Володимир Даник. "Маестро сміху з... Вереміївки" (роздуми про письменника Семена Савченка)


Володимир Даник. Маестро сміху з Вереміївки

Володимир Даник

МАЕСТРО СМІХУ З… ВЕРЕМІЇВКИ!       

Зазирнути в Інтернет? О, це сьогодні справа звична... Переглянути власну електронну пошту. Ознайомитись з найновішими новинами. А потім? Якщо є трохи часу... І якщо хочеться просто усміхнутись... Тоді у кожного є – свої рецепти! Я, наприклад, уже не вперше набираю ім’я... Семен Савченко. Знаходжу сайт «Мистецька Вереміївка». І поринаю у стихію творчості нашого славного земляка. Талановитого гумориста. І не тільки гумориста. Бо, як дізнаємося з вищезгаданого сайта, і ліричні пориви були Семену Савченку не байдужими.
Звичайно ж, можна було б ще раз перечитати одну з гумористичних  збірок цього автора. Але на сайті усмішки нашого земляка подано значно красивіше, приємніше для ока.

Семен СавченкоЗ Семеном Савченком я знайомим не був. Але зустрічатися мав змогу. І до того ж не один раз... На гумористичних сторінках тогочасної «Черкаської правди» (теперішнього «Черкаського краю»). 
І тут потрібно згадати ще одну талановиту і небайдужу до гумору людину. Журналіста Володимира Озірного. Це завдяки саме його зусиллям і автори-гумористи, і читачі, небайдужі до гумору (а таких, певна річ, немало!), не раз одержували на сторінках газети... справжнє-справжнісіньке свято гумору! І усмішки Семена Савченка були на ній однією з найпривабливіших принад.
Згадується один з виступів знаменитого нашого артиста, незрівнянного виконавця гумору Андрія Сови. Він просто гримів у ті, уже далекі роки і був у великій мірі прапором українського гумору. Ось тоді і прозвучала у його виконанні коротка, але і яскрава, і приваблива усмішка Семена Савченка. У цій усмішці мова йде про те, що покупець цікавиться у книгарні у молодої продавчині, коли ж у них... Єсєнін буває. А продавчиня, подумавши, що мова йде не про автора книги, а про когось з її пристрасних шанувальників, відразу ж підказала надто вже настирливому покупцю, щоб він не пхав свого носа у чужі справи.
До речі ця усмішка, мабуть, актуальна і сьогодні, коли продавчині книгарень набагато краще знають детективну макулатуру, аніж солов’їну лірику. 
Микола НегодаЗгадується і така мить. Микола Негода на одній зі спілчанських «тусівок» читає ту, уже чуту у виконанні Андрія Сови, усмішку. А треба сказати, що Микола Негода і умів, і любив читати уголос вірші. І вірші власні, і вірші інших авторів. Але наш добре знаний поет був і досить вибірковим та вимогливим щодо того, кого і що він читає. І як не згадати сторінку «Молоді Черкащини», де саме ця усмішка була надрукована. 
Та і коли переглянути таке видання, як «Перепустка в безсмертя. Антологія гумору Черкащини» (2005р.), то і там бачимо і гуморески Семена Савченка, і байки Миколи Негоди.
Згадується і один з концертів у Палаці культури «Дружба народів» у Черкасах, де виступали кращі самодіяльні колективи області. І ось на сцену вийшов спокійний, симпатичний чоловік і почав читати усмішки. Грім оплесків (а зал Палацу культури був майже повним!) активно засвідчив той факт, що прочитане було присутнім до вподоби.
Приходять інші часи, змінюються і звичаї. Щось з написаного належить більше тим часам, що минули. Щось стає навпаки ще цікавішим – для сучасного читача! Але чому ж прості і щирі рядки гуморесок цього автора і нині є цікавими для читачів?! Ну, справа, мабуть, як мені здається... у масштабі особистості поета! Бо його визначає не місце проживання і не жанр написаного, а небайдуже, щире серце, що б’ється у грудях людини. А це саме те, що у наші нелегкі часи, коли багато що вирішує нахабнувато-галаслива розкрутка, навіть найвитонченішим іміджмейкерам не під силу.
А завершити хотів би власним віршем, де мова йде про те, що здатність людини щиро, приязно усміхнутися буває сильнішою і... за бурхливі хвилі часу! 

 

 

НЕ ВТРАЧАЄ СИЛ                            

Як жити, то – сміючись!
Хоч справи, бува, сумні...
А те, що смішило колись,
Смішить сьогодні... чи ні?!

А дні – то вогнем грози,
То колами по воді...
Змінилися вже часи
І звичаї вже не ті.

Як мед від невтомних бджіл,
Як досвід з важких доріг – 
Ні, сміх – не втрачає сил!
Якщо вже це... мудрий сміх.

 

Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Маестро сміху з... Вереміївки" (роздуми про письменника Семена Савченка)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми