Індійський міф "Про потоп"

На відео: аудіо-міф "Про потоп".

У давнину Індія потерпала від різних природних стихій, під час яких люди боролися за виживання. Це знайшло відтворення в міфі про потоп. У цьому міфі людина дослухається до природи, а тому має шанс вижити. У міфологічній формі давні індуси утверджували, з одного боку, залежність людини від природи, а з іншого — здатність людини жити в злагоді з нею, відроджуватися разом із природою.

ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ МІФ ПРО ПОТОП

(переказала Ольга Бондарук)

Ману, син Вівасвата, оселився самітником на землі поблизу південних гір. Якось уранці, умиваючись, він побачив у воді маленьку рибку. Ураз рибка промовила:

— Допоможи мені вижити, і я врятую тебе.

— Від чого ти рятуватимеш мене? — запитав здивований Ману.

І тоді рибка сказала:

— Настане потоп для всіх живих істот. Від нього я тебе й урятую.

— Як же мені допомогти тобі вижити?

І рибка пояснила:

— Нам, рибам, доки ми невеликі на зріст, звідусіль загрожує смерть. Одна риба поїдає іншу. Ти спочатку тримай мене в глечику, а коли я виросту, викопай ставок і пусти туди. Коли ж підросту ще більше, віднеси мене до моря, бо тоді смерть вже не загрожуватиме мені.

Ману так і зробив.

З часом рибка справді виросла й стала велетенською рибою з рогом на голові, а це, як відомо, одна з найбільших риб на землі. І Ману випустив її в море.

На прощання риба сказала:

— У такому-то році буде потоп. Ти зроби корабель і чекай на мене. А коли потоп почнеться, зійди на корабель, і я врятую тебе.

Того ж року, який назвала риба, Ману побудував корабель. Коли на землі почався потоп, риба припливла за Ману. Виконуючи її накази, Ману взяв із собою насіння найрізноманітніших рослин.

Потім він прив'язав шнур до рога риби, і вона швидко потягла корабель уперед бурхливими водами океану.

Не стало видно землі, неможливо було визначити, де яка сторона світу: тільки вода оточувала їх з усіх боків. Люті вітри розгойдували корабель. Але риба все пливла та пливла вперед водяною пустелею й нарешті привела корабель Ману до найвищої гори Гімалаїв.

Тут вона сказала:

— Я врятувала тебе. Прив'яжи корабель до дерева, але будь обережним, щоб вода не змила тебе. Ступай на землю поступово, як спадатиме вода.

Ману послухався поради риби. 3 тих часів те місце в північних горах називаються «Спуск Ману». А потоп змив усіх живих істот. Один Ману залишився, щоб продовжити рід людський на землі.

Про потоп. Індійський міф. Міф давньої Індії

За матеріалами: Ніколенко О. М. Світова література для 6 класу загальноосв. навч. закладів. Київ, "Грамота". 2014 р., стор. 33-34.

Дивіться також на нашому сайті:

Міфи давньої Індії

Індійські міфи:

- «Творення світу»,
- «Про створення ночі»,
- «Про потоп»,
- «Про золоті часи».

Міфи та легенди

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Народні притчі

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.