Володимир Даник. "Пісенність – у кожному слові…"


На відео: добірка матеріалів про поета Вадима Крищенка.

 

 

Володимир Даник

ПІСЕННІСТЬ – У КОЖНОМУ СЛОВІ…      

Згадується… Колись надіслав кілька пісенних віршів одному з композиторів Черкащини, а потім одержую відповідь. Мовляв, так, вірші цікаві… Але ще цікавіше, а що у вас вийшло нині, так би мовити… з-під пера!
Вадим Крищенко, поетЯкби подібне питання у ці дні виникло б у читачів щодо творчих поривань такого майстра слова, як Вадим Крищенко, то хорошою відповіддю на нього могла б бути досить розлога публікація поета у газеті «Літературна Україна» (номер від 23 листопада 2019 року). Приведені там і вірші з пісенним корінням, і вірші загалом не пісенні. Що аж ніяк не применшує ні глибини їх змісту, ні актуальності їх тематики.

Вірш, яким розпочинається добірка, має назву «Я нікого уже не боюсь». Поет пише нібито про власне, про глибоко особисте. Але це глибоко особисте дуже близьке думам і прагненням багатьох українців.

 

 

Все оте пережив,
Що боліло, страшило, лякало.
Мінне поле утрат
І мене не минуло чомусь.
На собі відчував
Смерті темне і зле покривало.
Не упав, не пропав – 
І нікого уже не боюсь.

 

 

Вадим Крищенко – майстер не тільки у пісенному жанрі. Це майстер і у ліричній мініатюрі. Бо і непроста це справа – вкласти лише у кілька рядків щось по-справжньому і важливе, і цікаве. 
Ось, наприклад, короткий вірш поета з промовистою назвою «Не згинаймось. На актуальну тему».

 

 

В цьому світі
З недужими нервами
Треба вчуть правду,
Сховану в звуці:
Як зігнемось хоч раз
Перед недругом –
Потім можемо
Не розігнуться.

 

 

Поет не обминає і болючих, непростих тем. Зокрема у вірші «Нам треба мир» є такі рядки –

 

 

Війна – це горе: знаєм я і ти.
Вже досить слухать смерті злісні брязки.
Нам треба мир зі знаком правоти,
Нам треба мир – не з присмаком поразки.

 

 

А у рядках, що завершують цей вірш, і нелегкий життєвий досвід поета, і його спраглий, уважний погляд у глибини нашої історії –

 

 

Нам треба мир... Та не згубімо честь,
Що розписалась на вкраїнській крові.

 

 

Тема рідної мови... О так, ця тема не втратила своєї гостроти! Отож поет у вірші «Хочу запитати» і ділиться власними враженнями –

 

 

Йду по Хрещатику, вслухаюся в розмови,
В метро зайшов, в тролейбус мовчки сів.
Про щось говорять люди випадкові –
Та не почув я українських слів.

 

 

І укотре вже міркуючи над цим, поет звертається і до самого себе, і до своїх читачів – 

 

 

Я запечалений, бо відчуття – як рана,
Як давнішній, незгоєний нарив.
Чому вкраїнською, мій Києве коханий,
Ти досі не заговорив?!

 

 

У нелегкі живемо часи. Отож поет і замислюється над тим, як бути українцям. І вже у іншому вірші, звертаючись до своїх співгромадян, наголошує –

 

 

Відкиньмо сварки й негаразди –
Їх позбуватися вже слід.
Не забуваймо слів Тараса
Про наш козацький славний рід.

 

 

В України немало проблем. І багато що треба змінювати. І поет і закликає намагатися зробити кращим наш спільний дім –  

 

 

Нам слід по-іншому чинити,
Щоб вкарбувалось на віки:
Ми України горді діти –
Творці, звитяжці, козаки.

 

 

Але ж і ліричні мотиви не залишають поета байдужим, про що свідчать і такі рядки –

 

 

А, може, може,
В багряні шати
Ще йти не гоже
Й весну лишати.
Де в срібній тиші,
Неначе з раю,
Бентежна ніжність
На скрипці грає.

 

 

А ось читаємо вірш «Рядок з творчої біографії», де поет ділиться з читачем своїми думками –

 

 

Хотів я написати повість,
Та не знайшов часу на це,
Бо кликали маршрутка й поїзд
Кудись на виступ чи концерт.

 

 

Ну, це характерно для  теперішніх днів, бо – не вистачає часу на все... Не все удається втілити у життя! І добре це усвідомлюючи, поет з гіркуватою іронією підсумовує сказане так –

 

 

Хотів зібрать сміхи і сльози
Своїх життєвих бурь і тиш...
Та, замість вдумливої прози,
Надряпав цей скромненький вірш.

 

 

Але ж і хочеться заперечити відомому митцю: хороша пісня чи щирий вірш не менш важливі, аніж вдумлива проза! Та і втрачати надію на вдумливу прозу поета нам, його уважним читачам, не варто. Бо знаючи пісні на вірші Вадима Крищенка, сприймаючи їх, коли вони виконуються зі сцени, цікаво було б зазирнути і за куліси. У творчу лабораторію митця. 

 

Вадим Крищенко, український поет


Отож і хотілося б побажати, щоб у поета знайшовся час і для вдумливої прози. А щоб читачі не тільки захоплено слухали пісні Вадима Крищенка, а і частіше, і заглибленіше читали і перечитували публікації і книги поета. Бо вони, погодьтесь, того варті!


Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
 
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (двічі - у 2016 та 2019 рр.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Пісенність – у кожному слові…" »:
Василь , 2019-12-10 14:09:31, #
Ольга , 2019-12-10 17:46:38, #
Назар , 2019-12-10 19:17:12, #
Ігор , 2019-12-11 11:46:26, #
Катерина , 2019-12-11 16:39:40, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 8     + Додати коментар
Топ-теми