Більше...

Вірші Петра Осадчука про зиму


Вірші Петра Осадчука про зиму

 

 

Петро Осадчук

ПЕРШИЙ СНІГ

Впали з неба уночі
Незвичайні калачі —

Пищні-пишні, свіжі-свіжі,
Наче квіти білосніжні.

На дерева у дворі
Сіли вранці снігурі —

Там, де вчора було листя,
Грудочки тепер барвисті

Поміж вітами стрибають,
Певно, їстоньки шукають.

А довкола пишні-пишні —
І на груші, і на вишні,

І на стежці до воріт —
Калачі — пташкам обід.

Та пташки пищать голодні
Калачі то ті холодні!..

Що за диво-калачі
Впали з неба уночі?

 

* * *


ЛИЖІ

Вперше я на тому тижні
Стати зважився на лижі.

Завдали ж мені мороки
Ті на лижах перші кроки!

Лиш ступлю — втікають ноги,
А догнать не маю змоги.

Ще ступлю — змахну руками
Та й лечу в замет мов камінь...

Тато радить: — Крок за кроком! —
І мене тримає збоку.

Тато каже: — Сміливіше! —
І виходить в мене ліпше.

Крок за кроком, крок за кроком
Вже не падаю, нівроку!

Вітер рвучко дме у вічі,
Ноги — наче довші вдвічі:

Із горбочка на долину
Я злетів за мить єдину.

Ось які у мене лижі —
Скороходи дивовижні!

 

* * *


ІНІЙ

Все довкола побіліло.
Наша вулиця така,
Мовби хто на неї вилив
Цілу річку молока.

А каштани біля хати —
Чи зимою зацвіли,
Чи вночі свої халати
Їм доярки віддали?!..

 

* * *


БІЛІ  КОНІ

Білі коні на балконі
Вдарять срібними копитами.
А навскісно хмара іскор —
Понад містом,
Понад лісом
Хмара білих-білих іскор
Цілий день летітиме.

Білі коні в оболоні
Заіржуть несамовито.
А навскісно хмара іскор —
Разом з містом,
Разом з лісом
Хмара білих-білих іскор
Білим зробить все на світі.

Білі коні на припоні —
Кучугури масті срібної,—
Вас гнуздати йдуть хлоп'ята!
Будуть мчати
На санчатах,
Мов на кониках крилатих.
Будуть мчати,
Будуть мчати,
Поки не домчать, завзяті,
До весни погідної.

 

* * *


НАЛЯКАЛИСЬ  В  ЛІСІ ПТАХИ...

Налякались в лісі птахи,
Бо прийшли до лісу страхи.

Галка вчора прокричала,
Що на власні чула вуха,
Ніби річка затріщала
Надто болісно і глухо.
Рознесла сорока лісом,—
На хвості, як завше,—
Що в смереки зранку трісла
Гілочка найдовша.

Налякались в лісі птахи,
Бо прийшли до лісу страхи.

Всюди чути «трісь!» та «трісь!»
Треба щось чинити, звісно:
Чи в найглибші дупла лізь,
Чи прощайся з любим лісом.
А синички прилетіли
І сказали:  «Цитьте-цить!
Нам сніжинки розповіли:
То не страх — мороз тріщить».

І зраділи в лісі птахи,
Бо втекли із лісу страхи.

А синички кажуть:
«Пісню Починай, яку хто зна,
Хай мороз геть-чисто трісне —
І прийде скоріш весна!»

 

* * *


ПРИЙШОВ ТАТО З РОБОТИ

Зайшов тато до хати,
А пальто волохате,—
Ніби сніговій!
Я його питаю: «Що ти
Приніс Ромкові з роботи?»
А він — «Сон у рукаві!»

Тато взяв мене за плечі,
Розповів, як у хуртечі
Кликав сад весну.
Я до тата прихилився,
А його рукою вкрився
І... в саду заснув.

 
     

Вірші Петра Осадчука про зиму

 

За матеріалами: Петро Осадчук. "Ясний світ". Художник М. Чорнокапський. Видавництво «Веселка», 1972.

 

 

Більше віршів про зиму на нашому сайті:

Вірші про зиму
Читайте вірші для дітей про зиму від Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Катерини Перелісної, Лесі Храпливої-Щур, Костянтини Малицької, Анатолія Камінчука, Олекси Кобця, Івана Неходи, Євгена Гуцала, Валентини Каменчук, Дмитра Головка, Анатолія Качана, Леоніда Глібова, Володимира Лучука, Тамари Коломієць, Тетяни Скабард, Володимира Коломійця, Ліни Костенко, Максима Рильського, Василя Діденка, Павла Усенка, Дмитра Павличка, Михайла Литвинця, Оксани Сенатович, Анатолія Качана, Валентини Козак, Надії Кир'ян, Лідії Компанієць, Василя Симоненка, Вадима Скомаровського, Павла Тичини, Спиридона Черкасенка, Андрія М'ястківського, Миколи Вінградовського, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Грицька Бойка, Наталі Забіли, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Анатолія Качана та Ірини Жиленко.

Останні коментарі до сторінки
«Вірші Петра Осадчука про зиму»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті