|
Андрій М'ястківський
ВЕСЕЛІ МУЗИКИ
Він сів собі на гілці,
Так гарно, до ладу
На дзьобику-сопілці
Заграв:
Ду-ду, ду-ду!
Як будете проходити
У лісі чи в саду,
Почуйте пісню одуда:
Ду-ду, ду-ду, ду-ду!
І коники-стрибунчики,
Хоча вони й малі,
Взяли зелені скрипочки:
Тілі-тілі-тілі!
Тілі-тілі про сонечко,
Про білі квіточки.
Співають лунко скрипочки,
Проміняться смички.
Павук до синіх дзвоників,
Що квітнуть на рові,
Вчепив шовкові ниточки,
Аж звисли по траві.
Потяг за нитку —
дзвоники,
Мов срібло на гіллі...
Ще й скрипочки підспівують:
Тілі-тілі-тілі...
Ой, коники-стрибунчики,
Веселий чорний жук!
Дзвенить зелена музика —
Весняний перегук.
Тілі-тілі про сонечко,
Дзелень-тілі-тілі
Про цвіт весни погожої,
Про радість на землі!
Ховрах взяв соломинку,
На лапках двох стоїть —
І соломинка-дудочка
Висвистує: тю-фіть!
Мишей скликає в гості,
Скликає всіх пташок,
І все це дуже просто,
Коли ти ховрашок.
А тихий равлик-павлик
Доріжкою повзе,
Трубу гучну, велику
На спині він везе.
Комусь шепоче равлик,
Звернувши на город:
— Візьміть трубу, заграйте,
Бо я не знаю нот.
І сонечко в зеніті,
І долом — рясноцвіть,
І весело на світі
Від музики: тю-фіть!
* * *
БДЖІЛЧИНА КАЗОЧКА
Є листя у гілки,
А казочка — в бджілки:
— Понад липи й ожеред
Я несу пахучий мед,
Він із гарної квітки,
Його їстимуть дітки...—
Для кожної бджілки
На пасіці
Вигадують гілки
По казочці.
* * *
БДЖІЛКИ
Бджілок так багато —
Не порахувати...
Раз, два, три, чотири, п'ять…
Всі вони кудись летять.
Ті — назад, а ті — вперед,
В небі, наче вулиця.
Носять, носять бджілки мед
Од квіток до вулика.
* * *
КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ
Киця прокидається —
Лапками вмивається.
Квітка прокидається —
Росами вмивається.
Сонце прокидається —
Хмаркою вмивається.
Ну а ми з сестричкою
Вмиємось водичкою.
* * *
ЯК ВРОДИЛО ПРОСО
Скопав кріт
Край воріт
Невеличку грядку.
А курчатко
Ту грядку
Засівало просом,
Скородило носом.
Як пололо грядку
Курчатко,
Були в нього лапки
За сапки.
Як вродило просо-волосо,
Курча його носить та й носить:
— Оце — тітці зозулястій,
Це — бабусі попелястій,
Це — матусі-квочечці,
Ще й самому хочеться!
* * *
ТЕЛЯ
Як сонечко променем косим
Голубило листя здаля,
На грядку, збиваючи роси,
Зайшло біломорде теля.
Скубнуло буряк біля тину,
Солодку капусту збира.
«Ну що ти поробиш? Дитина...»—
Міркує корова стара.
А ми у ту саму хвилину
По стежці вузенькій — бігом
І хитру шкодливу дитину
Прогнали цьвохким батогом.
Прогнали ранковими росами
На луг, де травиця м'яка.
Корову стару перепросимо —
І дасть вона нам молока.
* * *
БІЛОЧКА РАДЕНЬКА
З гілки на гілку
Носить вітер білку,
Не дає упасти
Хвостик пухнастий,
І тому раденька
Білочка руденька.
* * *
ХТОСЬ
— Ко-ко, ко-ко,— хтось на стежці.
— Ку-ку, ку-ку,— хтось на гілці.
— Ках-ках, ках-ках,— хтось на річці.
— Жив-жив, жив-жив,— хтось на ґанку.
— Га-га, га-га,— хтось у лузі.
— Ме-ме, ме-ме,— хтось в кошарі.
А хтось вибіг — тупу-тупу,
А хтось уже в степу, в степу:
— І-го-го-го-го!
* * *
ЗАЙЧЕНЯТКО В ЯМУ ВПАЛО
Зайченятко в яму впало,
Задню лапку поламало.
Бідне, бігати не може.
Хто маленькому поможе?
Сунуть хмари волохаті,
Горе тому зайченяті...
Я візьму його додому,
Постелю йому солому.
Буду лапку лікувати,
Буду зайку годувати:
Дам капусточки пелюстку,
Потім — моркву на закуску.
Як стрибатиме у хаті,
Пущу в поле пострибати.
Чи повернеться, чи ні —
Буде радісно мені.
* * *
КОТУСЬ
Коте, коте, вуса з дроту,
Мружиш очі — спати хочеш.
Він потягся, нявкнув тричі: —
Всі мене котусем кличуть.
В мене очі бачать зірко
Хитру мишку, темну нірку,
І не з дроту, а з дротика
Гарні вуса у котика.
* * *
ОЙ СЕРДИТИЙ
Ой сердитий, ой сердитий —
Походжає, як борець,
Всіх на світі хоче бити...
То заходить за хлівець,
То по стежці крильми поре
Недалеко до біди.
Гей, тікайте — буде горе,
Всі тікайте хто куди!
Пір'я дибки, вип'яв груди,
Дзьоб, як гострий топірець...
Стережіться — бійка буде!
Ой сердитий... горобець.
* * *
ЖУК
Он, дивіться: чорний жук
Виліз грітися на сук.
В нього довгі ноги,
Дуже гострі роги,
Може пощипати,
Як його чіпати.
* * *
ЧАЙКА В ЧАЙКИ ЧАЮВАЛА
Чайка в чайки чаювала,
Чайка чаю наливала,
Чайка чашок не придбала —
Квітів-дзвоників нарвала.
Чайка в чайки чаювала,
Чайка чаю наливала...
Та не чаю, а росиці
З голубої медуниці.
* * *
ГОРОБЧИК
Я — горобчик, ців-ців-ців,
Я на маківку присів,
А довкола маківоньки
Золотаві голівоньки,
Всюди листячко зелене...
Вчіться цівкати у мене:
Ців-ців-ців!
* * *
СОМ ІЗ СОМЕНЯТАМИ
У сома, сома
Соменята дома.
Ну а тих соменят
Аж сто вісімдесят.
Каже старший синок:
— В нас підводний дитсадок!
* * *
БУСЛОВІ ІМЕНА
Там, де виріс в лузі клен,
Де ясніє райдуга,
Стільки тих собі імен
Бусел навигадував!..
Став і каже:
— Кле-кле-кле...
Я не бусел, я леле...
Що леле? Яке леле?
Що ти там наклекав?
— Буслом кликали, але
Я уже лелека.—
Знявся в небо той хитрун
Із нової хати
І кричить:
— Я вже боцюн,
Я боцюн крилатий!
— Як боцюн, чому боцюн? —
Я його питаю.
— А тому, що хмару цю
Крилами черкаю! —
Потім тихо за селом
Він сідає в лузі:
— Вже не хочу боцюном,
Кличте чорногузом.
—Так, то й так...
А він:
— Кло-ко...—
По траві потлумився:
— Я вже гайстер, я бузько,
Я вже...—
Та й задумався.
Отакий той дивний птах —
Всіх польотом радує,
Потім йде по болотах,
Імена вигадує.
* * *
ХОЧУ КОНИКА
Був би в мене коник,
Я гордився б ним,
Називав би коника
Вороним.
Я водив би коника
Пастися в лісок,
Я зробив би конику
Бричечку-візок.
Батіжок зробив би
З ремінця, з лози...
Вороний би хлопчиків
В дитсадок возив.
Дуже хочу коника
Не з крамниці, ні,
А того, що бігає
В полі в табуні.
|
|
