Будинок, в якому живеш: "Що тут було" - вірш Марії Пригари

Марія Пригара

ЩО ТУТ БУЛО...

Що тут було?
Бур’ян як ліс,
Та ще будяк колючий ріс,
Та дерези густі кущі,
Та грязь, коли ішли дощі,—

А більш нічого не було!
А хто ж тут жив?
Самі коти
Гасали скрізь до темноти.
І потім, як настане ніч,
Над чагарями плакав сич —
Собі шукав дупло.

Де ж зараз ділись чагарі?
Стоїть на тому пустирі
Хороший, світлий дім,
Мов з-під землі, за ним услід
Росте сусід і ще сусід,
Бо тут не тісно їм.
 
А далі — тільки оком кинь!
Біжать будинки в далечінь,
Зростають день за днем.
Вже є тут грядки для квіток.
Шепоче листячком садок.
Отут і ми живем!

За матеріалами: Марія Пригара. "Ручаї". Вірші та казки. Малюнки О. Животкова та О. Лебідь. Київ, "Веселка", 1968, стор. 104.

Більше творів Марії Пригари на нашому сайті:

У цьому підрозділі можна знайти як окремі твори Марії Пригари, так і тематичні добірки віршів поетеси: про дітей, про школу, про ліс та природу, про тварин та птахів, про війну, про Дніпро, про козаків-запорожців.