.jpg "Педагогіка. Василь Сухомлинський. Наш куточок краси. Стаття з книги Серце віддаю дітям. Розділ - Роки дитинства.")
Василь Сухомлинський
СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ
Розділ "РОКИ ДИТИНСТВА"
НАШ КУТОЧОК КРАСИ
Навесні, перед закінченням першого класу, ми почали створювати Куток краси. Діти мріяли про нього давно. Він уявлявся нам тихим, затишним місцем, де незаймана краса природи доповнювалася б красою, створеною людськими руками. Мрія поривалася у майбутнє, ми думали про те, як з кожним роком у нашому кутку буде все більше рослин. Тут ми відпочиватимемо й працюватимемо, зустрічатимемо весну й прощатимемося з літом.
Між шкільною садибою та заростями чагарника діти знайшли маленьку галявину, що межувала зі схилом яру, зарослим травою. Під час дощів тут збиралося багато вологи. Ми очистили галявину від бур’янів. Почали перетворювати її на зелені луки.
— Наш куток буде королевством зелені, — говорив я дітям. — Схил яру вкриється зеленою стіною хмелю, в заростях приживуться солов’ї та іволги.
Мрія надихнула дітей. Ми багато попрацювали, щоб перетворити галявинку на зелені луки. Довелося перенести з поля плиточки дерну, посадити їх та поливати. Діти з нетерпінням чекали дощу, щоб і він полив зелену травицю. Знайшли в лісі кілька паростків хмелю, пересадили їх на схил яру. На наше щастя, літо було вологим, і всі рослини добре прижилися. Викопали в лісі кілька десятків кореневищ конвалії, посадили їх в одному з кутків луків. Посадили 3 кущі шипшини — до неї прищепимо троянди, тут має бути королівство квітів. Обсадили усі луки ліщиною. Дітям захотілося, щоб у нас росли й польові квіти. Знайшли ромашку й інші рослини. З теплиці пересадили кілька кущів хризантем — нехай квітнуть до глибокої осені.
Варя посадила соняшник. У віддаленому кінці луків діти посіяли жменю гречки. Батько Ніни та Саші подарував нам 2 саджанці карликової яблуні. Вітя розповів мені, що його бабуся вирощує тюльпани. Ми пересадили кілька кущів тюльпанів. Одного разу влітку діти побачили у лісі велику липу у цвіту. У гіллі дерева гули тисячі бджіл, здавалося, увесь ліс дзвенить, як арфа. Діти стояли мовчки, зачаровані красою природи. Їм захотілося посадити поряд зі своїм Кутком краси кілька лип. Восени ми пішли до лісу, накопали саджанців, розбили алею. «Коли липи виростуть, — мріяли діти, — вони зімкнуться густими кронами, утворюючи тінистий коридор».
Кожен клас почав створювати свій Куток краси, прагнучи зробити його не схожим на інші. А восени 1955 року колектив школи почав створювати свій загальний Куток краси. Поряд зі шкільним приміщенням ми заклали сад троянд. Посадили десятки саджанців, вирощених із шипшини, до якої прищепили троянди різних сортів. З кожним роком сад ставав кращим. Навесні та влітку тут море квітів. Усі приходять сюди милуватися природою і працювати — творити красу.
Сад троянд — тепер дітище всього шкільного колективу. Класу, який мав найбільші успіхи в суспільно корисній праці, надається право бути господарем саду. Найчастіше це право надається учням молодших та середніх класів. Їм дозволяється щодня зрізувати кілька десятків квітів. Троянди приносять у класи, дарують учителям, матерям, кращим трудівникам села. У день Свята першого снопа збирають великий букет троянд, дарують його трударям.
Праця в ім’я творення краси облагороджує юне серце, запобігає байдужості. Створюючи красу землі, діти стають кращими, чистішими, красивішими.
а матеріалами: Василь Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том третій. Київ, видавництво "Радянська школа", 1977 рік, стор. 216 – 218.
