49 — Грім.
50 — Дощ.
51 — Дощ і рослина.
52 — Град.
53 — Джерело.
54, 55 — Туман.
56 — Туман і сонце.
57, 58 — Роса.
59, 60 — Веселка.
61 — Вогонь і дим.
62, 63, 64, 65 — Вітер.
66 — Річка.
67, 68 — По річці.
69, 70 — Річка і береги.
71 — Вода, берег, очерет.
72, 73, 74 — Дорога.
75 — Стежки.
76, 77 — Озимина.
78 — Корінь, стебло, зерно.
79 — Ячмінь.
80 — Кукурудза.
81 — Квасоля.
82 — Картопля.
83, 84, 85, 86, 87, 88 — Капуста.
89, 90 — Буряк.
91 — Огірки.
92 — Морква.
93, 94, 95, 96, 97 — Мак.
98, 99, 100 — Гарбуз.
101— Хміль.
102,103 — Соняшник.
104,105, 106, 107 — Цибуля.
108 — Головка часнику.
109 — Гриб.
110 — Коноплі.
111,112 — Дерево.
113 — Вишня.
114 — Груша.
115 — Калина.
116 — Смородина.
117 — Горіх.
118 — Дуб і жолуді.
119 — Каштан.
120 — Листяні дерева і сосна.
121 — В сосновім бору.
122,123 — Барвінок.
124 — Очерет.
125 — Будяк.
126,127, 128 — Кропива.
129,130, 131, 132 — Риба.
133,134 — Рак.
135 — У черепахи.
136 — Жаба.
137 — Слимак.
138 — Птах.
139 — Курка.
140,141 — Півень.
142 — Гуска.
143 — Качка.
144 — Кажан.
145 — Миша.
146 — Пташки поробили гнізда.
147 — Соловей.
148 — Сорока.
149, 150 — Лелека.
151 — Грак.
152 — Дятел.
153 — Ластівка.
154 — Сова.
155, 156, 157, 158 — Бджоли.
159 — Мурахи.
160, 161, 162, 163 — Комар.
164 — Павутина і павук.
165, 166 — Павутина.
167 — Жук.
168 — Рогатий жук.
169, 170, 171, 172 — Їжак.
173 — Кіт.
174 — Ведмідь.
175 — Заєць.
176 — Людина: повзає в дитинстві, ходить, в старості спирається на палицю.
177, 178 — Очі.
179 — Сльози.
180 — Зуби в роті.
181, 182, 183, 184 — Зуби і язик.
185 — Руки і пальці.
186 — Обід на столі.
187 — Хліб у піч і з печі.
188, 189 — Хліб.
190, 191, 192, 193, 194, 195, 196 — Яйце.
197, 198, 199 — Сіль.
200 — Цукор, сіль.
201 — Вапно.
202, 203, 204 — Пір'їна.
205 — Віск.
206 — Свічка.
207, 208, 209 — Рукавиця.
210 — Чоботи.
211 — Двері.
212 — Ліжко, двері, вікна.
213, 214, 215 — Вікно.
216, 217 — Стіл.
218, 219 — Ніжки стола.
220 — Відро в колодязі.
221 — Відро на коромислі.
222 — Бочка порожня і повна.
223 — Віз.
224, 225 — Горщик глиняний.
226 — Голка з ниткою.
227 — Наперсток.
228 — Гребінець.
229, 230 — Сито і борошно.
231 — Віник.
232, 233, 234 — Годинник.
235 — Дзеркало.
236, 237, 238 — Окуляри.
239, 240 - М'яч.
241 — Якір.
242 — Паркан.
243 — Міст.
244, 245 - Ятір.
246 — Невід.
247 — Риба і ятір.
248 — Рибалка, риба, вода, волок.
249 — Ланцюг.
250 — Млин.
251, 252 — Коса косить.
253 — Сокира на плечі.
254 — Копа снопів.
255 — Скирти.
256, 257 — Борона.
258, 259, 260, 261, 262 — Човен.
263 — Човен, весло, вода.
264, 265, 266 — Колеса в возі.
267 — Колеса в возі і кінь.
268, 269 — Вершник на коні.
270 — Полозки на санках.
271 — Лижі.
272, 273 — Олівець.
274 — Пальці й олівець.
275 — Перо, чорнило, папір.
276, 277 — Папір, писання.
278 — Неписьменний.
279, 280, 281, 282, 283 — Книжка.
284 — Крейда і дошка.
285, 286 — Сопілка.
287, 288, 289, 290 — Скрипка.
291 — Парасолька.
292 — Думка.
293 — Розум.
294 — Сон.
295, 296 — Дні тижня.
297 — Місяці, тижні, дні року.
298 — Рік, місяці, тижні, дні.
299 — Влітку.
300 — Восени.
301 — Осінь.
302 — Взимку.
303, 304 — Троє.
305 — Три сестри і чотири брати.
306 — П'ять і сім.
307 — Тридцять шість.
308 — П'ятдесят.
309 — Три, бо двоє полетіло.
310 — На Північному полюсі.
311 — Ні, бо між ними буде ніч.
312 — Ні, бо тоді теж буде ніч.
313 — Три стовпці і чотири горобці.
314 — Сухих.
315 — Луна.
316 — Ніскільки, бо горобець стрибає, а не ходить.
317 — Бики.
318 — Коли дивишся у воду.
319 — Коли забуде вузлика зав'язать.
320 — Під мокрим.
За матеріалами: Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада. Київ, Веселка, 1985.
Біагато інших загадок на нашому сайті:
Загадки для дітей (різні збірки)
Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду. Вміле одгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги.