Володимир Даник. "Щодо пристойності у кондитерській справі"

Володимир Даник

ЩОДО «ПРИСТОЙНОСТІ» У КОНДИТЕРСЬКІЙ СПРАВІ

Отож торгова база. І там невеликий магазинчик, де можна придбати – цукерки, печиво та й інші товари. Саме там і стаю свідком ось такого діалогу. Одна мила жіночка (ну, мабуть, крутий любитель солодощів...) звертається до продавчині:
– Я бачу, що у вас є... і «пристойні» цукерки «Червоний мак», і «непристойні»... Отож ви мені зважте стільки-то грамів «пристойних» цукерок «Червоний мак»!
Погодьтесь, що цікава постановка питання. Бо у нашому суспільстві питання «пристойності» завжди мали помітний відгук. Придивляюся до цукерок, що продаються. І які ж ціни на них. Є серед цукерок і  «Червоний мак». А це марка цукерок відома ще з часів Союзу. І цукерок з назвою «Червоний мак» аж два види. Один «Червоний мак» коштував трохи більше восьмидесяти гривень за кілограм, а другий відповідно більше ста шестидесяти гривень... І ні у мене та і, мабуть, у читачів не виникне сумніву, які ж саме з цукерок під назвою «Червоний мак» вищезгадана поціновувачка солодощів віднесла б... до «пристойних».
Цукерок «Червоний мак» я не придбав – ні «пристойних», ні непристойних. А вже потім у іншому районі міста на одному з супермаркетів, що належав до відомої мережі, бачу повідомлення про акцію.
Цукерки «Кара-Кум». Марка теж добре і заслужено відома за часів Союзу. Ціна кілограму – 105 гривень, а за акцією – лише 65... Це змусило і замислитись – а раптом усе ж за таку ціну... і цукерки, так би мовити, «пристойні»?! Чого в житті не буває... Заходжу до маркету. І насамперед цікавлюся – скільки видів цукерки «Кара-Кум» у продажу?! Лише один... І саме той, щодо якого акція... Чудово! Отож і треба не гаючись, придбати... ну, грамів триста вищезгаданих цукерок. А оплативши цукерки і вийшовши з маркету, мерщій одну з цукерок продегустувати.
Ну, не скажу, що розчарування було... і зовсім убивчим! Але сумніви щодо «пристойності» спожитої цукерки усе ж з’явилися. Але досвідченої експертки, про яку розповідалося вище, поблизу не було. Отож можна сказати, що ретельної експертизи щодо «пристойності» уже цукерок «Кара-Кум» усе ж не відбулося.
Але цукерки можна було вживати. І це – головне!
Ну, тут... комусь можна було б і хоч трохи дорікнути! А як не дотягує ваш... прости, Господи... «Червоний мак» до вимог «пристойності», то і назвіть його, скажімо, «Червоною трояндою»! А якщо і «Кара-Кум»... ну, не зовсім кара-кумистий, то і йому можна було б пришпандьорити назву... ну, хоча б... «Дике поле»! Але ж іншій назві ще треба... завоювати у покупця відповідний авторитет.
А від назви багато що і залежить. Бо як назви корабель, то так він і попливе! І тут не завжди справа залежить від того, чи вдала назва. Згадується мало не анекдотичний епізод з політики. Буквально перед виборами одна з партій, яку і знали, і шанували, вирішила назву  змінити. На більш яскраву... промовистішу! І що ж?! Прикра невдача... Бо виборці до нової назви ще не звикли, а назви старої у бюлетенях... уже не було! 
Та і хіба тільки цукерками тема вичерпується?! А ковбаси... Самих тільки видів «Докторських» ковбас нині, вибачайте, як собак нерізаних! А чи всі вони... за якістю «Докторські»?! А назви ковбасу «Фельдшерською» чи «Медсестринською», чи і взагалі «Головлікарською», то і справді ж хтось легковажно купиться на новизну назви, а хтось і носом почне крутити... Бо покупець нині перебірливий. Навіть при мінімальній спроможності гаманця. 
А серед українських політиків усе ж є люди, що могли б вельми кваліфіковано висвітлити питання «пристойності» у кондитерській справі. Але такі політики, мабуть, не зважаться подібні теми зачіпати. Бо і тема надто вже слизька... Бо почни говорити про «пристойність» щодо солодошів, то задаватимуть питання і про «пристойність» у політиці. А тоді взагалі не відбалакаєшся.
А тема «пристойності» безперечно цікава. Та навіть захоплююча... І у кондитерській справі! І у політиці теж.

Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.