Галина Римар. Казочка про зіроньку Світлинку (сценарій до мультиплікаційного фільму)


 

 

 

Галина Римар

КАЗОЧКА ПРО ЗІРОНЬКУ СВІТЛИНКУ

(сценарій до мультиплікаційного фільму)

 
Перша частинка 


Бралося на вечір.
Мама вкладала діток спати. Лілея побачила у вікні першу зірочку й запитала:
- Матусю, а в цієї крихітки теж є мама?
Матінка на хвильку задумалася і мовила:
- Лягайте, дітки, в ліжечка і слухайте...

У Світлій Долині в зоряній колисоньці лежала маленька зіронька. Така крихітна, що її не було видно за подушечкою й ковдрочкою з люльки. І це зовсім не дивно, адже народжена Світлиночка лише перед світанком, в кінці минулої ночі!
Та вона вже знала, що обов'язково, як тільки завечоріє, має вийти на небо, усміхнутися-привітатися до всіх родичів-зіроньок і мешканців Землі й нарешті дізнатися про своє особисте місце на небозводі!
Вона знає й те, що в їх роду споконвіків заведено, аби усі зірочки щоночі виходили на свій Пост і невтомно трудилися - світили й світили аж до появи перших промінців особливої зірки - Сонця, яке працюватиме вдень замість усіх-усіх інших зірочок! Тоді зіроньки можуть спокійно йти спати, щоб відновити свої Добрі Сили.

- Матусю, але ж зірочка крихітна, як вона може давати стільки світла? - зацікавилася доня.
- Добра й тепла Душа зірочки випромінює стільки світла, що вона здається більшою й зорить нам з такої висоти.
- А звідки ця зірочка знає про своє призначення?
- Відчуває. Та й донечці про все іще до народження встигла розповісти-наспівати її матуся-зіронька.
Усе тепло своїм діткам-зіркам їх мами дарують, поки готуються стати матусями. Щоб малі були Добрими і несли Тепло світові. Всі зірки від народження - вольові й відважні! Як і їхні мами. І з першого дня самі приймають виважені й мудрі рішення. От як.

- А бабуся розповідала, що всі ці зірочки розташовувалися в сузір'ях і світили так само, як і зараз, ще тоді, коли вона була маленькою, і тоді, коли була малою її пра-пра-прабабусенька... Вони живуть довго? - допитувалася малеча.
- Зірки тому й живуть дуже-дуже-дуже довго, що мають важливу Місію: нести світові Світло й Затишок, і самі вони отримують від цього неймовірну Радість і Щастя!
- Вони щасливі... - мовив Веселик.

- Думаю, що так, бо щиро і з любов'ю виконують свою роботу.
Отож малеча-зіронька солодко потягнулася від сну, який дав їй достатньо сил для доброї праці, в душі усміхнулася усвідомленню своєї Важливості у Всесвіті, підвелася на свої тоненькі, але дуже міцні ніженьки - і прудко й весело зіскочила з постельки на запашну, м'яку травицю.
Вона так раділа життю, що засміялася й застрибала, закружляла босоніж по шовковому, чистому зеленому килимку Долини, і Світ почув її власну, щойно складену пісеньку:

Здрастуй, любий і затишний Світе, 
ти зі мною станеш ще милішим!
В серденьку моїм багато світла, 
поділюсь добром із цілим світом!


 

* * *

 


2 частинка

 

ПРО ДУЖЕ ДОБРУ ЗІРОЧКУ


Зірочці Світлиночці так кортіло швидше приступити до своїх обов'язків - дарувати Світло іншим, бо ж таким є смисл її Буття, що маленька присіла на золотому ослінчику, підперла долоньками свої м'які й рум'яненькі щічки і з нетерпінням стала чекати на мить, коли побачить, як відкривається зірковий тунель - повітряна стежечка-доріжка, по якій вона, невидима для землян, як і всі зіроньки, підніметься швидкісним ліфтом на небозвід, займе своє зручне, хоч і досить жорстке крісло, надійно пристебнеться - і разом з усіма зірками по команді Світла рушить у мандрівку величезним небозводом, уважно вдивляючись, де найбільш потрібне її світло, куди треба спрямувати свої сяйливі промінці. А ще буде вправно засвічувати Ліхтарі на своєму Небесному маршруті, які перед світанком загасить сам пан Місяць.

-  Зіроньки світять нам з такої висоти! А їм там не страшно? - затурбувалася дівчинка.
- О ні! Зірочки ніскільки не бояться висоти! Вони сміливі й рішучі, хоч, разом з тим, і дуже сором'язливі. 

- Як же зірки спілкуються між собою, коли комусь із них потрібна допомога чи вони хочуть про щось запитати або поінформувати своїх любих сестричок і братиків? - поцікавився Веселик і, як наша мила зірочка, підпер долоньками своє личко на м'якій подушечці.
- Так, а з мамою? - добавила донечка.
- Коли зірка-матуся поклала свою маленьку донечку в колиску, то ніжно поцілувала її, надягла їй на праву ручку схожого на нашого ручного годинника крихітного зіркового світлофона й мовила: "Моя дорога донечко, завжди будь справжньою Світлинкою!"

- А зіроньки, мабуть, не готують їжі? - поцікавилася дівчинка.
- І не бояться вітру? - добавив братик. 
- Так, вони не бояться вітру, і їм не треба готувати їжу. Зірки набираються сил, коли сплять. І продовжують своє життя, щиро даруючи світові Тепле Світло.

Тут і бабуся, яка відпочивала-дрімала у затишному кріселку, додала: 
- А ще зорі про все-все знають. І саме вони підтримують сталий Порядок у Всесвіті.
Мама подякувала бабусі і продовжила:
- І тут Світлинка зі свого світлофончика почула новину: "Щойно Космічний аналізатор виявив кілька надзвичайно рідкісних часточок міжзоряного пилу. Вже відомо, що ці часточки походять не з нашої Сонячної системи..."
Світлинка знає, що часточки-пилинки в космосі при сильному зіткненні злипаються, перетворюються в пилові хмари, а це дуже заважає їм поширювати світло, і це - справжня перешкода для праці зірок.
Зірочка відчула, що дещо стомилася, тому вирішила до вечора трішечки ще передрімати. Тож і ви, мої хороші, закривайте оченята і спіть. А завтра ще щось дізнайтеся про нашу маленьку зірочку...


 

* * *

 

3 частинка

 

КАЗОЧКА ПРО СВІТЛИНКУ


Наступного вечора Веселик з татом склали у хлівці нарубані дрівцята і сіли гортати товстенну енциклопедію, тоді вголос читали мамі й сестричці про галактики, планети, міжзоряні газ і пил...
І коли діти приготувалися до сну й попрохали казочки, мама продовжила:

- Настав вечір. Світлинка побачила тунель і за мить піднялася наверх. Їй сподобалося крісло, і її робоче місце, і дуже привітні зірочки. Як там цікаво! Маленьку привітали всі зірки, схвально глянули на її матусю і приязно всміхнулися до малечі. Вона почувалася дуже затишно. А тоді Місяць подарував зірочці напрочуд легкого золотого світлодайного жезла, яким можна спрямувати Світлопромінь у вибране місце. 

І Світлинка почала трудитися. Вона бачила людей, звіряток, міста, села, хатки, дороги, річки, садочки, а скільки чула звуків!..  Та швидко приловчилася розрізняти голоси, думки кожної істоти, знала, хто що думає і промовляє, як би далеко від неї він не був.
Біля одного погрібця коло розваленого дому почула серцем нестерпний біль маленької дівчинки і її думки:

Я так хочу туди, де немає війни,
де батьки усміхаються й діти.
Де своїм все трудом здобувають в житті,
де нема злих на білому світі!

Я так хочу туди, де немає війни,
де ні плачу, ні сліз, ані горя, 
де щасливі усі день стрічають в красі
й не цураються рідного слова.

Я так хочу туди, де немає війни,
де ні пострілів, ні окупантів.
Боже милий, прости й Україні пошли 
щастя й доленьку добрую зранку!

Її татуся вбито... за те, що всім серцем любив предківську землю й говорив рідною мовою...
Зірочка вмить спрямувала до дівчинки промінця Любові, Доброти, Затишку і тихенько мовила:
- Сонячна дівчинко, вір, не журися, скоро минуться тривожні часи: 
добрая доля країні всміхнеться, 
лише краплиночку ти підожди.
 
Дівчинка підняла очка до неба - і враз відчула, як у її сердечко прилинув спокій, а ще тверда віра в те, що війна скоро закінчиться і вони з мамою заживуть спокійно і щасливо, вона з іншими дітьми ходитиме до школи, а матуся - на роботу, і ніхто вже не ховатиметься від ворожих обстрілів!

Місяць схвально глянув спочатку на Світлинку,  тоді на її матусю і поглядом мовив: "Світлинка щойно зробила велике добро! Бачу, за таку донечку матусі ніколи не буде соромно..."
А тепер спіть, мої добрі малятка.

 

* * *

 

4 частинка

 

КАЗОЧКА ПРО ЗІРОНЬКУ СВІТЛИНОЧКУ 


Наступного вечора, щойно Світлиночка вийшла на чергування, почула надривний крик Душі маляти. Маленька дівчинка з настанням темряви розривалася від плачу. І ніхто з рідних ніяк не міг заспокоїти малятко!

Ця дитинка народилася з дуже добрим серцем. І Пітьма захотіла втягти добру душу в темінь. Душа ж дитинки щосили чинила опір. Та пітьма заманювала, і потроху почала втягувати світло у свою спіраль.

І зіронька враз прийняла рішення. З дозволу Місяця з'єднала свої сили з силами подружок-зірочок, і вони хутко створили Непорушне Коло Любові навкруг дитинки.
І переможена Пітьма зникла. 

 

Дитиночка спокійно заснула.
- Це буде дуже добра Людина, - сказала подумки Світлинка зіркам.
- Ми бачимо, Світлиночко! - відповіли ті.
Дякую, Друзі, за приємне товариство. До нових зустрічей!

 

Легенди та міфи зоряного неба

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 
 
Дивіться також на нашому сайті:
Галина Римар. Про чарівні Зернятка. Казка-легенда
 
 "Світ природи – справжня казка,
Бережім її, будь ласка…
Бо планета – спільний дім
Для людей, рослин, тварин."
(Галина Римар)
 
 
Галина Римар. Казки для усієї родиниЧитаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

Останні коментарі до сторінки
«Галина Римар. Казочка про зіроньку Світлинку (сценарій до мультиплікаційного фільму)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми