Анатолій Григорук
УКРАЇНСЬКА XАТА
Завантажити текст оповідання Анатолія Григорука "Українська xата" (txt.zip)
Ти, мабуть, не раз чув такі вислови, як "українська мова", "українська пісня", "український одяг", "українські страви"... Усе це створено тільки нами, українцями. Це, власне, те що відрізняє нас від інших народів на землі. Давня українська хата теж, можна сказати, помешкання особливе.
Де було багато лісу, її будували з дерева. В інших краях — із глини. А дах покривали або тоненькими дощечками — дранкою чи ґонтом, або ж ушивали соломою.
Глиняні хати і ззовні, і зсередини білили. А багато хто, шануючи красу, ще й розписував барвистими квітами.
Долівку теж робили глиняною. І в літню пору вистеляли пахучим зіллям. Вікна в українській хаті були невеличкі, найчастіше — в одну шибку. Заможніші люди склили їх гутним* склом. А бідніші запинали бичачим міхуром, крізь який денне світло ледь-ледь пробивалося.
Найголовнішою в хаті була годувальниця — піч. Вона і страву варила, і всіх обігрівала, бо правила хоч і за тверду, але теплу постіль. Піч теж любовно розписували веселими візерунками, прикрашали витинанками. Тут-таки при ній були рогачі, без яких не поставиш на вогонь ні чавунця, ні горщика, кочерга вигортати жар і попіл та дерев'яна лопата, щоб саджати хліб.
Привертав увагу в хаті й сволок — дерев'яна балка вподовж усієї стелі. Сволок прикрашали різьбленням. Часто позначали на ньому, якого року хату зведено й освячено. А ще до нього підвішували плетену з лози колиску для немовляти.
Посуд, переважно глиняний, зберігали в миснику. А щоденну вдяганку клали на дерев'яну поперечину — жердку.
На почесному місці — покуті — стояв стіл. Біля нього — лава. Над столом, у вишитих рушниках, висіли образи. А перед ними незгасно горіла лампадка.
Окрім стола, в хаті стояла скриня, часто теж розписана квітами або різьблена. У ній зберігали празниковий одяг, рушники, домоткане полотно, намисто та інші родинні коштовності. Скриню накривали скатертиною чи рябчаком, теж домотканим.
До речі, вишитий рушник, як і святі образи, вважався чудодійним. Люди вірили, що він захищає оселю і її мешканців од будь-якого лиха.
Минає час. Багато що змінюється в нашому житті. Виростають під самісіньке небо новітні хмарочоси. Але найтеплішу пам'ять про українську хату, в якій віками мешкали наші прадідусі й прабабусі, ми збережемо назавжди.
* Гута — так називали в Україні невеличкі підприємства, де виробляли скло.
За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/
Більше творів Анатолія Григорука на "Малій Сторінці":
"Анатолій Іванович Григорук — один із найулюбленіших дитячіх письменників сучасності. Понад півстоліття він працює у дитячій літературі. Розмаїття жанрів, у яких Анатолій Іванович виявляє свій надзвичайний талант і майстерність, вражає: це - лірична поезія, сюжетний вірш, оповідка художня і оповідка науково-пізнавальна, казка, переклади й переспіви зарубіжної поезії (як авторської, так і фольклору) та прози, перекази фольклорних казок. Анатолій Григорук — автор понад двох десятків книжок для дітей. Його художнє слово торкає серця маленьких читачів, відкриває перед ними світ і допомагає знайти у світі своє місце. Усі його твори належать до золотої скарбниці української дитячої літератури." (за Оксаною Кротюк)