|
Ірина Мацкова
УКРАЇНІ
Україно, Україно!
Моє серце на світанку
Із тобою, земле мила,
Ти даруєш мені крила!
Ти – мов пісня журавлина,
Що летить за обрій синій
І краса, і сила твоя
Хай зростають знову й знову.
І хлібами ти багата,
І безкрайніми лісами,
І вишневими садами,
Де чекає стара мати.
Люди тут живуть чудові,
Привітають добрим словом.
Завітайте в Україну –
Чарівну мою країну!
Україно, Земле рідна,
Кращої ти долі гідна!
Хай здійсняться всі бажання
І живе лише кохання!
Краю милий, я без тебе –
Мов пташина, що без неба...
Україно, серце моє,
Я завжди буду з тобою!
* * *
ГІМН ВОЛІ
Світлі літа поминули.
Чорні хмари затягнули
Україну – матір рідну,
Матір добру, матір гідну!
Ой лелеко, лелеченько,
Ти літаєш височенько.
Принеси ти нам свободу
Українському народу!
Від лихого, від нещастя
Не зігнемось ми, нізащо!
Наші душі відродяться
Ми ж народжені для щастя!
Боже правий і єдиний,
Захисти мою країну!
Ми з Тобою все здолаєм,
Бо Кохання не вмирає!
Чорні хмари поминули,
Доля нас не обминула.
Чарівна моя країна
Хай щастить тобі, Ти – ВІЛЬНА!
* * *
ПРИСВЯТА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
МОЇ СОКОЛИКИ, СИНИ...
–Мої соколики, сини...
Куди ж ви йдете?
– До війни.
За волю мамо, воювати
І рідну землю захищати!
Країну злагоди й любові –
Такої хочемо ми долі!
Сади вишневі, щоб цвіли,
А в них співали солов’ї,
Народна пісня там лунала
Дитину мати колисала
Під звуки мирної землі,
Такої долі хочем ми!
Щоб хлопець дівчину кохав,
А горя, злиднів і не знав,
Щоб в них були щасливі діти,
Вже досить у неволі жити,
Вже досить крові і війни!
Такої долі хочем ми!
Не плачте, мамо,
Не журіться,
А вірте, Богу помоліться –
Сини повернуться з війни!
Такої долі варті ми –
Народ Великої родини
Франка, Шевченка – України!
* * *
ПРИСВЯТА
ГЕРОЯМ–ВИЗВОЛИТЕЛЯМ МІСТА-ГЕРОЯ КИЇВ
МІЙ БАТЬКО ТАК МЕНІ КАЗАВ КОЛИСЬ...
Мій батько так мені казав колись:
– Радій ти, доню, сонцю, небу, світу.
Добро неси у серці, ним ділись,
Плекай своє життя з любові й квіту.
І щоб війни ніколи ти не знала,
У мирі і у злагоді жила,
І пісня задушевна, щоб лунала,
А мрія, щоб здійснитися могла.
За це я боронив свою країну,
І свій народ від клятих ворогів.
Стражденну мою, рідну Ураїну,
Жагу життя батьків, сестер, братів.
Це марево війни – як страшна повість...
Душа болить, а все одно живе,
Бо з нами Бог і наша чиста совість,
І правда, яка знову оживе!
Мій батько так мені казав колись...
* * *
ПІСНЯ ПРО МАТІР
Минають роки i ми вже дорослі,
Та не хвилюйтесь Ви, мамо за нас,
Хоч сивиною вдяглося волосся,
Ви завжди будете, мамо, між нас...
Мамині очі – чисті як небо,
Мамине серце – щире як світ
І приголубить, і вселить надію,
Рідна матусю, де Ви там – мій дім.
В роки війни Ви себе не жаліли
І світлий День наближали щосили,
Біль і страждання – це все пережили,
За що Вам, мамо, низький уклін.
Мамина пісня летить журавлями
Та всім дарує любов і тепло...
Мамині руки ніжно зігріють
І обіймуть, як у світі ніхто.
Добре ім’я Ваше знають повсюди
Ви ж нам були і порадником, й другом,
Віру і правду несли завжди людям,
З Вами були теплі, сонячні дні.
Мамина доля – гірка та солодка,
Мов та калина червона в саду.
Ви – найдорожча у світі, єдина
Рідна матусю, я так Вас люблю...
* * *
БАТЬКІВСЬКИЙ ПОРІГ
Батьківський поріг
Це – дорога додому,
В дитинство щасливе, квітуче моє.
У сни кольорові, дощі веселкові,
Де – разом родина і я з нею є.
Батьківський поріг
Це – мій край неповторний,
Де я народилась, в любові зросла,
Де мамина пісня і татові руки
Так ніжно здіймали мене в небеса.
Батьківський поріг
Кличе знову невпинно,
Цей клич живе в серці, у кожному дні.
З тобою, мій краю, моя Україно,
Молитви мої, всі думки і пісні.
Хай світом лунає краса твого слова
І правда свята за полеглих й живих.
Хай вільно навіки дзвенить рідная мова
Збираючи знов на Батьківський поріг.
* * *
ЗИМА
Навкруги все засніжено-біле...
Розгулялась на диво Зима,
Білі коси свої розпустила...
Це не диво, це – Божа краса!
Землю снігом пухнастим прибрала,
Всі хатини, і гори, й поля,
Кришталевії крила здійняла
І злетіла у небо вона.
Із морозом у танці кружляла,
Малювала картину буття,
В своїх мріях кохати бажала –
Це навчить її сéстра Весна!
* * *
ОЙ, ТИ ВЕРБО…
Ой ти вербо, вербонько,
Утіш моє серденько,
Заколисай листячком,
Співом солов'я.
Дай води напитися
Та й причепуритися,
Щоб кохати милого,
Бути з ним навік.
Ой ти річко, річенько,
Умий моє личенько,
Мої білі рученьки,
Ніженькі босí.
Щоб була вродлива я
І була щаслива я,
А біда і лихо
Дім мій обійшли.
Ой, ти сонце, сонечку,
Утіш свою донечку,
Розмалюй волошками
Серцю милий край…
Нема в мене матінки,
Нема в мене батечка
Та є в мене рідна
Земле, ти моя!
* * *
ПІСНЯ ПРО КИЇВ
Сонце так сяє лиш тут,
Де рясно каштани цвітуть.
Найкраще місто Землі –
Києве, Ти – на весні.
Велич Твоя і краса...
Все це Ти – рідна Земля.
На стрімких схилах Дніпра
Пісня про Тебе луна:
Києве мій, золотоверхий.
Ти – єдиний і безсмертний.
У вогні не раз палавши,
Ворогів всіх подолавши.
Києве мій, чарівне місто,
Тут завжди лунають пісні
І добро перемагає,
Бо кохання не вмирає!
* * *
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
Коли закінчиться війна
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Де я і вся моя сім’я
Його чекали і молили,
Молили Боженьку щодня,
Щоб тато жив, Його просили.
Коли закінчиться війна
Я тата поведу в садочок,
Послухать співи солов’я,
Як в тиші жебонить струмочок.
З криниці наберу води
Зі смаком рідної домівки,
Хай сили дасть вона тобі,
Одужуй, рідний тато, тільки.
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!
* * *
ЗАСВІТИ МЕНІ, ЯСНАЯ ЗОРЕНЬКО...
Засвіти мені, ясная зоренько,
Приголуб же мене, моя доленько,
Щоб ранесенько я пробудилася,
Тихо Богові помолилася,
Божій Матері – нашій Заступниці,
Як навчили нас всі наші праотці,
Щоб землі я низенько вклонилася
І росою світанку умилася.
Щоб в душі стала сильною Вірою,
По життю йшла з Любов'ю й Надією!
Засвіти мені, ясная зоренько,
Приголуб же мене, моя доленько.
* * *
ЗАГУБЛЕНИЙ РАЙ
Блукала Доля десь моя
І щастя все собі шукала...
Нарешті Янгола знайшла
І впавши, перед ним благала:
– О, Янголе, молю, скажи,
Чому у світі стільки лиха?
До Раю стежку покажи.
Моя надія ти і втіха.
І Янгол смутно відповів:
– Даремно ти мене благаєш.
Рай на землі тут Бог створив
У Душах Ваших, чи не знаєш?
Чому не бачиш ти Його?
Любові Світло не приймаєш?
Душа вмирає без Святого,
В що віриш, таку Душу й маєш...
І знову Доля десь моя,
Блукаючи, той Рай шукала...
В Душі своїй Його знайшла
І Велич Бога прославляла!
* * *
ДИЛЕМА
В житті людини вибір –
Дилема – день чи ніч.
У світі – негаразди,
Тому, що совість спить.
Та як її збудити
Це кожен знати б мав –
В гріху, чи в правді жити
Нам Бог на вибір дав!
|
|
