Добірка поезій про Україну від Юлії Хандожинської


Юлія Хандожинська 

ЦИКЛ ПОЕЗІЙ "Я УКРАЇНКА!"

 

Юлія Хандожинська, вірші про Україну

 

 

ВОЛОШКОВА УКРАЇНА

Україно моя, вишиванко співуча,
Україно моя, розмаїттям квітуча,
Цвітінням садів, щебетанням в гаях,
Золотом – колосом, що у полях.

Там де волошки блакиттю сміються,
З сонечком жовтим за руки візьмуться,
Зіллються в родину – ці два кольори,
І так затріпочуть, немов прапори.

 

* * *

 

УКРАЇНА

Україна – не просто слово,
Україна – це наша мова,
Україна – земля вкрита житом,
Що так сонячно небом зігріта,
Україна – сади, щедроти,
Україна – пісень дзвінкі ноти,
Україна – Дніпро грай-водою,
Україна – це ми із тобою,
Україна – це ти, Україна – це я,
Україна – це наша велика, сім’я!

 

* * *

 

ЛЮБІТЬ СВОЮ ВКРАЇНУ

В солодкім сні і наяву
Любіть всім серцем Україну,
Красу її вічно живу
І мову й пісню солов’їну.

Хай квітне сонях під вікном
І хай цвіте завжди калина,
Хай щастя прийде в кожен дім
До всіх людей на Україну.

 

* * *

 

УКРАЇНСЬКА КРАСА

Краси такої не знайдеш ніколи,
Краса, яка розквітла в Україні,
Втішається зерном родюче поле,
І дзвінко чути співи солов’їні.

Купається роса в зелених травах,
Калина запишалася в намисті,
Гуляє промінь сонця на отавах,
І хвилі в ріках вітер гонить чисті.

 

* * *

 

БЕРЕГИНЯ ДУШІ

Україно моя, берегиня,
Ти колиска, пісень глибина,
Україно моя, Батьківщина,
Ти, як батько і мати одна.

Хай радіють, зростають в нас діти,
Різнобарв’ям рясніють сади,
Нам без тебе ніяк не прожити,
Ми у тебе, а в нас є лиш ти.

 

* * *

 

БАТЬКІВЩИНА

Нема землі такої, як у нас,
Сміється колосок, низько схилився,
Вона – земля єдина із окрас,
Де ти, де я на світі народився.

Десь у полях, лісах, гущавині,
Де вітер неспокійний заблудився,
Де трави перешіптують пісні,
Де обрій сонцю тихо поклонився.

Чужих земель ніколи не шукайте,
Чужих стежок не змушуйте топтати,
В своїх краях щасливі виростайте,
Де Батьківщина рідна ненька–мати.

 

* * *

 

ОДНА УКРАЇНА

Країн є багато на світі
Та тільки одна Україна!
Це там, де волошки у житі
Це там, де моя Батьківщина.

Де птахи у небо летять
І зтрушують легкі пір’їнки,
Де друзі горою стоять,
Де в квітах сховались домівки.

 

* * *

 

МОЯ УКРАЇНА

Україно моя солов’їна,
Народились ми в твоїх казках,
Твоя мудрість в вишневих перлинах
Процвітає, мов маки в полях!

Я для тебе від серця найкращі
Заспіваю чарівні пісні,
І нехай, наче квітка зростає,
Слава й гордість твоєї душі!

 

* * *
 

 
БАРВИСТІ ПЕРЕВЕСЛА

Барвисті мови перевесла,
Хай не зникають, а живуть,
Із діда прадіда воскресла,
Її величність, сила, суть.

Мова в піснях, віршах лунає,
В небо молитвою летить,
Хто рідну мову забуває,
В країні нічого робить.

Мова, як світла вишиванка,
Бринить у сонячнім раю,
І де б не була, завжди зранку,
Зігріє душеньку мою.

 

* * *

 

МИ - ВІЛЬНІ!

Від серця й до серця – одна Україна,
Козацький ще дух не погас,
Сьогодні не впадемо ми на коліна
В складний, непростий для всіх час.

Ми – нація, дух міцний, ті, хто повстали
Із заходу, сходу, дорослі й малі,
Ми стільки вже бачили всього й втрачали
Що ми не підемо з своєї землі!

 

* * *

 

УКРАЇНКОЮ Я НАРОДИЛАСЬ

Українкою я народилась
І сприймаю усе так, як є,
Я з дитинства співать научилась
В серці пісня зі мною живе.

Я народилась тут, і тут живу,
Де цвіт калини, липи пахнуть медом,
Біжу через роки я до батьків
І щастя мені більшого не треба.

Моя родина тут, мій рідний край,
Додолу трави гнуть сріблясті роси,
Із джерела я черпаю кришталь,
А травами прикрашу довгі коси.

Знаю дороги із порогу поведуть,
Із сумом тихо скажу: «Прощавай!»
Зміняє ніч на день, та не забуду
Улюблений батьківський рідний край.

Бо все тут почалося із батьків,
Які дали любов мені і крила,
Життя відкрили на широкий світ,
Щоб я була для них тільки щаслива.

 

* * *

 

 

ЕМІГРАНТИ 

Як почую я рідне відлуння 
Із далеких північних країв,
Наче річка бурхлива приплила 
І виходить з крутих берегів.

Голос рідний у серці заб’ється 
І душа від тривоги тремтить,
Народився колись на Поділлі,
А в країні чужій треба жить.

Ніби, люди привітні, хороші,
Та спливають вже з часом роки, 
І так хочеться в рідну домівку,
Де чекають життя рушники.

Там, де мати теплом зігрівала,
Там, де мальви цвіли під вікном,
Там, де яблуні й груші медові,
Наливалися соком й вином. 

Виноград заплітався дугою,
Подорожник криницю ховав,
А лелека з сім’єю своєю 
На стовпі вже гніздо збудував.

І калина всміхалась намистом,
Хоч в душі шепотіла : «Прощай!»,
Мабуть, знала, що я не вернуся
І назавжди залишу цей край. 

Ви пробачте мене, що покинув
Але в серці не можу забуть,
Жити тут я з сім’єю повинен
Та думки на Поділля зовуть.


* * *


МІЙ РІДНИЙ КРАЙ
 
Мій рідний край, до тебе повертаюсь,
У спогадах своїх через роки, 
Я не забула, як птахи співають,
Плакучі верби віти гнуть в ставки.

Ранкові роси трави напувають, 
Туман долиною між берегом приліг, 
Мій рідний край, тебе не забуваю,
Душею припаду на твій поріг.


* * *


Рідний край, моя ти сторона,
Я до тебе повертаюсь знову, 
В край, де пахне батьківська земля, 
В край, де рідна українська мова!


* * *

 

ПОДІЛЬСЬКИЙ КРАЙ 

Де лелеки вимірюють воду,
Осока розрослася бренить, 
Повернуся думками в дитинство,
Де за краєм так серце щемить.

Краю, краю, барвисті стежини, 
Цвіт волошок і маків поля, 
Переплелись ромашки з травою,
Птахів щебіт лунає в гаях.

Край початок бере, де домівка, 
Де мої проживали батьки, 
Де берези в шовкових сережках
Вітром коси сплітають в кіски.

Де калинове серце ховалось 
У зеленім плетінні гілок,
Де додолу вклонялися верби,
Прикрашало латаття ставок.

Краю, краю, безмежні простори,
Золотисті колосся, поля, 
Я тебе не забуду ніколи,
Рідний край мій – подільська земля!


* * *

 

КРАПЛИНА НА КАРТІ 

На мапі світу це – лише краплина, 
Моє село, те непомітне джерело,
Мого дитинства схована стежина,
Загорнута в обійми і тепло. 

Щомиті незабутньо серцем лину, 
Лелечим спогадом в малесеньке село
Бере за душу щемом аж до згину, 
Батьківська хата опустошена давно.


* * *


МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Моє рідне село Журавлівка,
Де зростала батьки я для вас,
Де лелеки летіли високо, 
Чорнобривці вели в перший клас.

Там, де верби плакучі шуміли,
Очерет качалки випускав,
Осока із води проростала,
Річку швидко струмок напував.

В далині височілися гори,
«Галагури» їм назву дали,
Дивина і чебрець застеляли
Первоцвітом рясним килими.

А в лісах, що за гори сховались, 
Пригощають суниці щораз,
А як дальше у ліс зазирнути,
Там гриби приховались від нас.

Моє рідне село Журавлівка,
Спогад кличе в дитячі роки, 
Я ніколи тебе не забуду, 
Як дитинство топтало стежки.


* * *

 

РУШНИКИ

Не забуду матусю ніколи
Я ті ночі і ті рушники
Вишивала мені ти в них долю
Не на день, не на два, на роки.

Рушники, рушники, рушники,
Це дороги, які нас єднають,
Це прожиті з тобою роки, 
Які в спогади нас повертають.

Рушники, рушники, рушники, 
Це родини життя оберіг,
Це птахи, в яких виросли крила,
Повертають завжди на поріг.

Ти всю душу і серце вкладала 
І всміхались веселі рядки,
Ти всі ночі у них проживала,
Всю любов віддала для доньки.
 
І куди б не пішла я в дорогу,
Зігрівають мене відчуття, 
Я у мріях повернусь додому,
Де висять рушники на життя.


* * *

 

ТУТ ВСЕ МОЄ! 

Тут все моє: від сонця до зорі, 
Спів солов’я, що розпліта сади зелені, 
Усе проросле з матінки – землі 
І калинове диво, повні жмені.

Поля вусатих, спілих колосків,
Дуби кремезні небо підпирають, 
Тут вишиванки різних кольорів
На полотні рядочками співають.

Замерзлі груди чорної землі
І літні ночі, зплакані дощами, 
Тут ноженята босі і малі
Біжать до вишні, оповитої хрущами.


* * *

 

МОЇ ЖУРАВЛІ

Все життя летять за мною журавлі 
І мене на крилах, мов дитину, колихають,
Це тому, що очі бачили мої,
Як вони світанки в росах зустрічають.

По зеленій, шовком вишитій землі, 
Вони ходять у задумі із журбою, 
І калину, що цвіте намистом вдалині, 
Називають рідною сестрою. 

Вітер дужий ту калину не ламає,
Одягла калина цвіт, немов вінок, 
І тому душа калину й журавлів не забуває,
Бо вони ведуть до батьківських стежок.


* * *

 

ДИТИНСТВА ДНІ 

Зворушливо серцю дивитись 
На рідні з дитинства краї,
Та хочеться там зупинитись, 
Де бігали ноги малі. 

Де тином плелось гарбузиння, 
Кропива чіплялась до п’ят, 
Снувалось кудись павутиння,
Де квочка водила курчат.

Криниця, на бік похилившись,
І кіт вже спочити приліг,
Так хочеться просто спинившись, 
Душею втекти від усіх.

Зворушливо серцю дивитись, 
Пригадуєш все, як у сні,
Не можеш слізьми, щоб не вмитись, 
В дитинства минулого дні.


* * *


ПАМ’ЯТЬ ПРО СЕЛО

І знову повертаюся в село, 
Туди, де я малою народилась, 
Там все залишилось так, як і було,
Для мене там нічого не змінилось. 

Там обрій золотом сідає і встає,
У вікна заглядає, немов діти,
У лісі там зозуля накує,
Кому скільки призначено прожити.

В туманах ранки просинаються сумні,
Трава у росах миє босі ноги,
А на калині пісню солов’ї 
Виспівують, присівши край дороги. 

Там найрідніша батьківська хатина, 
І мальви, мов дівки, біля воріт, 
Як оберіг, в скрині – терновая хустина 
Лежить на дні уже багато літ. 

Як пригадаю на хустині тії квіти,
Перед очима й досі ще село, 
Заквітчане у мальвах, ніби літо, 
Мого дитинства – пам’ять і тепло.


* * *


ДИТИНСТВО У ВІНКАХ 

Пам’ять в дитинство повернула,
Іду селом, бо треба йти, 
Вже бачу, трохи щось забула, 
Присіли зморені плоти.

А вітер вербам чеше коси,
Таке все, Боже, в бур’янах, 
На мене дивиться і просить: 
Згадай хоч ти нас у віршах.

Підняли руки осокори,
Своє у небі гомонять,
З великих стали малі гори,
І журавлі вже не кричать.

Моє село, мої барвінки,
Моє дитинство у вінках, 
Перші пісні лунали дзвінко 
Для тих бабусь, що на лавках. 

Я по-дитячому співала,
Вони чекали мій візит, 
Я виросла, доросла стала, 
Мене повів стежками світ.

Ще й досі пахне мені хата
І чорнобривці на землі.
Заплелась під парканом м*ята,
Та не  чекають вже… старі.

То випливають, то зникають
З туману спогади ясні
Як промінці у серці грають
Дитинства незабутні дні..


* * *


БЕНТЕЖИТЬ ДУШУ БАТЬКІВСЬКА ЗЕМЛЯ

Бентежить душу батьківська земля, 
На ній зростала, там і народилась, 
Там на калині пісня солов’я 
До мене в душу щемом попросилась. 

З далеких гір там сонечко зійшло 
І сіло на високу тополину, 
Залишила давно я те село,
Але ще й досі серцем туди лину.

Бо там світліші ранки за усі,
І ягоди черешні – найсмачніші, 
Заплели там стежину спориші, 
Яка мені понад усе миліша.

Бентежить душу батьківська земля,
Подякувати хочу їй, сказати:
«Я тут корінням міцно приросла 
І словом тебе буду прославляти!».


* * *

 

Я – УКРАЇНКА! 

Я – українка! Це моє ім’я, 
Тут дім мій, тут моя родина,
Я зупинилася напитись тут життя, 
Тут все моє, моя тут Батьківщина.

Відчую серцем пісню солов’я, 
Спіймаю долю у свої долоні, 
Я – українка! Це – моя ім’я,
Я тут живу і прагну миру й волі!


* * *


А Україна в нас – одна,
Це знають всі, в це кожен вірить,
Ніхто й ніяка сатана
Її повіки не розділить!


* * *


НАЗАВЖДИ НАША БАТЬКІВЩИНА

Землю ми свою не віддамо,
Не на те тут народились і зростали,
Тут коріння нації вросло, 
Кров за Батьківщину проливали.

На життя нас Бог благословив,
На землі родючій і багатій,
Там, де колос з року в рік родив, 
Де калина прибиралася на свято.

Хоч не раз хотіли захопить, 
Загребти до себе чужоземці, 
Ми стояли до кінця, щоб боронить 
Рідну Батьківщину своїм серцем.

Землю ми свою не віддамо,
Міцно в кулаки стиснемо руки, 
Колосом за нею впадемо,
Вистраждаєм, відвоюєм її муки.


* * *


Хай квітне сонях під вікном
І хай  завжди цвіте калина, 
Хай щастя буде на землі,
А ця земля – наша Вкраїна.


* * *

 

НАМАЛЮЮ СВОЮ УКРАЇНУ

Намалюю свою Україну
Намалюю небо синьо-голубим, 
Щоб ніколи в небі не збирався дим, 
Намалюю сонце жовто-золоте,
Бо на Україні пшениця росте. 

Намалюю роси, срібні, мов кришталь,
Щоби Україна забула печаль, 
Намалюю стежку у зеленім літі,
Щоб війни не було на білому світі.


* * *

 

УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖЕМО 

В важкі часи для всіх земля наша палає, 
Та не впадем, не схилимо плече,
Бо тільки сильних духом небо обирає,
Ми віримо, що правда ще прийде.

Довіра від людей – висока справа честі,
Ми маємо країну зберегти. 
Двоколір і тризуб ми гордо будем нести 
До перемог, до спільної мети.

Згадаємо майдан і в жилах кров заб’ється, 
Загнати не дозволим нас в ярмо,
Терплячий наш народ ніколи не здається, 
Ми гідну відсіч ворогам дамо.

Народе, славний мій, могутньої держави, 
Хай мудрість, сила оновляє дні,
Щасливий день прийде, і знову мир настане 
На нашій, Богом обраній, землі.

 
     

Юлія Хандожинська, вірші про Україну

На малюнку: картина Олександри Павловської "Берег Дніпра". Полотно, олія, 1968 р.

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів порталу "Мала Сторінка".

 

 

Більше віршів про Україну на нашому сайті:

Україна
Думки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу  - все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич , Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.
 
Вірші до Дня Соборності України
Вірші Олександра Олеся, Миколи Вороного, Богдана-Ігоря Антонича, Лесі Храпливої-Щур, Романа Завадовича (В. Переяславця).
 
 
 
 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

 Юлія Хандожинська. Твори для дітей (вірші, казки, інсценівки)

"Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"

(Юлія Хандожинська)


Останні коментарі до сторінки
«Добірка поезій про Україну від Юлії Хандожинської»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми