Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі.


Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі. Бліц-інтерв’ю з Олександром Апальковим, редактором міжнародного видавництва та літературно-мистецького журналу Склянка Часу-Zeitglas

 

Володимир Даник

              МІЖНАРОДНЕ... У КАНЕВІ...             

Доля України тісно пов’язана з долею української книги. А українська книга – це не тільки пізнавальне явище. Це і вагомий політичний фактор. Українці – мислячі люди. Вони тягнуться і тягнутимуться до книги. Бо книга, яка варта уваги, це і знання, і досвід, і духовне горіння. Це і активний пошук шляхів у майбутнє.
Українські видавці – це цікаві люди. І вони видають не тільки книги. Вони і у приватній розмові можуть видати таке, що ні в одній книзі чи газеті не вичитаєш. З такими людьми цікаво спілкуватися, бо головний нерв їхньої діяльності – книги... Вже видані і ще не видані в Україні.
Олександр Апальков, що очолює міжнародне видавництво та літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas»,  не тільки досвідчений видавець, а і цікавий прозаїк. Не читали?! Буде нагода – прочитайте!

 

Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі. Бліц-інтерв’ю з Олександром Апальковим, редактором міжнародного видавництва та літературно-мистецького журналу Склянка Часу-Zeitglas


З ним не раз доводилося спілкуватися, але більше за допомогою телефонних розмов і електронної пошти. Була ще творча зустріч з читачами у одній з черкаських бібліотек, де ми разом брали участь. Але хотілося б відірватися від конкретики... публікація тих чи інших творів... вихід у світ «свіжоспеченого» видання... і просто пофілософствувати на тему – українська книга! А ця тема і була, і буде для усіх нас цікавою. Бо актуальні проблеми – це і небайдужі відповіді на них!

Отож, вельмишановні читачі, ви маєте можливість ознайомитись з відповідями головного редактора міжнародного видавництва та літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» Олександра Апалькова  на питання нашого бліц-інтерв’ю.
 

1. Які теми нині хвилюють Вас найбільше як видавця, письменника і громадянина?

Із почуттям скидання баласту минулого, в нашій країні не завжди з'являлося бажання підняти на плечі майбутнє. Тому майже нікого й нині не дивує той факт, що більшість народонаселення не переймається майбутнім взагалі.
А відтак – мало конкретики про те, що саме громадянам і громадам слід змінити. З кожного боку – якісь зміни помітні: більше світла, більше руху, більше нових магазинів, біл-бордів із різножанровими кандидатами… І все це  – все гігантніше. А чи стає більшою від того якість?  Не секрет, що багато з того, що створюється поспіхом в Україні, практично запозичується з огляду на Захід, Росію та Китай. Підмінюється висока якість великою кількістю…  Така пошесть пішла й серед видавничих та письменницьких вподобань, я б назвав їх «кон’юнктурними». Та вести мову про це – марудна й не варта уваги справа… Було б уже все у нас добре й добротним, аби кожний «замітав свій щабель» – як казав ще свого часу Пантелеймон Куліш…


2. Які з українських видавництв викликають своєю діяльністю і її результатами у Вас найбільший інтерес і повагу?

Щорічно відвідую декілька міжнародних книжкових ярмарок та різноназваних, втім – тих саме – книжкових форумів… Адже слід робити усілякий промоушинг і книжкам, альманахам та журналу власного видавництва, слідкувати за трендами та викликами часу... Рухатися вперед, аби не «скотитися в зад»…   
Повагу викликають УСІ українські видавництва, які беруть участь у вищеназваних подіях міжнародного ґатунку. Адже, саме вони, попри їх різного роду вади, не лише видають книжки авторів, а й популяризують й виводять їх твори у світ широкого українського загалу та на закордонні обрії.  Таких видавництв на всю УКРАЇНУ небагато. І це чудово!!! Їм УСІМ слід ставити «пам’ятники» ще за їх життя. Інша річ – в Україні існують тисячі видавництв зовсім інших демензій… Вони, як правило, теж «видають» книжки авторів… Та одразу ж видають увесь наклад тим же авторам на руки…  У такий спосіб, скидаючи із себе будь-який «тягар» чи «відповідальність» по просуванню автора та його літературних надбань  у той же саме широкий світ читацьких верств…


3. Чи не заважає видавнича діяльність Вашій літературній творчості?

Навпаки, допомагає. Адже не дає зашкарубнути у лабетах ізоляції самоспоглядання.  Щоденно, приміром, до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas» надходить близько 50-60 листів на електронний кошик та декілька кореспонденцій звичайною Укрпоштою. Більшою мірою – то рукописи. У них – відбиток часу, і він ще «тріпочеться», бо ось тільки-но минув… Поки автор писав твір, поки корегував, поки пошта несла його розбитими вщент дорогами нашого життя по-новому… Спілкування ж із колегами (редакторами, видавцями, поширювачами книг) під час книжкових виставок додає приправи до будь-якої літературної «страви»… Такий досвід редакторської, видавничої, виставкової, формної дієвості дає знання самого плину життя. І це знання  – свого роду ізоляційна прокладка від всепоглинаючого тренду несмаку, примітивності й буденної убогості… Особливо мені – у провінції.
   
   

4. Конкурси гумористичних творів... Конкурси на кращий вірш з тієї чи іншої тематики... Конкурси короткої прози... Ваше видавництво щодо цього є чи не найактивнішим серед українських видавництв! Що послужило поштовхом для діяльності у цьому напрямку?

До конкурсу нікого не можна затягти силоміць! І це, певною мірою, виказує бажання авторів поміритися силами, які він у собі відчувати мусить... А на таке здатні, як мені здається, справжні сміливці. Із конкурсів (організованих нашим, чи іншими журналами, видавництвами) видніше стає  літературний виднокруг живих творів дня сьогоднішнього, а на просторі розмаїття творів – ще помітніше яскраві автори. Як зорі на небі… Різної величини. Конкурси – невичерпне джерело видавництв, зосереджених на сучасній художній літературі…
Поштовхом до поетичних конкурсів було 200-ліття Т. Г. Шевченка. Мені хотілося зробити дарунок усім, хто шанує красне поетичне слово… Я оголосив міжнародне поетичне змагання «Чатує в століттях Чернеча гора». Надійшло до конкурсного розгляду … 1789 творів… Звісно, не всі з них були допущені до конкурсного розгляду… І було проведено копітку роботу по відсіву… Але саме явище – бажання творчо висловитися… Не матюками!!!  Відтоді цей конкурс проводиться вже вдесяте…


5. Ваше видавництво позиціонує себе як видавництво міжнародне. Які перспективи це відкриває (і відкриватиме!) для українських читачів і авторів, що живуть і творять в Україні?

Щорічним опитуванням думки читачів ми визначаємо кращих авторів у прозі, поезії, есеїстиці. Книжки таких авторів ми видаємо коштом журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Затим ці видання презентуємо на книжкових виставках, форумах та поширюємо павутинням і-нету.  Окрім цього усі наші книги дублюються у форматі електронних і поширюються міжнародними і-магазинами. Твори переможців конкурсів (поезії та прози) перекладаються німецькою мовою та популяризуються у Німеччині, Австрії, Швейцарії. Періодично робимо спеціальне дайджест-видання (виключно німецькою мовою), до якого входять найкращі, за нашою та думкою читачів нашого журналу, твори українських авторів. Такі дайджести у вигляді книг (до речі, книги ілюструються кількома українськими художниками) надсилаються видавництвам Німеччини та Автрії. А далі – як кому пощастить… Адже «у кожного своя доля і свій шлях широкий…» – пророкував Тарас Шевченко…

 

Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі. Бліц-інтерв’ю з Олександром Апальковим, редактором міжнародного видавництва та літературно-мистецького журналу Склянка Часу-Zeitglas

Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі. Бліц-інтерв’ю з Олександром Апальковим, редактором міжнародного видавництва та літературно-мистецького журналу Склянка Часу-Zeitglas

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І у мене, і, сподіваюсь, у всіх, хто читатиме написане, точка зору Олександра Апалькова стане приводом для роздумів. З певним запереченням сприймаєш усе ж зауваження відомого видавця – мовляв, живемо у провінції... Адже до Канева завжди була прикута увага усієї України.  
І взагалі щодо Черкащини, Шевченкового краю, доводилося чути дві полярні думки. Перша з них: Шевченків край – один з духовних центрів України. І інша: Черкащина – провінційне болото...

Більше схиляюся до першої думки. Хоча розумію, що і у думки другої теж існують свої аргументи. І все ж переконаний, що діяльність Олександра і його однодумців є вагомим аргументом на користь саме першої думки.
Українська книга є ще у великій мірі не відкритою для світу та і для України теж. Отож не втомлюймось її для себе відкривати!

Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Дивіться також:

 

На відео: Цікава зустріч з Олександром Апальковим, письменником, головним редактором журналу "Склянка Часу".

 

На відео: Влада і громада. Розмова в студії із редактором міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas", 11.07.2014 року.

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
 
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. Міжнародне... у Каневі.»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми