Анатолій Качан. Добірка віршів-безконечників зі збірки "Листи з осіннього саду"

 

Анатолій Качан

СПІВУЧИЙ САД

(Безконечник)

Щоранку сад наш аж до ночі
Щебече, тьохкає, туркоче.
А на подвір’ї повно крику –
То бе, то ме, то ку-ку-рі-ку.
І цілий день на караулі
Пере-клика-ються зозулі,
Як вартові: — Ку-ку!.. — Ку-ку! –
То у гаю, то у садку.
— Пиль-нуй! — гукає саду гай.
— Пиль-нуй і ти!.. І не дрі-май!..

Та ось за річкою смеркає,
Із хмари місяць випливає.
Затих наш сад, не чути крику –
Ні бе, ні ме, ні ку-ку-рі-ку.

Лише цвіркун безперестанку
Всю ніч сюрчить аж до світанку
Десь у леваді біля саду
Свою любовну серенаду: 
«Розквітли яблуні і груші,
Хвилюють пахощами душу. 
Але без Вас, моя Сюррчилла,
Чомусь весна мені не мила…»

А вранці знов наш сад до ночі
Щебече, тьохкає, туркоче.
Знов на подвір’ї повно крику –
То бе, то ме, то ку-ку-рі-ку.
І цілий день на караулі
Пере-клика-ються зозулі,
Як вартові: — Ку-ку!.. — Ку-ку! — 
То у гаю, то у садку.
— Пиль-нуй! — гукає саду гай.
— Пиль-нуй і ти!.. І не дрі-май!..

Та ось за річкою смеркає,
Із хмари місяць випливає…
І так далі, досхочу.

 

* * *

 

ВИЙШЛА РІЧКА З БЕРЕГІВ

(Безконечник)

Навесні на кілька днів
Вийшла річка з берегів
І гуляє у лугах,
У левадах, у садах.
Котить хвилі у поля 
Аж до скирти-корабля.

З пасовища в комишах
Вийшлa pиба у луги
І скидається в кущах –
По воді хвостом — шаррах! –
Аж розходяться круги.

Вранці Поля Поліщук,
Донька риболова,
Наловила в п о л і щ у к 
У кущах вербових.

Ось пливе вона в човні
З вудкою додому
І наспівує мені
Пісеньку знайому: 

Навесні на кілька днів
Вийшла річка з берегів
І гуляє у лугах,
У левадах, у садах.
Котить хвилі у поля
Аж до скирти-корабля...
І так далі, досхочу.

 

* * *

 

МАЯТНИК ДИТИНСТВА

Безконечник

Я на гойдалці гойдалася, 
Наді мною угорі
Білі хмари хилиталися
І шуміли явори.

А внизу до моря синього
Тихо воду ніс Дунай
З гір далеких, що вершинами
Підпирають небокрай.

Як на маятнику тихому,
Я на гойдалці пливла,
Білі руки небом дихали,
Ніби два мої крила.
Ось я — ластівка: без страху
Набираю висоту
І злітаю вище даху,
Вище яблунь у саду.

Ось я чайкою чубатою
Понад хвилями лечу,
На льоту пісні вигадую
І співаю досхочу:

Я на гойдалці гойдалася,
Наді мною угорі
Білі хмари хилиталося
І шуміли явори…
І так далі, досхочу.

 

* * *

 

ЛЕТЮЧА КВІТКА

(Загадка-безконечниця)

На квітку ківтка сіла,
Знялась і… полетіла!

Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала.
Як дорогу прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася –
І знову полетіла!

Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала.
І знову, як прикрасу,
До плаття притулила.
А ківітка та знялася –
І знову полетіла!

Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала…
І так далі, досхочу.

 

* * *

 

ПЕ-РЕ-ВІЗ-НИК

(Безконечник)

Ка-мін-ці-мої-стри-ба-ють,
Ска-чуть-по-во-ді,
З кри-ком-їх-на-здо-га-ня-ють
Чай-ки-мо-ло-ді.

А вода під камінцями
Тихо плюскотить,
Ніби веслами-руками
Човен хлюпотить.

Це дід бабу через море
На базар повіз
Продавати помідори,
Купувати кіз.

Будуть кози біля хати
Пастися гуртом,
Будуть бабу частувати
Теплим молоком.

І тебе, моє серденько, 
Почастують теж,
Якщо козам щось смачненьке
З поля принесеш.

Стане баба на порозі.
І онук, і дід,
Будуть дякувати козам
За смачний обід.

Ка-мін-ці-мої-стри-ба-ють,
Ска-чуть-по-во-ді,
З кри-ком-їх-на-здо-га-ня-ють
Чай-ки-мо-ло-ді.
І так далі, поки не скінчиться гра.

 

* * *

 

ВЕЧІР У СТЕПУ
 
(Безконечник)

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
«Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!..»

А слідом за бараном
Бекає ягнятко:
— А тепер усі гуртом
Почнемо спочатку:

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
„Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!”

Тут прибігло стрімголов 
Спритне козенятко:
— А тепер давайте знов
Почнемо спочатку:

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан...

І так далі, досхочу...

 

 

За матеріалами: Анатолій Качан. "Листи з осіннього саду". Лірика, ігрова поезія. Художник Кость Лавро. Київ, видавництво "Веселка", 2012 рік, 64 с. Текст взято з інтернет-ресурсу:  http://www.abetka.ukrlife.org/

 

 

Більше віршів Анатолія Качана на нашому сайті: