На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Добірка віршів про Україну від відомих українських поетів


Вірші для дітей, вірші про УкраїнуІванна Савицька

УКРАЇНА

Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.

І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, -
Вітчизна свята.

Україна - це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки

І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.

Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.

І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.

За матеріалами: http://kazkar.info/

 

*****

 

Богдан-Ігор Антонич

БАТЬКІВЩИНА

«Що це є Батьківщина?» - раз питалась Оля,
а батько радо відповів на це дитині:

«Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,
поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш».
16 і 27 березня 1933 (За Вл. Белзою, польським поетом)

 

*****

 

Петро Осадчук

ЗАПРОШЕННЯ ДО  МАНДРІВКИ

На тобі руку, мій сину,
І гайда на вулицю з хати.
Сором у сонячну днину
Вдома байдикувати.

Гей, що за час погідний —
Кожен промінчик співає!
Рушимо в подорож, рідний,
Нашим чудовим краєм.

Підем на чисті води,
Станем під ясні зорі, —
Немає милішої вроди,
Як хвилі Дніпра прозорі.

На тобі руку, кирпатий,—
Стелеться шлях далеко!
Ти нині побачиш Карпати
І вернешся в Київ легко.

Вийдуть тебе стрічати
Зима, і весна, і літо:
Зможеш у сніжки пограти,
Гайнуть в зелен-гай по квіти.

І все за одну лише днину
Встигнемо ми з тобою,
Бо нині мандрівка, сину,
Буде у нас чарівною.

До тебе промовить річка
Так само ласкаво, як мати,
Назветься сестрою смерічка
То не смій її ображати!

І все, що тебе спіткає
В полі чи у діброві,
Любові твоєї жадає
Й тобі подарує любові.

За матеріалами: Петро Осадчук. "Ясний світ". Художник М. Чорнокапський. Видавництво «Веселка», 1972.

 

*****

 

Наталка Талиманчук

БЕЗ ВЕРБИ Й КАЛИНИ

Хто свій рід забуде,
Рідних маму й тата,
Той хай не вертає
До своєї хати.

Пам'ятаю, мамо,
Твоє тихе слово,
Що мене учило
Добру та любові.

«У вербі, дитино,
Сонце прокидається,
На гілках калини
Діти колихаються».

Опустила віти
Червона калина,
Тихо шепче з вітром
Верба й тополина.

А до мене знову
Мамин голос лине:
«Без верби й калини
Нема України».

 

*****

 

Михайло Стельмах

МЛИН

Я люблю сільський наш млин —
Над ставком шумує він.
Від млина ідуть дроти,
Гонять світло у хати.
А у самому млині
Мельник меле цілі дні.
Він засипле кіш зерном —
І мука тече струмком.
Буде хліб і галушки,
Корж із маком, пампушки,
і пиріг, і пиріжки,
І лемішка в молоці,
І локшина, і млинці,
Будуть свіжі варениці,
І сластьони, й паляниці,
І веселий коровай,
Щоб щасливо жив наш край.

За матеріалами: Стельмах Михайло. У бобра добра багато. Художник - Мельниченко Валентина. Видавництво «Веселка», 1979, 98 с.

 

*****

 

Микола Вінграновський

САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ

Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка,
вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра
тихенька синя доня,
Маленька донечка
без імені іще.

Вона тече в городі в нас
під кленом,
І наша хата
пахне їй борщем,
Цвіте над нею небо
здоровенно
Солодкими хмаринами
з дощем.

Ця річечка тече
для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю...
Я річечку оцю в городі в нас
під кленом,
Як тата й маму і як мед,
люблю.

За матеріалами: "Вийшли вранці ми". Вірші. Художник Пономаренко А. Київ. Видавництво "Веселка", 1974.

 

*****

 

Дмитро Павличко

ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце  я  зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося здаля:
— Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай,  дитино,   й   пам'ятай:
Батьківщина — то найкращий край!

 

*****

 

Платон Воронько

НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ ХОРОШІЙ

Взимку білу полотнину
Тче пороша навкруги,
Літом злива  в теплу днину
Поливас степ, луги,
Напуває яворину
І оброшує сади.
Ми чудову*1) Батьківщину,
Нашу рідну Україну
Дуже любимо завжди,
Бо на цій землі хорошій
Ми зростаємо міцні,
Навіть грози і пороші
На своїй землі хорошій
Нам несуть щасливі дні.

 

*****


Володимир Коломієць

СОЛОДКА ЗЕМЛЯ

Босоніж стежка побіжить
левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить
серед цісї вроди.

Кохаю край наш дорогий,
що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,
цікава стежка кожна...
Але до рідної землі
збайдужитись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову.
Нема солодшої, повір,
за  неї, пречудову.

 

*****


Борис Олійник

«ЧОМ У ТЕБЕ ОЧІ СИНІ?»

— Чом у тебе очі сині?—
Хтось мене питався.
— Я родивсь на Полтавщині,
В Ворсклі я купався!

— А чому ти білочубий?
(Що мені робити?!)
— Я ж ходив із батьком влітку
Пшениці косити.

— А чому такий веселий?
— Та проста причина:
Я ж казав, що в нас плаксивих
Не було в родині.

 

*****


Анатолій Качан

БЕРЕГ ВІТЧИЗНИ

Коли акацій буйний цвіт
Запах на березі крутому,
З далеких мандрів теплохід
Вертався поночі додому.

За бортом — хвилі вороні,
І море в темряві гуркоче.
Та ось, як вогник у вікні,
Маяк заблимав серед ночі.

Він випромінював тепло,
До себе кликав крізь негоду
І дужче битись почало
Залізне серце теплохода.

Світив цей вогник-трудівник
І  моряку біля штурвала,
Але дивитися в той бік
Сльоза солона заважала.

Бо це горів для моряки    
І цвів на вітрі, мов жоржина,
Не просто вогник маяка,
А перший вогник Батьківщини.

 

*****


Андрій М'ястківський

ПИШЕ ТАТКО ДОНІ

Пише татко доні:
«Служу на кордоні,
На кордоні я служу,
Батьківщину бережу»
Пише доня татові,
Воїну-солдатові:
«Я малюю квіти, сад,
В синім небі гуси...
Дуже я тебе люблю,
Жду тебе, татусю!»

 

*****


Василь Симоненпо

МОЖНА ВИБРАТЬ ДРУГА І ПО ДУХУ БРАТА

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть пад тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

******


Максим Рильський

РІЧКА

Хлюпоче синя річка —
Ой річка, ой ріка!
Юрба нас невеличка,
Зате ж бо гомінка!
І співи тут, і крики,
І радість тут, і сміх,
А вколо, як музики,—
Гурти пташок дзвінких.
І кожна ж то співає,
І  кожна поклика:
«Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!»
Он рибки затремтіли,
Пливуть із глибини,
Коли б співать уміли,
Співали б і вони.
А так за них співає
Компанія лунка:
— Ой небо, ой безкрає.
Ой річка, ой ріка!—
В дитячому садку ми
Пригадуєм той день,
І знов дзвенять нам шуми
Веселих тих пісень.
Хай осінь, хай тумани,
А пісня та дзвінка
Ніяк не перестане:
«Ой річка, ой ріка!»

За матеріалами: "Ми живемо на Україні", Вірші про Україну. Художник Сергеєва Любов. Видавництво «Веселка», 1987.

 

*****

 

Василь Симоненко

УКРАЇНСЬКА  МЕЛОДІЯ

Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.

Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.

А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.

А на-вкруг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни...

 

*****

 

Василь Симоненко

МОЖЛИВО, ЗНОВУ ЗАГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
22.06.1955

За матеріалами: Василь Симоненко. На схрещених мечах : вибрані твори : 3-є вид. — Київ : Університетське видавництво "Пульсари", 2004.

 

*****

 

Іван Франко

РОЗВИВАЙСЯ ТИ, ВИСОКИЙ ДУБЕ

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.

Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.

«Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились
Москві і ляхові?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерської крові?

Пора, діти, добра поглядати
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати!»

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, уставаймо, єднаймося,
Українські люди!

Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!

(17 березня 1883)

*За часів зрадянської влади вірш не публікували, бо у вірші проголошується незалежність України.

За матеріалами: «З вершин і низин». Збірник поезій Івана Франка, Львів, 1887, накладом автора. З друкарні Товариства імені Шевченка, стор. 74 - 75.

 

*****

 

Уляна Кравченко

ДУМКА

Як палають в темнім борі ягідки калини,
Так любов палає в серці Нені України.
Як найкраща в темнім борі червона калина
Так на всім немає світі, як та Україна.
Як далека, як простора наша Україна —
В ній мені всі серцю рідні, всі — одна родина.
Гнеться вниз верба зелена вітами гнучкими
Тут дівчата, наче сестри, хлопці — побратими.
Тут і шум твій розумію, луже і діброво,
А музикою для мене — українське слово.
Ой музикою для серця, Матінко Христова,
Є для мене наша пісня, українська мова.
Чи дзвін дзвонить, легіт віє, чи шумить діброва —
Чи дзвін дзвонить, легіт віє, чи шумить діброва —
Всюди чується для мене українська мова.
Величаві наші гори й бори сосновії,
Тут родивсь я, тут минають літа молодії.
Тут і сад нам процвітає пишно і багато,
Луг в зелені оксамити прибраний, мов в свято.
На красу-землі дивлюся і не надивлюся
І за нашу долю-волю серцем всім молюся:
З ясного на нас глянь неба, Матінко Ти Божа,
Хай нам сонце волі сяє — щезне тьма ворожа.
Поблагослови Ти труд наш, глянь на нашу долю,
По віках тяжких недолі дай здобути волю!

За матеріалами: "На добраніч, діти". Вірші, казки та колискові пісні. Випуск 2. Упорядник С. Жилютова. Київ. Видавництво "Музична Україна", 1993, стор. 45 - 46.

 

*****

 

Степан Руданський

ДО УКРАЇНИ

Ой з-за гори, із-за кручі 
Та скриплять вози їдучи, 
Попереду козаченько 
Так вигукує йдучи:
«Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою 
Будуть панувати?
Чи ще довго кровавицю 
Будуть з тебе пити,
Та й діточок твоїх бідних 
В кайданах водити?
Твоя слава — у могилі,
А воля — в Сибіру.
От що тобі, матусенько, 
Москалі зробили!
Гукни ж, гукни, Україно, 
Нещасная вдово!
Може, діти на твій голос 
Обізвуться знову!
Може, знову розв’яжуться 
Зав’язані руки,
Може, знову бряжчатимуть 
Козацькі шаблюки!
Може, військо запорозьке,
Як море, заграє,
А дівчина, як і перше,
Пісню заспіває!
Тоді вже нас не забудуть 
І московські внуки,
Бо кров за кров катам нашим 
І муки за муки!
Гукни ж, серце-Україно,
Та тільки скоріше,
Бо чим більше ссуть кров нашу 
Все більше та більше!»

За матеріалами: Степан Руданський. Усі твори в одному томі. Ілюстрації: А. Д. Базилевича та В. М. Куща. Київ, видавництво - Видавничо-торгова фірма "Перун", 2007 р., стор. 16.

 

*****

 

Василь Симоменко

УКРАЇНІ

Коли крізь розпач випнуться надії 
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію 
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая 
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю, 
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає 
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю 
І в твоєму імені живу!

За матеріалами: Симоненко Василь Андрійович. Твори у 2 томах. Том 1: Поезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи. Упорядники Г.П. Білоус, О.К. Лищенко.  Черкаси, видавництво "Брама-Україна", 2004 р., стор. 98.

 

*****

 

Василь Симоненко

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

​Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
(Весна 1962)

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори.  Київ : Університетське видавництво "Пульсари", 2004.

 

*****

 

Яна Яковенко

МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.

Розв'яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.

Розв'яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.

Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.

Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...

 

*****

 

Яна Яковенко

МАТЕРИНСЬКЕ
 
У мене груди, повні молока,
Сосок рожевий щедро стікає білим,
І радості й жалі вбирає усім тілом
Моє мале продовження в віках.

Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
І мріється, що я не просто мати,
Я Україна, з вічності соском.

За матеріалами: http://www.bereginya-rodu.org/
 
 
Більше віршів про Україну на "Малій Сторінці":
Україна
Думки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу  - все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич , Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько, Марії Хоросницької, Віктора Терена та інших відомих українських поетів.

Останні коментарі до сторінки
«Добірка віршів про Україну від відомих українських поетів»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар